Рішення № 16940060, 29.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29.06.11                                                                                 Справа № 5015/2930/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фінансово-лізингової компанії “Електрон-Лізинг” –дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Концерн-Електрон”, м. Львів до Приватного підприємства “Девіс”, м. Львів про стягнення 5758 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фінансово-лізингова компанія “Електрон-Лізинг” –дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства “Концерн-Електрон”, м. Львів звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Девіс”, м. Львів про стягнення 5758 грн. 25 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.06.2011 р. призначив розгляд справи на 15.06.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 29.06.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, по якому у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 5758 грн. 25 коп.

Відповідач в судові засідання явку представників не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 01.06.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

1 вересня 2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №188/2007-о.

За цим договором орендодавець (позивач) зобов’язувався надати орендарю (відповідачу) в оплатне користування нежитлові приміщення загальною площею 118,2 кв. м., що знаходяться на 4-му поверсі виробничого корпусу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 251, а орендар сплачувати орендодавцю орендну плату, передбачену розділом 2 договору.

На виконання умов договору оренди №188/2007-о від 01.09.2007 р., позивач згідно акту передачі-приймання від 01.09.2007 р. передав відповідачу в користування нежитлові приміщення загальною площею 118,2 кв. м., що знаходяться на 4-му поверсі виробничого корпусу за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 251.

Згідно п. 2.1. договору оренди №188/2007-о від 01.09.2007 р., орендна плата на момент підписання цього договору становить 9 грн. 50 коп., у т.ч. ПДВ, за один квадратний метр приміщення.

Пунктом 2.2. договору оренди №188/2007-о від 01.09.2007 р. передбачено, що орендар (відповідач) зобов’язаний сплачувати щомісячно, до 5-го числа поточного місяця, орендодавцю (позивачу) орендну плату з врахуванням індексу інфляції за останній місяць офіційно визначений на момент проведення відповідного платежу.

30 квітня 2008 р. сторони уклали угоду №1/188/2007-о про розірвання договору оренди №188/2007-о від 01.09.2007 р. з 30.04.2008 р. Згідно п. 2 угоди №1/188/2007-о від 30.04.2008 р. заборгованість в розмірі 5758 грн. 25 коп. по договору оренди №188/2007-о від 01.09.2007 р. відповідач зобов’язувався погасити не пізніше ніж до 10.06.2008 р.

По акту передачі-приймання від 30 04.2008 р. відповідач повернув позивачу об’єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо внесення орендної плати не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 5758 грн. 25 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5758 грн. 25 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 759, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Девіс”, м. Львів, вул. Наукова, 74/69 (ідентифікаційний код 22343835) на користь Фінансово-лізингової компанії “Електрон-Лізинг” –дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Концерн-Електрон”, м. Львів, вул. Стороженка, 12 (ідентифікаційний код 22412772) 5758 грн. 25 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя