Постанова № 16941997, 06.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10576/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Красильникової С.О.

представника відповідача: Удод М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840 частково недійсним на суму 447730,95 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне підприємство «Селидіввугілля» звернувся до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840 частково недійсним на суму 447730,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновків акту камеральної перевірки податкової звітності за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення № 527/15-33426253 від 09.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840, яким визначено податкове зобовязання з плати за користування надрами загальною сумою 474648,15 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції за ставкою 50%.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно було змінено призначення платежу, в результаті чого було нараховано штрафну санкцію.

На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити, а саме визнати податкове повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840 частково недійсним на суму 447730,95 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстровано Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року за № 1276102 0000 000226, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії А00 № 192565.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже, 09.06.2011 року Красноармійською ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, про що складено акт перевірки за № 527/15-33426253, підписаний позивачем із запереченнями.

Вказаним актом перевірки були встановлені порушення, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата самостійно визначених грошових зобовязань за користування надрами для видобування корисних копалин за І півріччя 2009 року, за 9-ть місяців 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року.

На підставі встановлених порушень, керуючись 17.17 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.. 126 Податкового кодексу України за затримку 189 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 949296,18 грн., податковим органом 09.06.2011 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000611840, яким зобовязано сплати штраф у розмірі 50% за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 474648,15 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на перевіряємий період) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, питанням даного спору є правомірність чи неправомірність нарахування штрафних санкцій на суми коштів, сплачених в рахунок погашення поточних зобовязань.

Відповідно до 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Платіжними дорученнями ДП «Селидіввугілля» на рахунок Держбюджету спрямувало кошти із визначенням призначення платежу, а саме:

-№ 654 від 29.01.2010 року в сумі 5700,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 4-й квартал 2009 року по строку 29.01.2010 року»;

-№ 1564 від 24.02.2010 року в сумі 200000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 1-й квартал 2010 року по строку 24.02.2010 року»;

-№ 2818 від 08.04.2010 року в сумі 20000,00 грн., призначення платежу - «плата за надра за 1-й квартал 2010 року по строку 08.04.2010 року»;

-№ 12996 від 31.05.2010 року в сумі 60000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 2-й квартал 2010 року по строку 31.05.2010 року»;

-№ 13467 від 18.06.2010 року в сумі 30000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 2-й квартал 2010 року по строку 18.06.2010 року»;

-№ 15247 від 31.08.2010 року в сумі 300000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 31.08.2010 року»;

-№ 15971 від 17.09.2010 року в сумі 173000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 17.09.2010 року»;

-№ 10768 від 30.11.2009 року в сумі 645000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 4-й квартал 2009 року по строку 30.11.2009 року;

-№ 113 від 30.07.2010 року в сумі 100000,00 грн., призначення платежу «плата за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 30.07.2010 року»;

Суд вважає, оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000611840 частково недійсним на суму 447730,95 грн., оскільки вищезазначеними платіжними дорученнями ДП «Селидіввугілля» спрямувало свої кошти саме на сплату поточних зобовязань, тому податковий орган не мав підстав для зміни призначення платежу нарахування штрафних санкцій.

Так, дійсно, згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При чому, джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Такі ж самі норми передбачені ст. 126 Податкового кодексу України (який діяв на момент перевірки, але не у перевіряємий період), яким зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення, тобто розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сплачені поточні податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 4-й квартал 2009 року , за 1-й квартал 2010 року, за 1-й квартал 2010 року по строку 08.04.2010 року, за 2-й квартал 2010 року, за 2-й квартал 2010 року за 3-й квартал 2010 року за 3-й квартал 2010 року, за 4-й квартал 2009 року, за 3-й квартал 2010 року, але всупереч цьому, відповідачем дані кошти були спрямовані на погашення податкового зобовязання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 1-е півріччя 2009 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 2486,43 грн. платіжним дорученням № 654), за 9 місяців 2009 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 69536,75 грн. платіжним дорученням № 1564), за 9 місяців 2009 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 9228,03 грн. платіжним дорученням № 2818), за 2009 рік (штрафні санкції на перераховану суму ї у розмірі 50% - 28328,89 грн. платіжним дорученням № 12996), за 2009 рік (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 14124,19 грн. платіжним дорученням № 13467), за 2009 рік та 1 квартал 2010 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 7975,03 грн. та 136996,21 грн. платіжним дорученням № 15247), за 1-й квартал 2010 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 15087,24 грн. платіжним дорученням № 15971), за 1-е півріччя 2009 року (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 107125,48 грн. платіжним дорученням № 10768), за 2009 рік (штрафні санкції на перераховану суму у розмірі 50% - 49959,80 грн. платіжним дорученням № 113).

Статтею 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу, але жодною нормою ЗУ № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а також жодною нормою Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачено права чи обовязку контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати саме призначення платежу, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами.

Окрім того, враховуючи ч. 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, суд не приймає доводи відповідача відносно посилань в акті перевірки на невизначений платіжний документ від 30.06.2010 року на суму 6561,44 грн. та від 16.07.2010 року на суму 7204,36 на які також податковим органом були нараховані штрафні санкції у розмірі 50%, а саме у розмірі 3280,72 грн. та 3602,18 грн., оскільки висновки відповідача не повинні ґрунтуватися на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення податкового повідомлення рішення № 0000611840 від 09.06.2011 року в частині суми 447730,95 грн., оскільки, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840 частково недійсним на суму 447730,95 грн. - задовольнити.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення рішення від 09.06.2011 року № 0000611840 на суму 447730,95 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 липня 2011 року.

Повний текст постанови складений 11 липня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.