Постанова № 16941699, 04.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9692/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Литвинець І.М.,

представника відповідача - Килимника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001991540/0 від 16.05.2011 року, № 0002031540/0 від 16.05.2011 року, № 0002051540/0 від 16.05.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля», звернулось до суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001991540/0 від 16.05.2011 року, № 0002031540/0 від 16.05.2011 року, № 0002051540/0 від 16.05.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку Державним підприємством «Добропіллявугілля» за період з 21.05.2010 року по 22.04.2011 року встановлені порушення та складено акт № 192/5-1/32186934 від 22.04.2011 року.

На підставі вказаного акту 16.05.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001991540/0, № 0002031540/0, № 0002051540/0, які є предметом оскарження у даній справі.

Вказує на обставини перерозподілу податковим органом сплачених ДП «Добропіллявугілля» сум розстрочених податкових зобовязань.

Вважає зазначені дії податкового органу неправомірними, а перерозподіл таким, що здійснений всупереч приписам п. 87.9 ст.87 ПКУ без урахування призначеного позивачем платежу.

Також звертає увагу суду на приписи п.7 підрозділу 10 «інші перехідні положення» Податкового кодексу України згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Тому, вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Вважає, що відповідач своїми діями порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що прийнято правомірно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля», (Далі за текстом, - ДП «Добропіллявугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Добропільської міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 27.08.2004 року (а.с. 29).

Відповідач,- Добропільська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом, - Добропільська ОДПІ),- у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

22.04.2011 року за наслідками проведеної Добропільською ОДПІ документальної невиїзної перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку ДП «Добропіллявугілля» за період з 21.05.2010 року по 22.04.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 192/5-1/32186934 (Далі за текстом,- акт перевірки).

Згідно висновків вказаного акту, зокрема встановлені порушення:

п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»;

п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України:

зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, зокрема із затримкою сплати до 30 календарних днів 14626,16 гривень;

від 30 до 90 календарних днів 2402,10 гривень;

із затримкою сплати понад 90 календарних днів у сумі 3594,54 гривень.

На підставі акту перевірки 16.05.2011 року Добропільською ОДПІ було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001991540/0, № 0002031540/0, № 0002051540/0.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001991540/0 позивачу за порушення п. 250.1 ст. 250, п. 57.1 ст.57 ПК України у вигляді затримки на 24 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 14626,16 гривень, визначено суму грошового зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 10 %, на суму 1462,62 гривень (а.с.18).

Податковим повідомленням-рішенням № 0002051540/0 позивачу за порушення п. 57.1 ст.57 ПК України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затв. ПКМУ від 01.03.1999 № 303, у вигляді затримки від 183-214 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3594,54 гривень, визначено суму грошового зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 50 %, на суму 1797,27 гривень (а.с.19).

Податковим повідомленням-рішенням № 0002031540/0 позивачу за порушення п. 57.1 ст.57 ПК України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затв. ПКМУ від 01.03.1999 № 303, у вигляді затримки від 55-245 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 2402,10 гривень, визначено суму грошового зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 20 %, на суму 480,42 гривень (а.с.20).

Спірною обставиною у справі, є правомірність здійснення податковим органом перерозподілу призначення платежу, самостійно визначеного платником податків у платіжних дорученнях.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 002051540/0, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовою підставою для застосування штрафу зазначено ст. 126 ПКУ та п.п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно п.п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України (Далі, - ПК України ),- у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте згідно п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно описової частини акту перевірки, податковий орган в обґрунтування висновку щодо затримки від 183-214 календарних днів граничного терміну сплати позивачем до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3594,54 гривень (ППР № 002051540/0), покладено наступні обставини.

Згідно розрахунку ДП «Добропіллявугілля» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010 року від 07.05.2010 року № 9001561923 задекларовано суму у розмірі 448330,91 гривень.

Податковим органом, в рахунок погашення податкових зобовязань (із датою нарахування 21.05.2010 року) визначених позивачем розрахунком від 07.05.2010 року № 9001561923, направлено на погашення суми сплачені наступними платіжними документами:

№ 4263 від 19.11.2010 сума 1793,54 гривень;

№ 5000 від 20.12.2010 сума 1801,00 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року у справі № 3948/10/0570, розстрочено строком на 3 (три) роки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі № 2а-3948/10/0570 за позовом Добропільської обєднаної державної податкової інспекції до державного підприємства “Добропіллявугілля” про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 309112,18 грн.

Виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі № 2а-3948/10/0570 розстрочено наступним чином: у період з 15 січня 2011 року по 15 жовтня 2013 року по 8586 (вісім тисяч пятсот вісімдесят шість) грн. 45 коп. щомісяця; у період з 15 листопада 2013 року по 15 грудня 2013 року включно по 8586 (вісім тисяч пятсот вісімдесят шість) грн. 44 коп. щомісяця.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року у справі № 2а-27764/10/0570 розстрочено виконання постанови від 28.12.2010 р. у справі № 2а-27764/10/0570 на 5 років.

Стягнення має здійснюватися наступним чином: щомісячно з лютого 2011 року по січень 2015 року рівними частинами по 9436,29 грн, з лютого 2015 року по квітень 2015 року рівними частинами по 9436,28 грн. з травня 2015 року по січень 2016 року рівними частинами по 9436,26 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від у справі № 602/10/0570 розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 602/10/0570 від 04.02.2010 року про стягнення з Державного підприємства “Добропіллявугілля” заборгованість зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 108612,81 грн. на 5 років (60 місяців) шляхом щомісячного перерахування боргу наступним чином: травень 2010 р. 1822,81 грн., червень 2010 р. - квітень 2015 р. по 1810 грн. щомісяця.

Згідно наданих представником позивача до суду вищезазначених платіжних документів, ДП «Добропіллявугілля» здійснювало сплату розстрочених податкових зобовязань наступним чином.

Згідно платіжного доручення № 4263 від 19.11.2010 року, позивач сплатив суму у розмірі 1810,00 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- ЗЗНПС, по ріш. ДОАС (справа 2-а-602/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 19.11.2010 року.

Згідно платіжного доручення № 5000 від 20.12.2010 року. позивач сплатив суму у розмірі 1810,00 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- ЗЗНПС, по ріш. ДОАС (справа 2-а-602/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 20.12.2010 року.

Судом встановлено,що, у даному випадку перерозподіл здійснений податковим органом під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування, які діяли на момент здійснення платежів.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які зазначено в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону.

Отже, законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків мали уживатись передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуватися штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову в цій частині.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про документальну необґрунтованість висновків акту перевірки в частині порушення позивачем

п. 57.1 ст.57 ПК України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затв. ПКМУ від 01.03.1999 № 303, у вигляді затримки від 183-214 календарних днів граничного терміну сплати до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3594,54 гривень.

Оскільки висновки акту перевірки в цій частині не підтверджуються, суд приходить до висновку про необґрунтованість визначеної згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0002051540/0 суми грошового зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 50 %, на суму 1797,27 гривень та визнанню його недійсним у повному обсязі.

Що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001991540/0, № 0002031540/0, суд у повному обсязі не погоджується із позицією позивача, викладеній у позовній заяві та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно описової частини акту перевірки, податковий орган в обґрунтування висновку щодо затримки на 24 календарних днів граничного терміну сплати позивачем до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 14626,16 гривень (ППР № 0001991540/0), покладено наступні обставини.

Згідно розрахунку ДП «Добропіллявугілля» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік від 31.01.2011 року № 9006623567 задекларовано суму у розмірі 533302,68 гривень.

Податковим органом, в рахунок погашення податкових зобовязань (із датою нарахування 20.02.2011 року) визначених позивачем розрахунком від 31.01.2011 року № 9006623567, направлено на погашення суми сплачені наступними платіжними документами:

№ 1172 від 15.03.2011 сума 8586,45 гривень;

№ 1173 від 15.03.2011 сума 4229,71 гривень;

№ 1189 від 15.03.2011 сума 1810,00 гривень.

Згідно наданих представником позивача до суду платіжних документів від 15.03.2011 року № № 1172, 1173, 1189, ДП «Добропіллявугілля» здійснювало сплату розстрочених податкових зобовязань наступним чином.

Згідно платіжного доручення № 1172 позивач сплатив суму 8586,45 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- збір за забруднення навколишнього природного середовища (Далі- ЗЗНПС) по ріш. ДОАС (справа 2-а-3948/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.03.2011 року.

