Постанова № 16941696, 01.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 р.                                                                       справа № 2а-20148/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання неправомірними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по відмові позивачу у списанні безнадійного податкового богу позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів, зобов’язання Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку списати безнадійний податковий борг позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 4 травня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 25 лютого 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання неправомірними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по відмові позивачу у списанні безнадійного податкового богу позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів, зобов’язання Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) списати безнадійний податковий борг позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в липні 2010р. відповідачем відмовлено йому у списанні безнадійного податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 5 416 443,93 грн., який існував станом на 21.12.2006 р. та за яким минув строк давності його стягнення 1095 календарних днів.

Позивач вважає зазначені дії неправомірними, оскільки відповідач безпідставно посилається на відсутність у позивача безнадійного податкового боргу, що не відповідає дійсності.

Під час розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи № 2а-144/10/0570 за позовом позивача до відповідача на підставі наданих відповідачем копій особових рахунків з ПДВ з було встановлено, що станом на 21.12.2006р. податковий борг ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» з ПДВ складав 5 416 443,93 грн.

Факт непогашення з боку позивача вказаного податкового боргу підтверджується довідкою головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» від 10.08.2010р. на день звернення до суду з даним позовом, позивач не отримував від відповідача рішення про списання безнадійного податкового боргу. Відповідач також не звертався до суду з позовами про стягнення цього боргу.

Отже, з 22.12.2009 р., тобто після спливу 1095 календарних днів з 21.12.2006р., податковий борг на вказану дату є безнадійним і підлягає списанню відповідачем. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Донецьким окружним адміністративним судом вже розглядалась справа №2-а-144/10/0570 про спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому просить залишити без розгляду позовну заяву ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2011р. (арк. справи 118 – 120, том 1) замінено найменування позивача у справі – Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз».

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.04.2011р., включене до ЄДРПОУ за номером 03361081 (арк. справи 105, 106, том 1).

В липні 2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою (арк. справи 7, 8, том 1), в якій просив списати до 20.07.2010р. безнадійний податковий борг позивача по ПДВ в сумі 5416443,93 грн., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення – 1095 календарних днів, надіслати позивачу копію рішення про списання безнадійного податкового боргу. У даній заяві позивач зазначив, що станом на 21.12.2006р. сума податкового боргу 5416443,93 грн. підтверджена даними особового рахунку, наданого під час розгляду справи № 2а-144/10/0570.

Листом № 25289/10/24-013 від 14.07.2010р. відповідач відмовив позивачу у списанні безнадійного податкового боргу з ПДВ в сумі 5 416 443,93 грн. (арк. справи 9, том 1). Свою відмову відповідач мотивував, зокрема тим, що відповідно до п.п. 4.1. п. 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001р. №103, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за № 16/6304, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами ДПС, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах ДПС станом на день виникнення безнадійного податковою бору. За даними карток особових рахунків з ПДВ станом на 01.07.2010р. безнадійний податковий борг у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», який підлягає списанню у розмірі, визначеному в заяві не обліковується.

Дії щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу з ПДВ в сумі 5 416 443,93 грн. є предметом оскарження в даній справі.

В особовому рахунку позивача станом на 01.12.2006р. обліковується недоїмка в сумі 5 389 365,95 грн. а також пеня в сумі 27077,00 грн. (арк. справи 11, том 1). Всього 5416442,95 грн.

Позивачем надана довідка (арк. справи 200, том 1), згідно якої за даними податкового обліку позивача та з урахуванням даних особового рахунку у нього наявна сума боргу 5 416 443,93 грн. з ПДВ, яка складається з податкових декларацій, податкових повідомлень – рішень та пені.

Судом встановлено, що позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку були подані податкові декларації з податку на додану вартість: декларація № 2551 від 20.04.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 694050,00 грн., а також самостійно нарахований штраф в сумі 471,00 грн.; декларація № 4109 від 22.05.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 6 935,00 грн., а також самостійно нарахований штраф в сумі 13,00 грн.; декларація № 4781 від 20.06.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 1610,00 грн.; декларація № 5728 від 21.07.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 15174,00 грн.; декларація № 7336 від 21.08.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 52368,00 грн.; уточнюючий розрахунок № 8051 від 28.09.2006р., яким зменшені податкові зобов’язання на 137011,00 грн.; декларація № 7941 від 20.09.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 412 916,00 грн.; декларація № 9020 від 20.10.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 2 995,00 грн.; декларація № 10463 від 20.11.2006р., якою самостійно визначені податкові зобов’язання в сумі 160701,00 грн., а також самостійно нарахований штраф в сумі 16,00 грн. (арк. справи 201 – 234, том 1).

За даними позивача, сума боргу за наведеними деклараціями складає 855 188,52 грн. Загальна сума боргу за податковими повідомленнями-рішеннями складає 4 534 177,43 грн. загальна сума боргу по пені – 27077,98 грн. Всього - 5 389 365,93 грн.

Стосовно списання податкового боргу, що виник на підставі податкових декларацій, суд зазначає наступне.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі – Закон № 2181) встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього ж Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

З аналізу наведеної норми випливає, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом 1095 днів розповсюджується тільки на податкові зобов’язання, які нараховані податковим органом.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Встановлена сума податкового боргу у розмірі 855 188,52 грн. виникла внаслідок самостійного нарахування позивачем податкових зобов’язань у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках. Ця сума не визначена податковим органом, тому не підпадає під дію норми п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 і на неї не поширюються відповідні строки позовної давності.

