Рішення № 16940456, 08.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2011 року справа № 5020-789/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта”,

ідентифікаційний код 30521432

(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатинська, 3-а, кв. 3)

доПриватного підприємства „Паллада-Авиатур”,

ідентифікаційний код 33050011

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 1)

про стягнення 131683,19 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Аквавіта”) ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 18.05.2011;

позивач (ТОВ „Аквавіта”) ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 18.05.2011;

відповідач (ПП „Паллада-Авиатур”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

20.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Паллада-Авиатур” про стягнення 156610,44 грн, з яких: 110093,26 грн основний борг, 24927,25 грн пеня, 16765,31 грн інфляційні втрати та 4824,62 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-789/2011; розгляд справи призначений на 08.06.2011.

У судове засідання 08.06.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, вказаною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 112-114/; про причини неявки не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Вищий господарський суд України у пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” на запитання, чи повинен господарський суд зясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, відповів таке. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (статті 16 і 17 Закону України Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Як убачається з матеріалів справи, а саме Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, буд. 1 /арк. с. 112-114/.

На дану адресу судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення надіслано ухвалу про порушення провадження у справі із інформацією про дату, час і місце судового засідання. Проте, ця ухвала повернута до суду з позначкою відділення поштового звязку „за закінченням терміну зберігання” /арк. с. 115-118/.

Крім того, суд надсилав копію зазначеної ухвали за фактичною адресою відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві: 99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 19. Але й ця ухвала повернулась до суду із аналогічною позначкою /арк. с. 119-122/.

Такі дії безперечно свідчать про виконання судом обовязку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов та документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Встановивши, що матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні правовідносини сторін, а незявлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України надала заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 24927,25 грн, зазначивши, що наслідки відмови від позову їй відомі.

Згідно з частиною третьою статті 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду оголошувалась перерва.

Ухвалою від 08.06.2011 провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 24927, 25 грн припинено /арк. с. 141-142/.

В решті позовних вимог представники позивача настоювали на їх задоволенні, з підстав, викладених у позовній заяві та письмових уточненнях до позову /арк. с. 124-126/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” (Агент) та Приватним підприємством „Паллада-Авіатур” (Субагент) укладений Агентський договір щодо реалізації авіаперевезень (далі Договір) /арк. с. 12-16/, згідно з яким Агент доручає, а Субагент зобовязується здійснювати продаж пасажирських авіаперевезень, що виконуються BSP Авіакомпаніями через систему RTS Позивача в системі Амадеус, відповідно до умов договору.

За умовами Договору (пункт 4.3) відповідач зобовязався сплачувати вартість реалізованих авіаквитків в наступному порядку:

за період з 1 по 3 число місяця не пізніше 5 числа поточного місяця;

за період з 4 по 7 число місяця не пізніше 9 числа поточного місяця;

за період з 8 по 11 число місяця не пізніше 13 числа поточного місяця;

за період з 12 по 15 число місяця не пізніше 17 числа поточного місяця;

за період з 16 по 19 число місяця не пізніше 21 числа поточного місяця;

за період з 20 по 23 число місяця не пізніше 25 числа поточного місяця;

за період з 24 по 27 число місяця не пізніше 29 числа поточного місяця;

за період з 28 по 30/31 число місяця не пізніше 2 числа наступного за звітним місяця.

Позивач виконав свої зобовязання з підключення відповідача до системи RTS в системі Амадеус належним чином, надавши можливість відповідачеві самостійно здійснювати бронювання і продаж авіаквитків.

Зазначене підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт (послуг), а саме:

№ sf1476/19А від 16.11.2009 на суму 19146,10 грн /арк. с. 17/;

№ sf1484/19А від 20.11.2009 на суму 27262,45 грн /арк. с. 18/;

№ sf1485/19А від 20.11.2009 на суму 45507,50 грн /арк. с. 19/;

№ sf1540/19А від 30.11.2009 на суму 23063,61 грн /арк. с. 20/,

які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Всього на суму 114979,66 грн.

Для оплати вартості реалізованих авіаперевезень позивач виставив відповідачеві наступні рахунки-фактури:

№ sf1476/19А від 16.11.2009 на суму 19146,10 грн /арк. с. 21/;

№ sf1484/19А від 20.11.2009 на суму 27262,45 грн /арк. с. 22/;

№ sf1485/19А від 20.11.2009 на суму 45507,50 грн /арк. с. 23/;

№ sf1540/19А від 30.11.2009 на суму 23063,61 грн /арк. с. 24/.

Всього на суму 114979,66 грн.

Таким чином, відповідач реалізував авіаперевезення, вартість яких зобовязувався сплатити у визначені пунктом 4.3 Договору строки.

Проте, відповідач порушив умови Договору, сплативши за рахунком № sf1476/19А від 16.11.2009 лише 4886,40 грн (3886,40+1000,00). У звязку з частковою оплатою заборгованість відповідача за вказаним рахунком склала 14259,70 грн. Решта рахунків залишились неоплаченими, що підтверджується відповідною довідкою позивача /арк. с. 28/, а також актами звірення взаємних розрахунків станом на 01.12.2009, 31.03.2010 /арк. с. 29-30, 31-32/.

29.11.2010 позивач надіслав відповідачеві вимогу про сплату основного боргу в сумі 110093,26 грн та пені в сумі 17353,51 грн /арк. с. 38-39/. Утім, ця вимога залишена відповідачем без належного реагування.

Невиконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг в сумі 110093,26 грн спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тому підпадають під правове регулювання відповідними нормами Господарського кодексу України (зокрема, глави 31) та Цивільного кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Агентський договір від 10.07.2009, укладений між сторонами, є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобовязується надати послуги другій стороні (субєкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього субєкта і за його рахунок.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах субєкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 301 ГК України).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, Договором чітко передбачені строки сплати відповідачем на користь позивача вартості реалізованих квитків (пункт 4.3 Договору). Проте, відповідач розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 110093,26 грн.

Вказана сума на момент винесення рішення у справі залишилася несплаченою.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

За викладених обставин, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 110093,26 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 16765,31 грн та 3% річних в сумі 4824,62 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, надані позивачем /арк. с. 5, 125/, суд зазначає, що вони здійснені без врахування строків виконання окремих зобовязань, встановлених пунктом 4.3 Договору.

Так, за Актом виконаних робіт (послуг) № sf1476/19А від 16.11.2009 /арк. с. 17/ та відповідним рахунком-фактурою /арк. с. 21/ дата виконання зобовязання не пізніше 21.11.2009; Актами № sf1484/19А, sf1485/19А від 20.11.2009 /арк. с. 18, 19/ та відповідними рахунками-фактурами /арк. с. 22, 23/ не пізніше 25.11.2009; за Актом № sf1540/19А від 30.11.2009 не пізніше 02.12.2009.

Натомість, позивач визначає періоди прострочення за вказаними зобовязаннями з 18.11.2009, 23.11.2009 та з 30.11.2009 відповідно, що не узгоджується із умовами Договору.

Крім того, позивачем не враховано зменшення розміру заборгованості у звязку із зарахуванням в рахунок погашення боргу 3886,40 грн на підставі листа ПП „Паллада-Авиатур” від 19.02.2010 /арк. с. 33/ та сплатою 1000,00 грн 26.02.2010.

Також позивач не взяв до уваги, що за загальним правилом обчислення строків, „…якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день” (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду інфляційні втрати склали 16208,07 грн, а саме:

Рахунок-фактура,

№Ціна квитківПеріоди

простроченняІндекс інфляціїРозмір інфляційних втрат

зпо sf1476/19А19146,1024.11.200919.02.20101,047899,87 15259,7020.02.201026.02.2010не нараховуються 14259,7027.02.201010.05.20111,1011140,23

sf1484/19А27262,4526.11.200910.05.20111,1524143,89

sf1485/19А45507,5026.11.200910.05.20111,1526917,14

sf1540/19А23063,6103.12.200910.05.20111,1523505,67

110093,26 16208,07 При цьому індекси інфляції визначені судом за такі періоди:

грудень 2009 року лютий 2010 року індекс інфляції 1,047:

1,009*1,018*1,019=1,047;

березень 2010 року квітень 2011 року індекс інфляції 1,101:

1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003*1,008*1,010*1,009*1,014* 1,013=1,101;

грудень 2009 року квітень 2011 року індекс інфляції 1,152:

1,009*1,091*1,010*1,009*1,014*1,013=1,152.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 16208,07 грн, в решті (16765,31 16208,07 = 557,24 грн) позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Розрахунки 3% річних, надані позивачем /арк. с. 6, 125/, також визнані судом невірними.

За розрахунком суду 3% річних склали 4843,15 грн:

Рахунок-фактура,

№Ціна квитківПеріоди

простроченняДніРозмір

3% річних

зпо sf1476/19А19146,1024.11.200919.02.201088138,48 15259,7020.02.201026.02.201078,78 14259,7027.02.201010.05.2011438513,35

sf1484/19А27262,4526.11.200910.05.20115311189,84

sf1485/19А45507,5026.11.200910.05.20115311986,12

sf1540/19А23063,6103.12.200910.05.20115331006,58

110093,26 4843,15 Таким чином, 3% річних за розрахунком суду становлять 4843,15 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зважаючи на відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі у сумі 4824,62 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 131125,95 грн, з яких: 110093,26 грн основний борг, 16208,07 грн інфляційні втрати та 4824,62 грн 3% річних; в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати: витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в розмірі 1311,26 грн (131125,95*1566,10/156610,44 або 1% від 131125,95) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,60 грн. (131125,95*236/156610,44).

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Паллада-Авиатур” (ідентифікаційний код 33050011; 99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 1; п/р 26009054801028 в СФ ПАТ КБ „ПриватБанк”, м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” (ідентифікаційний код 30521432; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатинська, 3-а, кв. 3, п/р 26006012818009 в ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 131125,95 грн (сто тридцять одна тисяча сто двадцять пять грн 95 коп.), з яких: 110093,26 грн основний борг, 16208,07 грн інфляційні втрати та 4824,62 грн 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1311,26 грн (одна тисяча триста одинадцять грн 26 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,60 грн (сто девяносто сім грн 60 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 557,24 грн в позові відмовити.

Суддяпідпис В.О. Головко