Рішення № 16939979, 24.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.11                                                                                           Справа№ 7/221(10)

за позовом закрите акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівкондитер»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 246201,09грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівкондитер»про стягнення заборгованості; ціна позову 246201,09грн., в тому числі 237776,31грн. основного боргу, 6063,30грн. пені, 1188,88грн. інфляційних нарахувань, 1172,6грн. 3% річних.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір, за яким Позивачем поставлено відповідачу товар. Проте, внаслідок неповного розрахунку за отриманий товар, у відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/221(10) від 09.12.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 40хв. 22.12.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 22.12.2010р., 04.01.2011р., 27.01.2011р.

Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 10.02.2011р. провадження у справі зупинено, та матеріали справи скеровано в Личаківський РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області для проведення перевірки та прийняття рішення. У зв’язку з поверненням матеріалів справи та прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.1 ст.6 КПК України, ухвалою господарського суду Львівської області від 16.05.2011р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 24.05.2011р.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Також, протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: телеграми від 21.12.2010р. та 05.01.2011р. про відкладення розгляду справи; примірники актів звірки взаємних розрахунків та докази скерування таких Відповідачу; письмові пояснення від 18.02.2011р. з долученням копій накладних та довіреностей; копію виписки з банківського рахунку Позивача; заяву від 11.01.2011р., в якій наявне повідомлення про відсутність обставин, передачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, та до якої долучено копії довідок про включення сторін в ЄДРПОУ та копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача проти позову заперечено повністю.

Крім того, протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копії накладної на повернення постачальнику від 03.09.2010р.; копію акту перевірки отриманої продукції від 07.09.2010р.; копію наказу Відповідача №81К від 03.03.2008р.; клопотання про продовження строку розгнляду спору; клопотання про призначення експертизи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 237776,31грн. основного боргу.

13.07.2009р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Дистрибютор) укладено договір купівлі-продажу №21Д(9) (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Продавець зобов’язується в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, передати у власність Дистрибютора, а Дистрибютор зобов’язується в порядку і на умовах, встановлених даним Договором, прийняти і оплатити продукцію (Товар); ассортимент і ціни зазначаються у накладних; загальна сума Договору складає 2654977,31грн.; Дистрибютор зобов’язується прийняти і оплатити Товар згідно накладних.

Відповідно до п.7.1.6 Договору, Дистрибютор оплачує 100% вартості Товару протягом 21 календарного дня з з дня поставки Товару.

Згідно п.п.13.1, 13.2 Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2009р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань; при відсутності письмових повідомлень сторін про припинення дії Договору за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він важається пролонгованим та цей же строк.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до додатків №№1-4 до Договору, визначено асортимент та вартість Товару. Додатки №№1-4 підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Згідно накладних №2002746 від 30.04.2010р. на суму 89201,2грн., №2002750 від 30.04.2010р. на суму 97166,82грн., №2000861 від 22.02.2010р. на суму 46679,14грн., №2001508 від 17.03.2010р. на суму 123980,96грн., №2000214 від 22.01.2010р. на суму 53310,53грн., №2000215 від 22.01.2010р. на суму 144702,43грн., №2906760 від 27.11.2009р. на суму 75182,93грн., №2906761 від 27.11.2009р. на суму 54291,14грн., №2906192 від 28.10.2009р. на суму 100837,24грн., Позивачем протягом 28.10.2009р. по 30.04.2010р. поставлено Відповідачу Товар за Договором на загальну суму 785352,39грн.

Крім того, відповідно до видаткових накладних №2006143 від 03.09.2010р. на суму 147589,22грн., №2006145 від 03.09.2010р. на суму 24488,54грн., №2006146 від 03.09.2010р. на суму 77498,48грн., №2005539 від 11.08.2010р. на суму 34168,96грн., №2005540 від 11.08.2010р. на суму 92615,47грн., Позивачем поставлено Відповідачу протягом 03.09.2010р. по 11.08.2010р. Товар за Договором на загальну суму 376360,67грн.

Всього, протягом 28.10.2009р. по 11.08.2010р. Позивачем за Договором поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1161713,06грн.

Відповідачем згідно накладної на повернення постачальнику №ira000001878 від 03.09.2010р., Відповідачем повернено Позивачу Товар на загальну суму 55,08грн.

Згідно виписок з банківського рахунку Позивача за період з 27.04.2010р. по 21.07.2010р. Відповідачем проведено оплату Позивачу за отриманий Товар на загальну суму 303376,32грн.

Проте, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, борг Відповідача перед Позивачем складав 387905,59грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного Позивачем, Відповідачем здійснено і інші оплати щза отриманий згідно Договору Товар, а станом на 01.02.2011р. борг відповідача перед Позивачем складав 237776,31грн.

При цьому суд зазначає, що Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення основного боргу виключно на суму 237776,31грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо усних доводів представників Відповідача про те, що підписи на накладних виконані не Тітовим О.О., директором Товариства Відповідача та уповноваженою особою Відповідача, а іншими представниками Відповідача, і відповідно, відсутні докази отримання Товару Відповідачем, суд зазначає, що наведене спростовується доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за отриманий Товар (факти та розмір яких представниками відповідача не заперечено), та даними акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Враховуючи вищенаведене, Відповідачем вчинено дії, які свідчать про наступне схвалення ним вчинених правочинів щодо отримання Товару від Позивача.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 237776,31грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 237776,31грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 6063,30грн. пені, 1188,88грн. інфляційних нарахувань, 1172,60грн. 3% річних.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період: (пені та 3% річних –60днів з моменту виникнення боргу), інфляційних нарахувань –жовтень 2010р., відповідно до основного боргу.

Згідно п.9.1 Договору, при несвоєчасній оплаті відпущеної Продавцем партії Товару, Дистрибютор сплачує йому пеню з розрахунку 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.9.1 Договору, та доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 6063,30грн. пені, 1188,88грн. інфляційних нарахувань, 1172,60грн. 3% річних підлягають до задоволення.

При цьому суд зазначає, що проведені Позивачем розрахунки проведено із заниженням періоду проведення таких, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 241, 509, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №1 від 16.07.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівкондитер»(80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Вокзальна,11, ідентифікаційний код 33476922) на користь Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів»(49800, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Самарський район, вул.Молодогвардійська,1, ідентифікаційній код 00374048 ) 237776,31грн. боргу, 6063,30грн. пені, 1188,88грн. інфляційних нарахувань, 1172,60грн. 3% річних, 2462,01грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя