Рішення № 16939896, 07.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.11 Справа№ 5015/3666/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК», м. Трускавець, Львівської області,

До відповідача: Колективного підприємства «Троянда», м. Дрогобич, Львівської області,

Про стягнення з відповідача на користь позивача 2933847 грн. 05 коп. заборгованості та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 п/к за довіреністю від 30.06.2011р. (оригінал довіреності оглянуто в судовому засіданні копія у справі),

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз»яснено права та обов»язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК», м. Трускавець, до Колективного підприємства «Троянда», м. Дрогобич, про стягнення з відповідача на користь позивача 2933847 грн. 05 коп. заборгованості та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 07.07.2011р. про що сторони були повідомлені у порядку встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України № 75 від 17.12.2002р. рекомендованою поштою.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2011р. в порядку ст. 89 ГПК України виправлено описки в ухвалі суду від 01.07.2011р.

Представник Позивача прибув, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав документи, які вимагалися ухвалою суду (оригінали для огляду, належним чином засвідчені їх копії у справу), просить позов задовільнити.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, через канцелярію господарського суду подав письмовий відзив на позовну заяву (вхідний № 15253/11 від 07.07.11р., якою позовні вимоги позивача визнав повністю та підтвердив факт перерахування позивачем відповідачу грошові кошти в сумі 2 933847,05 грн., які були ним в рахунок оплати за приміщення площею 5332,9 м. кв. та земельну ділянку площею 17826 м. кв., що знаходяться в м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33, подав оригінал Витягу з ЄДР серії АС № 465481 станом на 06.07.2011р., належним чином засвідчену копію Статуту (нова редакція), довідку з ЄДРПОУ № 4018, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Справа розглядається за наявними у ньому матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Предметом спору у справі № 5015/3666/11 є стягнення грошових коштів за двома попередніми договорами від 11.01.2007р. та 21.11.2008р., які укладено між тими самими сторонами, стосуються невіддільного нерухомого майна (земельної ділянки та розташованих на ній приміщень), яке знаходиться за однією і тією ж адресою: м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача обґрунтовуються одними і тими ж доказами.

Статтею 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об»єднано кілька вимог, зв»язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Зазначеною статтею також передбачено право судді об»єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача, в яких ставиться вимога про стягнення грошових коштів за двома договорами, не суперечать статті 58 ГПК України і спір належить розглядати в одному позовному провадженні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 31198179, місцезнаходження юридичної особи: 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Біласа, 1, що підтверджується довідкою Львівського обласного управління статистики № 5545, Статутом ТзОВ «ВІК»/нова редакція/, який зареєстровано в установленому законом порядку, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 640211 (в матеріалах справи).

Відповідач: Колективне підприємство «Троянда»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 13812308, місцезнаходження юридичної особи: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33, що підтверджується довідкою Львівського обласного управління статистики № 4018, Статутом Колективного підприємства «Троянда»/нова редакція/, який зареєстровано в установленому законом порядку, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 450157 (в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2007р. між Позивачем та Відповідачем був укладений попередній договір, у відповідності до якого, сторони зобов'язалися до 30.12.2009р. укласти основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 5332,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33.

У відповідності до п. 2.1. попереднього договору від 11.01.2007р., вартість нежитлових приміщень становить 1 260000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. зазначеного попереднього договору, Позивач може сплачувати вартість приміщень до дня підписання та нотаріального посвідчення основного договору.

21.11.2008р. між Позивачем та Відповідачем був укладений попередній договір, у відповідності до якого, сторони зобов'язалися до 30.12.2009р. укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 17826 м.кв., на якій розташовані нежитлові приміщення, що є предметом попереднього договору від 11.01.2007р. та знаходиться за тією ж адресою, що і житлові приміщення, а саме: м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33.

У відповідності до п. 2.1. попереднього договору від 21.11.2008р., вартість земельної ділянки становить 2 200000,00 грн.

Згідно п. 2.2. зазначеного попереднього договору Позивач може сплачувати вартість ділянки до дня підписання та нотаріального посвідчення основного договору.

Як вбачається з умов вищевказаних попередніх договорів (п. 6.3.) попереднього договору від 11.01.2007р. та попереднього договору від 21.11.2008р., вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторонами досягнуто домовленостей про обов'язкове нотаріальне посвідчення попередніх договорів купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, попередній договір від 11.01.2007р. та попередній договір від 21.11.2008р. (оригінали оглядалися у судовому засіданні, копії в матеріалах справи), нотаріально не посвідчені, таких доказів ні позивач, ні відповідач суду не представили, в матеріалах справи такі докази - відсутні.

У відповідності до частини 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Отже, в нашому випадку, у відповідності до зазначеної норми закону, нотаріальне засвідчення договору є обов'язковим, так як нотаріальне посвідчення правочину означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб»єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини офіційно зафіксовані нотаріусом, і розглядаються як встановлені і достовірні.

Відповідно до п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України включає перелік правочинів, які підлягають обов»язковому нотаріальному посвідченню. До них, зокрема, належать: договори про відчуження (купівля-продаж) майна, що має значну цінність, іншої нерухомості, земельної ділянки (ст. 657 ЦК України) тощо.

За погодженням суб»єктів, які вчиняють правочин, нотаріальному посвідченню підлягає будь який правочин.

Крім того, у відповідності до ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору. Аналогічні вимоги визначені і у ст. 182 Господарського кодексу України, щодо попередніх договорів.

Водночас згідно з вимогами статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (основний договір) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Ця правова позиція відображена і у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, в якості оплати за об'єкти нерухомого майна, що є предметом попередніх договорів від 11.01.2007р. та 21.11.2008р. Позивач перерахував Відповідачу, за період з листопада 2006р. по травень 2011р., 2933847,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 20 від 04.11.2010р., № 98 від 18.11.2010р., № 100 від 07.12.2010р., № 121 від 14.12.2010р., № 150 від 21.12.2010р., № 151 від 30.12.2010р., № 11 від 24.02.2011р., № 12 від 18.03.2011р., № 17 від 30.03.2011р., № 25 від 20.04.2011р., № 26 від 17.05.2011р., № 29 від 31.05.2011р., № 80 від 07.09.2010р., особовими рахунками: від 31.10.2007р., від 30.11.2007р., від 31.01.2008р., від 31.01.2008р., від 29.02.2008р., від 04.03.2008р., від 31.03.2008р., від 21.04.2008р., від 30.04.2008р., від 30.05.2008р., від 27.06.2008р., від 31.07.2008р., від 27.08.2008р., від 30.09.2008р., від 28.10.2008р., платіжними дорученнями: № 58 від 20.07.2010р., № 56 від 30.06.2010р., № 37 від 20.05.10р., № 35 від 20.04.2010р., № 19 від 18.03.2010р., № 18 від 18.02.2010р., № 10 від 27.01.2010р., № 81 від 08.09.2010р., особовими рахунками: від 31.10.2008р., від 21.11.2008р., від 27.11.2008р., від 08.12.2008р., від 03.12.2008р., від 29.12.2008р., платіжними дорученнями: № 1 від 15.01.2009р., № 3 від 16.01.2009р., № 17 від 23.02.2009р., № 17 від 24.02.09р., № 26 від 26.03.09р., № 36 від 28.04.2009р., № 43 від 28.05.2009р., № 52 від 25.06.09р., № 58 від 29.07.09р., № 67 від 26.08.2009р., № 74 від 29.09.2009р., № 88 від 24.11.09р., № 80 від 09.11.09р., № 98 від 23.12.2009р., № 80 від 29.09.2010р., особовими рахунками: від 08.11.06р., від 08.11.2006р., від 27.12.2006р., від 27.12.2006р., від 31.01.2007р., від 06.02.2007р., від 28.02.2007р., від 30.03.2007р., від 27.04.07р., від 31.05.2007р., від 27.06.2007р., від 31.07.2007р., від 31.08.2007р., від 28.09.2007р., Карткою рахунку 3711: Контрагенти КП «Троянда»за 01.04.01 - 30.06.11р.р., в якій вказана розшифровка перерахування Позивачем Відповідачу коштів із зазначенням дат та сум такого перерахування (докази в матеріалах справи).

