Постанова № 16941852, 01.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 р. справа № 2а/0570/6172/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Донекосервіс» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними дії та податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0

за участю представників сторін

від позивача Дончак А.А., Бондар В.М.,

від відповідача Совпель О.В., Грибанової Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Донекосервіс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними дії та податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0 про нарахування штрафної санкції по податку на доходи найманих працівників у розмірі 127672,45грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.250 Господарського кодексу України про строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а також Конституцією України «Закон зворотної дії не має» і дії податкової інспекції є не правомочними.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення у яких посилається на те, що у ході фактичної перевірки позивача встановлені порушення ст.24 Закону України «Про оплату праці», у частині нерегулярної виплати заробітної плати та виплати один роз на місяць. Станом на 31.12 2010 року на Кт рахунку 661 «Заробітна плата» рахувалась заборгованість на загальну суму 115501,33грн., у т.ч. поточна заборгованість за грудень 2010 року у сумі 41215,45грн. та заборгованість за попередні періоди у сумі 74285,88грн.

Порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - підприємством несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб. У перевіряємому періоді нараховано податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати у сумі 242850,90грн. Перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб 231383,33грн. Станом на 31.12.2010 року на Кт рахунку «Розрахунки по податкам» рахувалась заборгованість перед бюджетом на загальну суму 20820,39грн., у т.ч. поточна заборгованість за грудень 2010 року у сумі 7408,13грн. та заборгованість за попередні періоди у сумі 13412,26грн.

У звязку з прийняттям Податкового кодексу України та у разі встановлення порушень, вчинених у періоді до 01.01.2011 року, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011року, застосовуються штрафні санкції, передбачені главою 11 розділу ІІ Податкового кодексу, а саме п.127.1 ст.127 кодексу.

Тому просив суд відмовити Комунальному підприємству «Донекосервіс» у задоволені позову у повному обсязі (т.1 а.с.46).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Донекосервіс» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з 30.08.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32123444 та довідки АБ №277038 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.25,26).

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька, було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 28.01.2011 року №92/17-3/32123444 (т.1 а.с.208).

В ході перевірки встановлено порушення ст.24 Закону України «Про оплату праці», у частині нерегулярної виплати заробітної плати та виплати один раз на місяць та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - підприємством несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб. В акті перевірки зазначено, станом на 31.12.2010 року на Кт рахунку «Розрахунки по податкам» рахувалась заборгованість перед бюджетом на загальну суму 20820,39грн., у т.ч. поточна заборгованість за грудень 2010 року у сумі 7408,13грн. та заборгованість за попередні періоди у сумі 13412,26грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0, яким була нарахована штрафна санкція згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до ст.127 Податкового кодексу України у розмірі 127672,45грн. (т.1 а.с.8).

Для перевірки було використано відомості нарахування та виплати заробітної плати, касова книга, виписки банку, колективній договір, трудові книжки.

В акті перевірки зазначено, що заборгованість по заробітній платі станом на 31.12.2010 року на Кт рахунку 661 «Заробітна плата» рахувалась заборгованість на загальну суму 115501,33грн., у т.ч. поточна заборгованість за грудень 2010 року у сумі 41215,45грн. та заборгованість за попередні періоди у сумі 74285,88грн.

Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені частиною першою цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

У звязку з чим податковою інспекцією було нараховано штрафну санкцію за несплату (неперерахування) податку платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків у розмірі 25%, 50% та 75%, а саме за неперерахування під час виплати доходу:

за період з 01.05.2009 року по 05.05.2009 року 234,74грн.х25%=58,69грн.

за період з 31.05.2009 року по 05.06.2009 року 6267,99грн.х50%=3134,00грн.

за період з 01.07.2009 року по 24.07.2009 року 8248,59грн.х75%=6186,44грн.

за період з 31.07.2009 року по 29.08.2009 року 9753,87грн.х75%=7315,40грн.

за період з 31.08.2009 року по 18.09.2009 року 9425,18грн.х75%=7068,89грн.

за період з 07.10.2009 року по 30.10.2009 року 7729,40грн.х75%=5797,05грн.

за період з 31.10.2009 року по 30.11.2009 року 9713,02грн.х75%=7284,77грн.

за період з 01.12.2009 року по 28.12.2009 року 10175,65грн.х75%=7631,74грн.

за період з 31.01.2010 року по 09.04.2010 року 9140,97грн.х75%=6855,73грн.

за період з 03.03.2010 року по 02.07.2010 року 10962,84грн.х75%=8222,13грн.

за період з 31.03.2010 року по 25.08.2010 року 9139,09грн.х75%=6854,32грн.

за період з 01.05.2010 року по 28.09.2010 року 7120,84грн.х75%=5340,63грн.

за період з 31.05.2010 року по 12.10.2010 року 8733,28грн.х75%=6549,96грн.

за період з 01.07.2010 року по 29.10.2010 року 8370,66грн.х75%=6278,00грн.

за період з 31.07.2010 року по 29.10.2010 року 8812,03грн.х75%=6609,02грн.

за період з 31.08.2010 року по 29.10.2010 року 9364,17грн.х75%=7023,13грн.

за період з 01.10.2010 року по 24.11.2010 року 10940,60грн.х75%=8205,45грн.

за період з 31.10.2010 року по 10.12.2010 року 9087,91грн.х75%=6815,93грн.

за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року 9787,31грн.х75%=7340,48грн.

за період з 31.12.2010 року по 31.12.2010 року 9467,59грн.х75%=7100,69грн.

Всього сума штрафної санкції складає 127672,45грн.

Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Донекосервіс» задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Питання щодо справляння податку на доходи фізичних осіб, що був нарахований проте не сплачений у період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 01.01.2011 року врегульовано пунктом 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. А саме, за приписами цієї норми - податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2011 року №13296 від 10.05.2011року, в якої зазначив суму податкового боргу станом на 01.01.2011 року у розмірі 20820,39грн. (т.2 а.с.175).

Статтею 152 Конституції України передбачено, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

На даний час відсутній факт визнання пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України неконституційним.

Позивач в 2009-2010 роках був податковим агентом у розумінні п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Законом передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. (п.8.1.1 п.8.1 ст.8).

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно до п.17.1 ст.17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Із вказаних норм Закону вбачається, що зобовязання своєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб були передбачені, та визначені відповідальні особи.

Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Із аналізу зазначених вимог законодавства суд прийшов до висновку, що зобовязання сплати податку було та позивач був обізнаний про це.

Також суд зазначає, що час вчинення правопорушення позивачем, тобто 2010 рік, діяла норма ст.11 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачалось, що фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

П.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, ….., у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, … . Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька витримані вимоги вказаної норми, а саме випадок порушення актом встановлений, порядок застосування та розмір санкції відповідає.

Суд не приймає посилання позивача на ст.58 Конституції України так як рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, яким дано офіційне тлумачення статті 58 Конституції, з приводу того, що у даному рішенні Конституційний суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

В даному випадку податкове повідомлення-рішення було застосовано у відношенні юридичної особи.

Крім того, посилання позивача на норму Господарського кодексу України, а саме ст.250, якою зазначено в п.1, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, є необґрунтованим, тому що п.2 цієї ж статті наголошує, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Також слід зазначити, що відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вказаної норми передбачена не тільки можливість застосування встановленої санкції, а обов'язкове її застосування за вчинення податкового правопорушення. На відміну від деяких інших видів відповідальності Податковий кодекс не встановлює пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.

Згідно п.127.1 ст127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків передбачено накладання штрафу в розмірі 25, 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суб'єктом цього правопорушення є всі платники податків, на яких покладається обов'язок щодо оподаткування доходів у джерела виплати.

Розмір суми штрафної санкції визначеної податковим повідомленням-рішенням позивачем не оскаржується.

Отже, враховуючи наведене суд, приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 159, 161, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Донекосервіс» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними дії та податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011 року №0000121700/0, відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 01 липня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 06 липня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.