Рішення № 16940058, 05.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.11                                                                                           Справа№ 5015/956/11

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Агідель»

до відповідача фермерське господарство «Обелікс»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 259657,01грн.

суддя Фартушок Т.Б..

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача  ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агідель»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фермерського господарства «Обелікс»про стягнення заборгованості, в тому числі 244814,04грн. основного боргу, 4222,41грн. пені, 2448,14грн. інфляційних втрат, 8172,42грн. 30% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/956/11 від 24.02.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 00хв. 09.03.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 09.03.2011р., 14.04.2011р.  Строк вирішення спору продовжено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №5015/956/11 від 14.04.2011р.  

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого дані реєстрів вихідної коресподенції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові заяви про оголошення ухвал), зхазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідки про включення Сторін в ЄДРПОУ станом на час розгляду спору; клопотання про продовження строку розгляду спору; клопотання від 31.03.2011р. про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процессуального кодексу України; довіреність на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 09.03.2011р.; відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.  

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 244814,04грн. основного боргу.

30.10.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №06/10 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, згідно Договору, Постачальник зобов’язується поставляти Покупцеві добові курчата бройлера щеплені (ІВ+ND), вироблені на власних виробничих потужностях, надалі –товар, а Покупець зобов’язується приймати цей  товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.п.1.2, 2.2 Договору, поставка товару здійснюється згідно Додатків до даного Договору (із зазначенням графіку поставки та оплати за курчат); кількість товару, що поставляється, вказується у Додатках до даного Договору.

Згідно п.3.2 Договору, загальна вартість поставленого визначається в Додатках до даного Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору, оплата кожної партії товару здійснюється у наступному порядку: 50% вартості партії товару –за 30 календарних днів до поставки товару; 30% вартості –за 15 календарних днів; 20% - за 3 календарні дні.

Згідно п.9.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. включно, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Додатком №7 до Договору визначено дати поставок, кількість одиниць товару, ціни, вартість партій, дати платежів та загальні суми платежів. Додаток підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Позивачем протягом 01.10.2010р. по 04.12.2010р. поставлено, а Відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних №РНП-000894 від 01.10.2010р. на суму 107668,91грн., №РНП-000895 від 01.10.2010р. на суму 6,22грн., №РНП-000992 від 05.11.2010р. на суму 8,94грн., №РНП-000991 від 05.11.2010р. на суму 162804,05грн., №РНП-001089 на суму 113794,8грн., №РНП-001090 від 04.12.2010р. на суму 6,24грн., всього на загальну суму 384289,16грн.

При цьому Позивачем зазначено, а Відповідачем не заперечено про здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар: 19.01.2011р. –25000грн., 20.01.2011р. –20000грн., 26.01.2011р. –14000грн.

Щодо доводів Відповідача проте, що поставка товару здійснена поза Договором, оскільки не відбувалось передоплати та поставка партій здійснювалась поза графіком, визначеним у Додатку №7 до Договору, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, за період з 30.10.2010р. по 31.12.2010р. відносини між Сторонами по отриманню курчат бройлерів та розрахунків за отриманий товар виникли на підставі укладеного Договору.

Асортимент товару відповідав зазначеному у Договорі.

Крім цього, ціни товару відповідали зазначеним у Додатку №7 до Договору.

Також, у вищезазначених видаткових накладних вказувалось, що поставка здійснюється без замовлення, з чого вбачається, що замовлення вже було обумовлене заздалегідь, та що вказує на те, що про кількість ціну та якість товару вже досягнуто згоди.

Крім цього, 01.10.2010р., 04.11.2010р., та 03.12.2010р. (в дні отримання товару та день перед отриманням згідно дат видаткових накладних) Відповідачем видавались довіреності на отримання товару (добові курчата бройлери) у Позивача, в яких зазначалось, що цінності належить отримати за угодою .

Враховуючи вищенаведене, в тому числі існування Договору між Сторонами, відповідність асортименту отриманого за видатковими накладними товару Договору (добові курчата бройлера), враховуючи відповідність цін, за якими отримано товар, Додатку №7 до Договору, враховуючи зазначення у видаткових накладних здійснення поставки без замовлення (що вказує на досягнення згоди щодо кількості, асортименту та якості товару, що постачається), враховуючи також видачу довіреностей на отримання товару Відповідачем у Позивача, в яких зазначено, що поставка здійснюється за угодою, з врахуванням, в тому числі, того, що інших Договорів протягом часу дії Договору між Сторонами щодо поставки добових курчат бройлерів не укладалось, суд приходить до висновку, що вказані у вищезазначених видаткових накладних поставки здійснювались за Договором.

Щодо доводів Відповідача про те, що оскільки згідно Договору ним не здійснювалась попередня оплата Товару, то, відповідно, поставки не можуть вважатись договірними суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України, я кщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.  