Підстави списання податкового боргу врегульоване статтею 18 Закону № 2181.

Відповідно до пп. 18.2.1 п. 18.2. ст. 18 цього Закону, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

До безнадійного податкового боргу відноситься, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

З урахуванням того, що на податковий борг, який виник на підставі декларацій не поширюються строки позовної давності, позовні вимоги про зобов’язання відповідача списати податковий борг в сумі 855 188,52 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про списання податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (арк. справи 235 – 250, том 1, арк. справи 1 – 88, том 2) та податкового боргу по пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 18.2.3. ст. 18 Закону № 2181 податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за N 16/6304, затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платника податків (надалі –Порядок).

Згідно з п. 3.3 цього Порядку безнадійним вважається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку).

Процедура визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, визначена у пункті 4 Порядку. Відповідно до неї (п. 4.1) визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється:

- за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу;

- за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу у відповідності до п. 4.2 Порядку у випадку, визначеному в пункті 3.3 цього Порядку,є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Таке рішення, згідно із нормами пп. 6.4.6 п. 6.4. ст. 6 Закону № 21081, є підставою для відкликання податкових вимог.

Отже, згідно із приписами Порядку, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків станом на дату прийняття керівником рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

При цьому, у відповідності із пунктом 5.1. Порядку, платник податків звертається до податкового органу за місцем своєї реєстрації з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати.

До заяви обов'язково додається будь-який з документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним. Як вже зазначалося, п. 3.3. Порядку у якості такого документу передбачене рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

Тобто, умовою, за якою у відповідача виникає обов’язок зі списання податкового боргу є отримання заяви платника податків, до якої додане рішення про визнання податкового боргу безнадійним. У свою чергу, умовою визнання податкового боргу безнадійним є його облік за даними картки особового рахунку платника податків.

Суд зазначає, що чинне законодавство встановлює певну послідовність дій контролюючого органу, спрямованих на списання заборгованості. В даному випадку, підставою для списання безнадійного боргу податковим органом є визнання його безнадійним відповідним рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), винесене на підставі даних обліку (п. 3.3. Порядку).

Як вбачається із заяви позивача від 06.07.2010р. № 05/1-2540 про списання безнадійного боргу (арк. справи 7, 8, том 1), будь-яких документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку він не надав.

Як встановлено судом, відповідачем не приймалося рішення про визнання податкового боргу в сумі в загальній сумі 4561255,41 грн. (4 534 177,43 грн. – за податковими повідомленнями-рішеннями та 27077,98 грн. - по пені) безнадійним. Отже, ця заява не відповідає вимогам п. 5.1 Порядку. Тому у спірних правовідносинах відсутні встановлені законодавством підстави для зобов’язання відповідача списати безнадійний податковий борг в сумі 4561255,41 грн.

Крім того, пунктом 11.6. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123 також встановлено, що списання податкового боргу, визнаного в установленому порядку безнадійним, у картках особових рахунків платника здійснюється відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за N 16/6304 (із змінами), на підставі рішення керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби датою прийняття такого рішення.

Згідно із преамбулою Закону № 2181, узгоджуються ті податкові зобов’язання, що визначено платником податків у деклараціях або донараховано органами державної податкової служби.

Такі узгоджені суми податкового зобов’язання відображаються в картках особових рахунків платників податків. У випадку їх несвоєчасної сплати такі суми податкового зобов’язання набувають статусу податкового боргу.

Отже, відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу, тобто з фактичної дати виникнення такого податкового боргу з урахуванням сум податкового боргу, які залишилися несплаченими на 1096 день.

Позивач зазначив у своїх заяві загальну суму податкового боргу станом на 21.12.2006р. яка на його думку є безнадійним податковим боргом. Між тим, таке визначення не дозволяє ідентифікувати структуру податкового боргу, заявленого до списання, визначити підстави його виникнення, що унеможливлює виконати вимогу платника податків у спосіб встановлений чинним законодавством.

Враховуючи викладене, позивач не виконав належним чином умови для списання безнадійного податкового боргу.

Слід зазначити, що в лютому 2010р. позивач звертався з позовом до податкового органу про списання безнадійного податкового боргу в сумі 4561255,41 грн. за яким минув строк про стягнення станом на 21.12.2009р. (справа 2а-144/10/0570). Проте судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не виконав належним чином умови для списання безнадійного податкового боргу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач знову не дотримався встановленого порядку подання заяви про списання безнадійного податкового боргу.

Разом з тим, щодо вимоги відповідача залишити позовну заяву без розгляду, суд зазначає, що відповідно до пп. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Для застосування цієї підстави у провадженні цього або іншого адміністративного суду має перебувати така сама (тотожна) справа з тотожними підставами спору.

Між тим, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі та у справі № 24-144/10/0570 хоч і є тотожними, але виникають з різних підстав, які породжують спірні правовідносини (інша заява та інша відмова у її задоволенні), тому є предметом самостійного судового розгляду.

За приписами ч. 1. ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позивач не довів суду правомірність своїх дій щодо належної реалізації свого права на звернення із заявою про списання безнадійного боргу, у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача, які виразились у відмові у списанні безнадійного податкового боргу, що виник станом на 21.12.2006р., у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання неправомірними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по відмові позивачу у списанні безнадійного податкового богу позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів, зобов’язання Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку списати безнадійний податковий борг позивача по податку на додану вартість у сумі 5 416443 грн. 93 коп., який існував станом на 21.12.2006р. та за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів – відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 6 липня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Абдукадирова К.Е.