Постанова № 16940864, 15.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2011 р. Справа №2а-2429/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кононової Ю. С.,

суддів Алексєєвої Т.В.,

Євдокімової О.О.,

при секретарі Габрись П.С.,

за участю представника відповідача Державної судової адміністрації України - ОСОБА_2 довіреність № 10-512/11 від 27.01.2011 року, представника третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим - ОСОБА_2 довіреність № 05-22/1408 від 04.10.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної судової адміністрації України,Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, треті особи - Міністерство Фінансів України, Кабінет Міністрів України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в АР Крим, Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим,

про спонукання до виконання певних дій та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобовязати відповідача Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів ” для виплати їй як судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим 180169,85 гривень; стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року в сумі 180169,85 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на посаді судді Красноперекопського міськрайонного суду АРК з 24 травня 2007 року та відповідно до Закону України «Про статус суддів», якій діяв до 01 січня 2011 року, її заробітна плата повинна була складатись з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року були затверджені схеми посадових окладів суддів у співвідношенні до мінімальної заробітної плати, яка 31 грудня 2005 року була доповнена пунктом 4-1, відповідно до якого мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 332 гривні і при її підвищенні у подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться. Разом з тим в грудні 2007 року ця постанова була визнана протиправною та скасована в грудні 2007 року, але відповідачі продовжують нараховувати та виплачувати заробітну плату не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 лютого 2011 року відкрито провадження по даній адміністративній справі, судове засідання призначено на 15 березня 2011 року, про що сторін повідомлено належним чином.

Від позивачки ОСОБА_3 та від представника третьої особи - Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві Фінансів України та треті особи Міністерво Фінансів України, Кабінет Міністрів України явку своїх уповноважених представників до судового засідання не забезпечили, доказів поважності причин своєї неявки суду не надали.

Представник відповідача Державної судової адміністрації України та третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити позивачці у повному обсязі.

Суд, вислухавши думку представника ДСА України та Територіального управління ДСА в АР Крим, враховуючи заяву позивача та представника третьої особи - Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, приймаючи до уваги те, що всі сторони були сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з'явилися.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 24 травня 2007 року та по сьогоднішній день працює на посаді судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, на підставі Указу Президента України № 435/2007 від 21 травня 2007 року (а.с. 4).

Згідно довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації в АРК від 05 січня 2011 року, в період з грудня 2007 року по грудень 2010 року щомісячний посадовий оклад позивача складав 2490,00 грн. (а.с.5-6).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій України» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який діяв до 30 липня 2010 року, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Згідно ст. 11 Закону України “Про статус суддів”, незалежність суддів забезпечується в тому числі і особливим порядком фінансування судів. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Аналогічні положення містить й Закон України «Про судоустрій та статус суддів України», якій набрав чинність з 31 липня 2010 року.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі №6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України “Про статус суддів” у взаємозвязку з частиною восьмою ст.14 Закону України “Про судоустрій України” треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів".

За таких обставин суд вважає, що саме з 03 грудня 2007 року дня набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, яким пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 визнаний протиправним та скасований, при здійсненні розрахунку посадового окладу позивача мав застосовуватися розмір мінімальної плати, визначений в порядку, встановленому чинним законодавством.

З матеріалів справи слідує, що позивачу з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року був розрахований посадовий оклад, виходячи з обмежень, визначених у п.4-1 Постанови КМУ України № 865 від 03 вересня 2005 року, що свідчить про невірний розрахунок розміру її окладу.

Визнання незаконним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, було підставою для зміни обсягів фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Згідно Указу Президента України від 03 серпня 2003 року № 182, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі ст. 130 Конституції України, забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Ст. 126 Закону України “Про судоустрій України”, який був чинним та підлягав застосуванню до 30 липня 2010 року, було визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Аналогічні положення містяться в ст. 106 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Ст. 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 120 Закону України «Про судоустрій», функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, у т.ч. апеляційних судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка і є належним відповідачем у даній справі. Також, аналогічна функція цього центрального органу виконавчої влади визначена і п. 9 ч. 1 ст. 126 вказаного Закону.

Таким чином, здійснювати виплату недоотриманої заробітної плати позивачці за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів, відповідно до Закону України про Державний бюджет повинна саме Державна судова адміністрація України.

За змістом п. 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року, № 1232 до основних завдань цього органу належить забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до покладених на нього завдань, ДК України, згідно із п. 4 Положення, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Отже, враховуючи, що видатки за відповідною бюджетною програмою за спірний період не були зараховані з Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України, вони не могли сплачуватись на користь позивача. Отже, право позивача підлягає відновленню шляхом зобовязання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» та стягнення суми недоплати з ДСА України.

Вивчивши надані ТУ ДСА України документи, суд прийшов до висновку про наявність факту невірного визначення розміру посадового окладу внаслідок протиправного застосування при їх розрахунку обмежень, встановлених п. 4-1 Постанови КМУ № 865.

Відповідачами, в порушення вимог положень ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 14, 255 КАС України щодо обовязковості рішень суду, заходи щодо своєчасного проведення перерахунку посадового окладу позивачу не здійснені.

Позивач просить стягнути з ДСА України на її користь недоплачену заробітну плату за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року включно без урахування податків і обовязкових платежів в розмірі 180169,85 грн.

Суд при вирішенні справи по суті вважає за необхідне зазначити розрахунок посадового окладу позивача за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року з нормативним обґрунтуванням.

Здійснюючи обчислення розміру заробітної плати позивача за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року суд встановив, що різниця між заробітною платою, нарахованою та виплаченою позивачу і розміром заробітної плати, який належав до нарахування становить 143587,36 грн., що підтверджується наступним.

Відповідно до додатку 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 посадовий оклад судді місцевого суду АРК складає 7,5 мінімальних заробітних плат. Мінімальний розмір заробітної плати визначений на кожний місяць в Законах України про Державний бюджет на відповідний рік. Отже, посадовий оклад позивачки мав бути розрахований на кожен місяць досліджуваного періоду виходячи з наведених даних замість встановленої штатним розписом суми посадового окладу у розмірі 2490,00 грн.

Оскільки змінювалась сума посадового окладу, відповідно мали змінюватися розміри надбавки за вислугу років та розмір надбавки, передбаченої Постановою КМУ № 865, які розраховуються у процентному співвідношенні від суми посадового окладу.

Враховуючи викладене, різниця між сплаченою заробітною платою та заробітною платою, яка мала бути розрахована щомісячно, становить:

- грудень 2007 року: сплачено - 3732,75 грн., мало бути сплачено - 5028,75 грн., різниця - 1296,00 грн.

- січень 2008 року: сплачено - 3732,75 грн., мало бути сплачено - 5585,62 грн., різниця - 1852,87 грн.

- лютий 2008 року: сплачено - 3871,00 грн., мало бути сплачено - 5792,49 грн., різниця - 1921,49 грн.

- березень 2008 року: сплачено - 3871,00 грн., мало бути сплачено - 5792,49 грн., різниця - 1921,49 грн.

- квітень 2008 року: сплачено - 3871,00 грн., мало бути сплачено - 5897,49 грн., різниця - 2026,49 грн.

- травень 2008 року: сплачено - 3871,00 грн., мало бути сплачено - 5897,49 грн., різниця - 2026,49 грн.

- червень 2008 року: сплачено - 3871,00 грн., мало бути сплачено - 5897,49 грн., різниця - 2026,49 грн.

- липень 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6108,12 грн., різниця - 2098,87 грн.

- серпень 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6108,12 грн., різниця - 2098,87 грн.

- вересень 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6108,12 грн., різниця - 2098,87 грн.

- жовтень 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6325,62 грн., різниця - 2316,37 грн.

- листопад 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6325,62 грн., різниця - 2316,37 грн.

- грудень 2008 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 6978,12 грн., різниця - 2968,87 грн.

- січень 2009 року: сплачено - 3732,75 грн., мало бути сплачено - 6496,87 грн., різниця - 2764,12 грн.

- лютий 2009 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 7459,37 грн., різниця - 3173,62 грн.

- березень 2009 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 7459,37 грн., різниця - 3173,62 грн.

- квітень 2009 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 7691,87 грн., різниця - 3406,12 грн.

- травень 2009 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 7691,87 грн., різниця - 3406,12 грн.

- червень 2009 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 7691,87 грн., різниця - 3406,12 грн.

- липень 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 7250,00 грн., різниця - 3240,75 грн.

- серпень 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 7250,00 грн., різниця - 3240,75 грн.

- вересень 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 7250,00 грн., різниця - 3240,75 грн.

- жовтень 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 7467,50 грн., різниця - 3458,25 грн.

- листопад 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 8489,75 грн., різниця - 4480,50 грн.

- грудень 2009 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 8489,75 грн., різниця - 4480,50 грн.

- січень 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 9849,12 грн., різниця - 5839,87 грн.

- лютий 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 9849,12 грн., різниця - 5839,87 грн.

- березень 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 9849,12 грн., різниця - 5839,87 грн.

- квітень 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 10012,25 грн., різниця - 6003,00 грн.

- травень 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 10012,25 грн., різниця - 6003,00 грн.

- червень 2010 року: сплачено - 4009,25 грн., мало бути сплачено - 10012,25 грн., різниця - 6003,00 грн.

- липень 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 10749,25 грн., різниця - 6463,50 грн.

- серпень 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 10749,25 грн., різниця - 6463,50 грн.

- вересень 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 10749,25 грн., різниця - 6463,50 грн.

- жовтень 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 10970,12 грн., різниця - 6684,37 грн.

- листопад 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 10970,12 грн., різниця - 6684,37 грн.

- грудень 2010 року: сплачено - 4285,75 грн., мало бути сплачено - 11144,50 грн., різниця - 6858,75 грн.

Таким чином, загальна сума недоплати заробітної плати позивачці за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року становить 143587,36 грн.

В силу ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Під час розгляду справи судом встановлено непроведення перерахунку окладу позивача, та виплати різниці між фактично виплаченим окладом та окладом, який вона мала отримати відповідно до Постанови КМУ № 865, після скасування п.4-1 вказаної постанови.

На думку суду, нездійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу в реалізації позивачу його права, що має для нього негативні наслідки, оскільки, фактично є не визнанням його субєктивного права на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг.

Відповідачами в порушення вимог положень ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обовязковості рішень суду заходи щодо своєчасного проведення перерахунку посадового окладу позивачу не здійснені.

За таких обставин, приймаючи до уваги повноваження відповідачів, суд приходить до висновку, що права позивача можуть бути відновлені шляхом зобов'язання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 143587,36 грн. для виплати позивачу, стягнення з ДСА України на користь позивача недоплаченої суми заробітної плати.

В судовому засіданні 15.02.2011 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 18.03.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести фінансування видатків з Державного бюджету України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 143587 (сто сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 36 копійок для виплати коштів судді Красноперекопського суду АР Крим Мамаєвій Оксані Василівні.

3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2010 року у сумі 143587 (сто сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 36 копійок без урахування утримання податків та обовязкових платежів.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Судді Кононова Ю. С.

Алексєєва Т.В.

Євдокімова О.О.