08 червня 2011 року Позивач направив Відповідачу ВИМОГУ, в порядку визначеному частиною 2 статті 530 ЦК України, про повернення коштів.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що Відповідач ВИМОГУ Позивача від 08.06.2011р. залишив без реагування і коштів, у строк (термін) визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України, не повернув.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Оглянувши та дослідивши подані документи, судом встановлено, що Відповідач за умовами вищевказаних попередніх договорів, які є нікчемними в силу статті 220 ЦК України, безпідставно отримав у Позивача грошову суму - 2933847,05 грн., тому у Відповідача існує невиконане зобов»язання повернути Позивачу безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів на суму 2933847,05 грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. Актом звіряння розрахунків станом на 10.06.2011р., який підписано повноважними представниками двох сторін та їх підписи засвідчено печатками сторін (оригінал Акту звіряння розрахунків в матеріалах справи).

Як випливає з матеріалів справи, зобов»язання повернути кошти на суму 2933847,05 грн. Позивачеві, виникло у Відповідача з часу отримання ним вимоги від 08.06.2011р. та мало бути виконане у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України та в силу статей 1212 і 1213 ЦК України.

Статтею 1212 ЦК України визначено загальні положення про зобов»язання у зв»язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

При регулюванні означених відносин, згідно до положень цієї статті, суб»єктами зобов»язань, що виникають з безпідставного збагачення, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, в т.ч. у вигляді грошових коштів, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов»язку майно у вигляді грошових коштів підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Слід також зазначити, що обов»язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається.

Термін «майно», що вживається у частині першій статті 1212 ЦК України, має на увазі як предмет зовнішнього матеріального світу (матеріальні об»єкти), так і майнові або зобов»язальні права, зокрема, право на речі чи гроші.

Як випливає із зазначеної статті, для виникнення зобов»язання повернути в нашому випадку грошові кошти, необхідна наявність хоча б двох умов: перше збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

В нашому випадку, вищезазначені дві умови встановлені судом, підтверджуються матеріалами та визнані відповідачем. Відсутність правової підстави отримання грошових коштів відповідачем у позивача теж встановлена судом та зазначена вище у цьому рішенні це наявність порушення вимог статті 220 ЦК України.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву (вхідний № 15253/11 від 07.07.11р.) Відповідач позовні вимоги Позивача визнав повністю на суму 2933847,05 грн. (оригінал відзиву на позов в матеріалах справи).

Оцінивши в сукупності подані сторонами докази відповідно до статті 43 ГПК України, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний повністю, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України, у розмірі відповідно до п/п «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»/із змінами і доповненнями/.

Так, частиною 5 статті 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката, проведення судової експертизи, послуги перекладача та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, визначені у статті 44 ГПК України.

Позивачем за даним позовом платіжним дорученням № 30 від 20.06.2011р. в доход Державного бюджету України, повністю, сплачено 25500 грн. 00 коп. державного мита, а платіжним дорученням № 31 від 20.06.2011р. 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (оригінали платіжних доручень в матеріалах справи).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4 3 4 7 , 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК»до Колективного підприємства «Троянда»задовільнити повністю.

2. Стягнути з боржника: Колективного підприємства «Троянда»(код ЄДРПОУ № 13812308, місцезнаходження юридичної особи: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК»(код ЄДРПОУ № 31198179, місцезнаходження юридичної особи: 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Біласа, 1) 2 933847 грн. 05 коп. - заборгованості, 25500 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя