Рішення № 16938794, 11.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.11р.Справа № 18/5005/7467/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валентина-ІІ" ЛТД,

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006", м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 439,12 грн.

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Валентина-II" ЛТД звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006" про стягнення 24 439 грн. 12 коп., з яких: 19 301 грн. 81 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 567 грн. 97 коп. пені, 2 074 грн. 60 коп. інфляційних, 494 грн. 74 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовує наявністю невиконаних відповідачем зобовязань за договором поставки № М-60363 від 01.04.2010р.

Позивач та відповідач явку представника в судове засідання не забезпечили, витребувані судом документи не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв"язку із неможливістю явки представника в судове засідання через поважні причини до суду не зверталися.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Валентина-II" ЛТД (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006" (покупець) було укладено договір поставки № М-60363 від 01.04.2010р. із Додатковими умовами до нього, на виконання умов яких постачальник зобов'язався поставити покупцю товар в строки, обумовлені даним договором, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах, обумовлених в додатку №4 до даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Згідно з п.3.1. договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки, згідно заявки покупця власними транспортними засобами та за власний рахунок.

Оплата здійснюється за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п.6. додатку № 4 до даного договору "Додаткові умови" (п. 7.2. договору).

У відповідності до п.6.1. додатку № 4 до договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача товар продукти харчування на загальну суму 19 301 грн. 81 коп., про що свідчать товарні накладні, які складені і підписані обома сторонами та знаходяться в матеріалах справи (а.с. 30-127).

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання з оплати товару, передбачені п.п. 7.2. і 7.6. договору № М-60363 від 01.04.2010р. та п. 6 додаткових умов (додаток № 4) до цього договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 301 грн. 81 коп. станом на 02.06.2011р., що підтверджується актом звірки, підписаним сторонами договору (а.с. 128).

Згідно п. 8.9. договору поставки, за прострочку оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 567 грн. 97 коп.

За ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком інфляційні складають 2 074 грн. 60 коп., а річні 494 грн. 74 коп.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 439 грн. 12 коп.

Доказів добровільного погашення зазначеної заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. ст. 16, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали судової справи, суд дійшов висновку, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої, встановлені договором майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати отриманого товару, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 19 301 грн. 81 коп. основного боргу, 2 567 грн. 97 коп. пені, 2 074 грн. 60 коп. інфляційних та 494 грн. 74 коп. 3-х % річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Л. Мокієвської, 20, к. 2, п/р 26005312063301 в ФАТ "Південний", МФО 306458, код ЄДРПОУ 33974608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Валентина-II" ЛТД (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Прокатна, 17а, п/р 26005500154001 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 13449078) суму 19 301 грн. 81 коп. (девятнадцять тисяч триста одна грн. 81 коп.) основного боргу, 2 567 грн. 97 коп. (дві тисячі пятсот шістдесят сім грн. 97 коп.) пені, 2 074 грн. 60 коп. (дві тисячі сімдесят чотири грн. 60 коп.) інфляційних, 494 грн. 74 коп. (чотириста девяносто чотири грн. 74 коп.) 3-х % річних та судові витрати у розмірі 244 грн. 39 коп. (двісті сорок чотири грн. 39 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяВ.І. Петрова