31.12.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу вимогу-претензію №02-2/649 від 30.12.2010р., в якій Позивач просить відповідача здійснити оплату отриманого за Договором товару в розмірі 303814,04грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію.

Щодо доводів Відповідача про неотримання ним вищезазначеної вимоги-претензії суд зазначає, що на підтвердження надіслання Позивачем Відповідачу вимоги-претензії є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №4391 від 31.12.2010р.

Щодо доводів Відповідача про те, що у видаткових накладних від 04.12.2010р. у графі «отримав»не стоїть підпис особи, уповноваженої Відповідачем на отримання товару згідно довіреності №154 від 03.12.2010р., суд зазначає наступне.

У довіреності №154 від 03.12.2010р. у графі «підпис __ засвідчую», на відміну від інших наявних у матеріалах справи виписаних відповідачем накладних, взагалі не міститься зразку підпису уповноваженої особи.

Крім того, підписи особи у графі «отримав» у вищезазначених видаткових накладних від 04.12.2010р. скріплені відбитком печатки Відповідача, що в силу норм ст.241 Цивільного кодексу України є схваленням Відповідачем зазначених правочинів.

Також, в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не подані докази використання печатки іншою, аніж уповноваженою від імені Товариства особою, в тому числі звернення у правоохоронні органи з даного приводу.

З наведеного вбачається, що Відповідачем фактично отримано товар за видатковими накладними від 04.12.2010р.

У  відповідності  з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України  та статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів  застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  Якщо у зобов’язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, здійснення повної чи часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 244814,04грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 4222,41грн. пені, 2448,14грн. інфляційних втрат та 8172,42грн. 30% річних суд зазначає наступне .

Позивачем у додатках до позовної заяви наведені розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 30% річних, вихідними даними для яких є сума боргу за відповідні періоди (при цьому інфляційні нарахування Позивачем розраховано із суми боргу 244814,04грн.), період розрахунку –з 07.01.2010р. по 11.02.2011р., величина облікової ставки НБУ за відповідний період, розмір відсотків –30%, та величина індексу інфляції за січень 2011р.

Щодо дати початку проведення розрахунків суд зазначає наступне.

Позивачем як дату початку проведення розрахунку вказано 07.01.2010р., - 7 днів після пред’явлення вимоги. Тобто, при відсутності попередньої оплати за отриманий товар Позивач пов’язує настання у Відповідача обов’язку щодо здійснення оплати надісланою вимогою-претензією, що не суперечить вимогам ст.ст.530, 538, 693 Цивільного кодексу України, та не виключає отримання відповідачем товару за Договором.

Проте, суд зазначає. що Позивачем невірно розраховано дату початку прострочення зобов’язання щодо оплати товару Відповідачем згідно претензії.

Так, як зазначено у мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, вимогу-претензію Позивачем надіслано відповідачу 31.12.2010р. цінним листом.

Відповідно до п.п.4.1.4, 4.2 «Нормативів і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5 (де Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання); при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що 01.01.2010р. був вихідним днем, суд приходить до висновку, що першим днем початку прострочення оплати за вимогою-претензією є 15.01.2011р.

Щодо застосування величини індексу інфляції 101,0% для проведення розрахунку інфляційних нарахувань за період з 07.01.2011р. по 11.02.2011р. суд зазначає наступне.

Згідно даних Державного комітету статистики України, у величина індексу інфляції 101,0% була встановлена для січня 2011р., проте, у лютому 2011р. величина індексу інфляції становила 100,9%.

З врахуванням наведеного, в тому числі доводів щодо дати початку проведеного розрахунку, індекс інфляції 101,1 слід застосовувати до періоду заборгованості з 15.01.2011р. по 31.01.2011р., а до періоду з 01.02.2011р. по 11.02.2011р. слід застосовувати індекс інфляції 100,9.

Відповідно до п.6.2 Договору, за порушення термінів оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки платежу; крім того, Покупець у разі прострочення оплати, на вимогу Постачальника зобов’язаний сплатити на користь останнього вартість неоплаченого товару з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, враховуючи вищенаведене та зазначений Позивачем період початку проведення розрахунку суд зазначає, що за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.2 Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 3061,26грн., щодо стягнення інфляційних нарахувань –в розмірі 2208,12грн., щодо стягнення 30% річних –5925,03грн.

Відповідно  до  вимог  ст.4.-7  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

05.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 62, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу україни, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 538, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суд -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Обелікс»(81791, Львівська область, Жидачікський район, село Сулятичі, ідентифікаційний код 34587112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель»(45612, Волинська область, Луцький район, смт.Торчин, вул.Незалежності, 116, ідентифікаційний код 32498835) 244814,04грн. основного боргу, 3061,26грн. пені, 2208,12грн. інфляційних нарахувань, 5925,03грн. 30% річних, 2560,08грн. державного мита, 233,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя