Рішення № 16940012, 06.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11                                                                                           Справа№ 5015/2762/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “50х50”, м. Миколаїв

до відповідача: Дочірнього підприємства “Бетон Центр “Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС Бетон”, м. Борислав

про: стягнення 201583 грн. 85 коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                      Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Борачок В.М.

від відповідача: Сидоренко М.В.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “50х50” до Дочірнього підприємства “Бетон Центр “Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС Бетон” про стягнення 183332грн. 12коп. основного боргу, 1833грн. 99коп. 3 % річних, 6049грн. 96коп. інфляційних втрат та 10367грн. 78коп. пені.

Ухвалою суду від 25.05.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.06.2011р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 09.06.2011р., ухвалою суду від 09.06.2011р. розгляд справи відкладено на 06.07.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд про те, що станом на 06.07.2011р. заборгованість відповідача становить 145332грн. 12коп., оскільки відповідачем 06.04.2011р. сплачено 20000грн. 00коп., 07.06.2011р. - 8000грн. 00коп. та 10.06.2011р. –10000грн. 00коп. З метою уточнення суми штрафних санкцій в судовому засіданні 06.07.2011р. оголошувалась перерва. В продовжене судове засідання сторонами подано суду узгоджене уточнення суми позову, відповідно до якого сума основного боргу становить 145332грн. 12коп., 3 % річних –1555грн. 19коп., інфляційні втрати 5389грн. 96коп. пеня –8842грн. 41коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.06.2010р. між сторонами укладено договір №П-51 на поставку цементу відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов’язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити цемент (товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору та додатково погоджених специфікаціях, що є невід”ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивачем протягом червня-грудня 2010 року здійснювалась поставка цементу марки Портланд ПЦ ІІ/А-ПІ 400 та марки Портланд ПЦ І-500-Н. Поставка вказаного товару проводилася по цінах обумовлених сторонами в специфікаціях № 2 від 11.10.2010р. та №3 від 01.12.2010р. по видаткових накладних №2411/101 від 24.11.2010р., №2611/101 від 26.11.2010р., №2611/102 від 26.11.2010р., №2711/102 від 27.11.2010р., №2911/103 від 29.11.2010р., №0312/101 від 03.12.2010р., №0612/102 від 06.12.2010р., №0712/103 від 07.12.2010р., №0812/102 від 08.12.2010р., №0812/103 від 08.12.2010р., №0912/102 від 09.12.2010р. та №2512/101 від 25.12.2010р. Всього позивачем відвантажено 275 тон цементу на загальну суму 216750грн. 00коп.

Відповідно до п.4.2. договору оплата покупцем за товар проводиться на поточний рахунок продавця з відтермінуванням оплати до 30 календарних днів з моменту відвантаження.

Однак, відповідач своїх зобов”язань по оплаті отриманого товару належним чином в повному обсязі не виконав, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 163332грн. 12коп. (з врахуванням частково оплати 06.04.2011р. 20000грн. 00коп.). Враховуючи сплату відповідачем 07.06.2011р. 8000грн. 00коп. та 10.06.2011р. 10000грн. 00коп., заборгованість відповідача станом на час прийняття рішення судом становить 145332грн. 12коп.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору та ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов”язання за кожний день прострочки, розмір якої відповідно до погодженого сторонами уточнення становить 8842грн. 41коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, відповідно до погодженого сторонами уточнення з врахуванням часткової сплати 06.04.2011р. суми боргу в розмірі 20000грн. 00коп., за період з 24.12.2010р. по 16.05.2011р. розмір інфляційних втрат становить 5389грн. 96коп., 3 % річних –1555грн. 19коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з врахуванням поданих уточнень в частині стягнення 145332грн. 12коп. основного боргу, інфляційних втрат становить 5389грн. 96коп., 3 % річних - 1555грн. 19коп. Оскільки відповідачем частина заборгованості в розмірі 20000грн. 00коп. сплачена 06.04.2011р., тобто до звернення з позовом до суду - в її задоволенні слід відмовити. В частині стягнення решти суми основного боргу в розмірі 18000грн. 00коп. –провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

           Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 612, 625, 693,712 ЦК України, ст.ст.193, 229-231, 343ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

          2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Бетон Центр” Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС Бетон”, вул.Дрогобицька, 138, м.Борислав, Львівська область (ідентифікаційний код 33914891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “50х50”, вул.Болоня, 25, м.Миколаїв Львівська область( ідентифікаційний код 32991624) 145332грн. 12коп. основного боргу, інфляційних втрат становить 5389грн. 96коп., 3 % річних - 1555грн. 19коп, 1702грн. 77коп. витрат по сплаті державного мита та 199грн. 35коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 20000грн. 00коп. основного боргу –відмовити.

4. В частині стягнення 18000грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі припинити.

          Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.07.2011р.

Суддя