Згідно платіжного доручення № 1173 позивач сплатив суму 4229,71 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- збір за забруднення навколишнього природного середовища (Далі- ЗЗНПС) по ріш. ДОАС (справа 2-а-2776/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.03.2011 року.

Згідно платіжного доручення № 1189 позивач сплатив суму1810,00 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- збір за забруднення навколишнього природного середовища (Далі- ЗЗНПС) по ріш. ДОАС (справа 2-а-602/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.03.2011 року.

Згідно описової частини акту перевірки, податковий орган в обґрунтування висновку щодо затримки від 55-245 календарних днів граничного терміну сплати позивачем до бюджету суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 2402,10 гривень (ППР № 002031540/0), покладено наступні обставини.

Згідно розрахунку ДП «Добропіллявугілля» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2010 року від 07.05.2010 року № 9001561923 задекларовано суму у розмірі 448330,91 гривень та за 1 півріччя 2010 року від 30.07.2010 року № 9002998554 на суму 235339,56 гривень.

Податковим органом, в рахунок погашення податкових зобовязань (із датою нарахування 21.05.2010 року та 20.08.2010 року відповідно) визначених позивачем розрахунком від 07.05.2010 року № 9001561923, від 30.07.2010 року № 9002998554 направлено на погашення суми сплачені наступними платіжними документами:

№ 19 від 20.01.2011 сума 1810,00 гривень на погашення податкових зобовязань із датою нарахування 21.05.2010 року;

№ 638 від 15.02.2011 сума 592,00 гривень на погашення податкових зобовязань із датою нарахування 20.08.2010 року.

Згідно наданих представником позивача до суду вищезазначених платіжних документів, ДП «Добропіллявугілля» здійснювало сплату розстрочених податкових зобовязань наступним чином.

Згідно платіжного доручення № 19 від 20.01.2011 року, позивач сплатив суму у розмірі 1810,00 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- ЗЗНПС, по ріш. ДОАС (справа 2-а-602/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 20.01.2011 року.

Згідно платіжного доручення № 592 від 15.02.2011 року, позивач сплатив суму у розмірі 17172,90 гривень зазначивши у графі призначення платежу,- ЗЗНПС, по ріш. ДОАС (справа 2-а-3948/10/0570) про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 15.02.2011 року.

Згідно п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України,- у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, законодавець чітко визначив обовязок податкового органу щодо зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тому суд не погоджується із доводами адміністративного позову в частині неправомірності дій податкового органу щодо перерозподілу коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України,- провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тому суд також не приймає до уваги доводи позивача щодо сплати ним розстроченого податкового боргу, адже сплата у даному випадку проводилась під час дії норм ПК України.

Таким чином, суд погоджується із висновками акта перевірки, що стали підставою для застосування штрафу по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0001991540/0, № 0002031540/0.

Разом з тим, суд вважає неправомірним застосування зазначеними рішеннями розміру штрафної (фінансової) санкції.

Правовою підставою для застосування штрафу вказаними рішеннями зазначено ст. 126 ПКУ.

Згідно п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України (Далі, - ПК України ),- у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте згідно п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом встановлено, що порушення податкового законодавства позивачем, у даному випадку наявне за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, а тому штрафні (фінансові) санкції по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0001991540/0, № 0002031540/0, мали бути застосовані у розмірі 1 гривні.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про часткове визнання недійсними оскаржуваних рішень та вважає за необхідне податкове повідомлення-рішення № 0001991540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 1461,62 гривень, податкове повідомлення-рішення № 0002031540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 479,42 гривень.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, оскільки висновки акту перевірки частково підтверджуються, та відповідно частково підтверджуються застосовані на їх підставі грошові зобовязання, і частково мають місце обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001991540/0 від 16.05.2011 року, № 0002031540/0 від 16.05.2011 року, № 0002051540/0 від 16.05.2011 року, - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001991540/0 від 16.05.2011 року, № 0002031540/0 від 16.05.2011 року, № 0002051540/0 від 16.05.2011 року,- задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 16.05.2011 року, № 0002051540/0 визнати недійсним повністю.

Податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 16.05.2011 року № 0001991540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 1461,62 гривень (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня шістдесят дві копійки).

Податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 16.05.2011 року № 0002031540/0 визнати недійсним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 479,42 гривень (чотириста сімдесят девять гривень сорок дві копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 липня 2011 року.

Повний текст постанови складений 09 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.