Рішення № 16940063, 29.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29.06.11                                                                                 Справа № 5015/2910/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Стельмащука Д.М., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Мельника А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Памірос” ЛТД, м. Львів до Малого торгового приватного підприємства “Крам”, м. Львів визнання права власності та зустрічним позовом Малого торгового приватного підприємства “Крам”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Памірос” ЛТД, м. Львів про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Памірос” ЛТД, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Малого торгового приватного підприємства “Крам”, м. Львів визнання права власності.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.06.2011 р. призначив розгляд справи на 15.06.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 29.06.2011 р.

Мале торгове приватне підприємство “Крам” 14.06.2011 р. подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Памірос” ЛТД про визнання права власності.

Ухвалою суду від 15.06.2011 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судових засіданнях представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого первісного позову пояснив, що між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого сторони зобов’язалися до 10.02.2011 р. оформити і належним чином укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме –нежитлового приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89. Проте, відповідач за первісним позовом основний договір купівлі-продажу не підписав. Пунктом 7.1. попереднього договору передбачено, що в разі відмови продавця від укладення договору купівлі-продажу (основний договір) у строки та на умовах передбачених цим договором, покупець має право на свій вибір: вимагати у продавця відшкодування завданих такою відмовою збитків або звернутися до суду з позовом про визнання за собою права власності на об’єкт продажу (нежитлове приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89). Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється від укладення основного договору купівлі-продажу, позивач за первісним позовом змушений звертатися до суду з метою захисту свого права, передбаченого попереднім договором. У зв’язку з наведеним, представник позивача за первісним позовом просив суд визнати за ТзОВ “Памірос” ЛТД право власності на нежитлове приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89.

В судових засіданнях представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що попереднім договором встановлено укладення основного договору до 10.02.2011 р., проте, до вказаної дати основного договору не було укладено. Заява позивача за первісним позовом про укладення договору була оформлена лише 20.02.2011 р., тобто після спливу строку укладення основного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. З огляду на наведене, станом на день подання первісного позову, попередній договір був припинений. Позивачем не вірно обрано спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки ч. 2 ст. 635 ЦК України передбачено лише один спосіб захисту права покупця в разі необґрунтованого ухилення продавця від укладення основного договору –відшкодування завданих простроченням збитків. Також, згідно ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, цілісного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2010 р. укладений у простій письмовій формі. Таким чином, даний договір є нікчемним та відповідно до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків для сторін такого правочину. Відтак, МТПП “Крам” вважає, що відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, зустрічний позов просив задоволити. Пояснив, що позивачем за зустрічним позовом згідно договорів купівлі-продажу було придбано нежитлове приміщення та квартиру №2 за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89. Відповідно до дозвільної документації, МТПП “Крам” було здійснено реконструкцію зазначених приміщень та виготовлено технічний паспорт. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач за зустрічним позовом заявив позов про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89, чим не визнає право власності МТПП “Крам” на це приміщення, позивач за зустрічним позовом з метою судового захисту права власності на підставі ст. 392 ЦК України просив визнати право власності на нежитлове приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 89.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 липня 2010 р. між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За цим договором сторони зобов’язуються в майбутньому, на умовах та в строки передбачені цим договором, оформити і належним чином укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме –нежитлового приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89.

Відповідно до п. 5. попереднього договору від 10.07.2010 р. сторони домовились про те, що договір купівлі-продажу (основний договір) має бути підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками та посвідчений нотаріально до 10 лютого 2011 р.

Пунктом 7.1. попереднього договору від 10.07.2010 р. встановлено, що в разі відмови продавця від укладення договору купівлі-продажу (основний договір) у строки та на умовах передбачених цим договором, покупець має право на свій вибір: вимагати у продавця відшкодування завданих такою відмовою збитків або звернутися до суду з позовом про визнання за собою права власності на об’єкт продажу (нежитлове приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, вул. С.Бандери, буд. 89).

Позивач за первісним позовом стверджував, що з вини відповідача за первісним позовом у строк, визначений п. 5. попереднього договору від 10.07.2010 р. основний договір не був укладений. Таким чином, позивач за первісним позовом набув згідно п. 7.1. попереднього договору від 10.07.2010 р. право звернутися в суд з позовом про визнання за ним права власності на спірне приміщення.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки предметом попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2010 р. є зобов’язання сторін щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, такий попередній договір згідно вимог ст.ст. 635, 657 ЦК України мав бути укладений письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Проте, як вбачається з попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2010 р., він укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача за первісним позовом на пункт 5 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2010 р., яким передбачено, що в разі відмови продавця від укладення договору купівлі-продажу (основного договору) покупець має право звернутися в суд з позовом про визнання за ним права власності на об’єкт продажу (нежитлове приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89), є безпідставним, оскільки даний попередній договір є нікчемним та не створює для сторін жодних правових наслідків.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що первісний позов про визнання за позивачем за первісним позовом права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89, задоволенню не підлягає.

Що стосується заявленого зустрічного позову, то вимоги за таким підлягають до задоволення з наступних підстав.

Мале торгове приватне підприємство “Крам” є власником нежитлового приміщення загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89, та становить собою реконструйовані нежитлові приміщення по вул. С.Бандери, 89 та приміщення квартири №2 по вул. С.Бандери, 89.

Право власності на приміщення до реконструкції було набуто позивачем за зустрічним позовом на підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) №576-А (1179) від 30.12.1997 р. (нежитлове приміщення по вул. С.Бандери, 89, площею 72,1 кв.м.) та договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2001 р. (квартира №2 в будинку №89 по вул. С.Бандери, площею 23,6 кв.м.). Право власності підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №429199 від 23.04.2003 р. та реєстраційним посвідченням від 14.11.2001 р. за реєстровим №23437.

МТПП “Крам” було проведено реконструкцію нежитлового приміщення по вул. С.Бандери, 89, площею 72,1 кв.м. та приміщення квартири №2 по вул. С.Бандери, 89 площею 23,6 кв.м. Дана реконструкція була проведена у відповідності до наказу Департаменту житлового господарства ЛМР №5-Д від 09.01.2002 р., яким МТПП “Крам” надано дозвіл на використання квартири №2 по вул. С.Бандери, 89 як нежитлової. Також рішенням міжвідомчої комісії Франківської районної адміністрації ЛМР (протокол №24 засідання від 09.07.2002 р.) надано висновок, що завершення реконструкції приміщення магазину на вул. С.Бандери, 89 у відповідності до проектних пропозицій є технічно можливим.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації ЛМР №1446 від 21.10.2002 р. надано дозвіл МТПП “Крам” на виконання ремонтно-будівельних робіт по завершенню розширення існуючого приміщення об’єкту торгівлі за рахунок приміщення квартири №2 на вул. С.Бандери, 89 згідно з поданими проектними пропозиціями.

18.09.2008 р. ОКП ЛОР “БТІ та ЕО” було виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою м. Львів, вул. С.Бандери, 89 загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову територій”, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ст. 26 Закону України “Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи мають право відповідно до закону одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови окремої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про планування і забудову територій” проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил регіональних і місцевих правил забудови затверджується замовником в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, у відповідності до ст.ст. 328, 331 ЦК України господарський суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом є законним власником нежитлового приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89.

Заявляючи позовну вимогу про визнання права власності, позивач за первісним позовом фактично не визнає право власності МТПП “Крам” на зазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89.

Статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Отже, згідно приписів ст. 392 ЦК України підставою для пред’явлення позову про визнання права власності є оспорення або невизнання права іншою особою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір за первісним та зустрічним позовами виник з вини позивача (відповідача за зустрічним позовом), то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 316, 321, 328, 331, 376, 392, 882 ЦК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задоволити повністю.

3.          Визнати за Малим торговим приватним підприємством “Крам”, м. Львів, пл. Петрушевича, 3 (ідентифікаційний код 13824381) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 79,4 кв.м., з підвалом площею 7,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 89.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Памірос” ЛТД, м. Львів, вул. Енергетична, 19/36 (ідентифікаційний код 19334519) на користь Малого торгового приватного підприємства “Крам”, м. Львів, пл. Петрушевича, 3 (ідентифікаційний код 13824381) 1140 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

уддя