Постанова № 16937843, 05.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 15/88-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс-Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.11 р. у справі № 15/88-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс-Україна"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 8931,23 грн.

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Телс-Україна"

про стягнення 133567,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Лубяниченко Г.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телс Україна" звернулось до господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення помилково перерахованих коштів, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в сумі 8931,23 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 7000,00 грн., індексу інфляції 952,00 грн., 979,23 грн. пені.

19.11.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс Україна" про стягнення 133567,26 грн..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (суддя Лабунська Т.І.).

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач допустив чимало помилок в позовній заяві при формулюванні фактичних обставин та вимоги і не обґрунтував заявлену вимогу відповідними письмовими доказами. Суд також дійшов висновку про необґрунтованість вимог, заявлених позивачем за зустрічним позовом, оскількитвердження ФОП ОСОБА_2 щодо вартості фрахту за один автопоїзд 7000 євро спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення з ФОП ОСОБА_2 неповернутої суми в розмірі 8931,23 грн. та винести нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТОВ "Телс Україна". В іншій частині залишити рішення від 07.04.2011 року без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи. Апелянт, зокрема зазначає, що на користь відповідача позивач зобовязаний був сплатити 2 платежі по 7000 грн., однак зроблено було 5 платежів по 7000 грн. кожен: платіжні доручення № 1369, 1430, 1429 - відповідно до рахунку № 26 та платіжні доручення № 1428, 1370 - відповідно до рахунку № 27. Згідно банківської виписки від 22.09.2009 року, відповідачем було повернуто 7000 грн. згідно рахунку № 26 та 7000 грн. на підставі рахунку № 27, отже залишок в розмірі 7000 грн. повернуто не було. При цьому, висновок суду першої інстанції щодо того, що зайві кошти неповернуті відповідно до рахунку № 27, не відповідає обставинам справи.

Відповідач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін, а в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволити. Просить також апеляційну скаргу ТОВ "Телс Україна" залишити без задоволення. У відзиві вказує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 10.08.2009 року, на виконання якого оформлено транспортні замовлення № 47080908011 та № 470080908010 від 11.08.2009 року на суму фрахта 7000 євро кожне. Однак, суд першої інстанції взяв до уваги транспортне замовлення № 47080908011 від 11.08.2009 року, представлене ТОВ "Телс Україна" на суму 7000 грн. Вважає, що відповідач за зустрічним позовом уникає свого обовязку сплатити за послуги перевезення.

У судовому засіданні представник ТОВ "Телс Україна" підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просила скасувати рішення суду першої інстанції від 07.04.2011 року в частині відмови в первісному позові.

Відповідач заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві та просила скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року в частині відмови в зустрічному позові.

Як вбачається із апеляційної скарги, позивач оспорює рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову. Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

10.08.2009 року між ТОВ "Телс Україна" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 194 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному напрямку (далі - договір) (том 1 а.с. 24-28).

Згідно п. 2.2 договору, на кожне окреме перевезення експедитором оформляється транспортне замовлення, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, яке являється невідємною частиною даного договору.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка із відміткою вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу і митних органів (п. 2.3 договору).

11.08.2009 року позивач оформив два транспортних замовлення на виконання відповідачем перевезення до м. Новомосковська № 47080908011 (том 1 а.с. 29-30) та № 47080908010 (том 1 а.с. 94).

Вказані транспортні замовлення були виконані належним чином, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 виписала на ТОВ "Телс Україна" рахунок-фактуру № 26 від 20.08.2009 року на оплату 7000 грн. (том 1 а.с. 32) та рахунок-фактуру № 27 від 20.08.2009 року на таку ж суму 7000 грн. (том 1 а.с. 99).

Крім того, відповідач надала акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 20.08.2009 року та № 27 від 20.08.2009 року, згідно яких загальна вартість робіт складає 7000 грн. по кожному з них, при цьому сторони претензій одна до одної не мають (том 1 а.с. 97, 98).

Позивач оплатив надані послуги на підставі рахунків-фактури № 26 від 20.08.2009 року та № 27 від 20.08.2009 року в повному обсязі, сплативши на рахунок ФОП ОСОБА_2 по 7000 грн. по кожному рахунку, що підтверджується платіжним доручення № 1369 від 08.09.2009 року (том 1 а.с. 33) та № 1370 від 08.09.2009 року (том 1 а.с. 96).

Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Телс Україна" здійснило ще два платежі на рахунок відповідача по 7000 грн. кожен, як плату за автоперевезення, згідно рахунку-фактури № 26 від 20.08.2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1430 від 21.09.2009 року (том 1 а.с. 34) та № 1429 від 21.09.2009 року (том 1 а.с. 35) та ще один платіж згідно рахунку-фактури № 27 від 20.08.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1428 від 21.09.2009 року (том 1 а.с. 36).

Таким чином, ТОВ "Телс Україна" переказало на рахунок відповідача три платежі по 7000 грн. на підставі рахунку-фактури № 26 від 20.08.2009 року, всього на суму 21000 грн. та два платежі по 7000 грн. на підставі рахунку-фактури № 27 від 20.08.2009 року, всього на суму 14000 грн..

При вирішенні спору, апеляційний суд бере до уваги, що вказана обставина жодною із сторін не заперечується.

Як вбачається із виписки по банківському рахунку ТОВ "Телс Україна", 22.09.2009 року ФОП ОСОБА_2 перерахувала на рахунок позивача 14000 грн., при цьому у графі призначення платежі вказано - "повернення помилково перерахованих коштів згідно листа: оплата за автоперевезення згідно рахунків № 26, 27 від 20.08.2009 року" (том 1 а.с. 37).

Враховуючи, що позивач сплатив відповідачу згідно рахунку № 27 від 20.08.2009 року 14000 грн., із них 7000 грн. є платою за фактично надані послуги, а ще 7000 грн. остання повернула, отже зазначений рахунок № 27 повністю оплачений. А тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві йдеться лише про транспортне замовлення № 47080908011, на підставі якого виставлено рахунок-фактуру № 26.

Однак, вирішуючи первісний позов господарський суд Вінницької області не взяв до уваги, що за рахунком-фактури № 26 ТОВ "Телс Україна" сплатило ФОП ОСОБА_2 21000 грн., при цьому за надані послуги перераховано 7000 грн., суму в розмірі 7000 грн. відповідач повернула, а отже 7000 грн. залишились не повернутими, внаслідок чого і виник спір та обгрунтовано заявлено позов.

Частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобовязання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із викладеного вбачається, що відповідач був зобовязаний у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги повернути позивачеві надміру сплачені грошові кошти в сумі 21000 грн., проте фактично 22.09.2009 року повернув лише 14000 грн..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, що із врахуванням індексу інфляції, з розрахунком якого погодився суд - складає 7952 грн..

Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 1214, ч. 1, 2 ст. 536, ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення відповідачем виконання зобовязання в розмірі облікової ставки НБУ.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Беручи до уваги, що договором між сторонами розмір процентів не встановлено, апеляційний суд дійшов висновку про застосування ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з тим, позивач помилково просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, хоча вірно посилається на норми закону, що регулюють порядок стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, а не пені, а також вірно нарахував розмір цих відсотків виходячи із однієї облікової ставки НБУ.

Перевіривши правильність нарахування відсотків за користування грошовими коштами, колегія суддів вважає, що сума 979,23 грн. відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 21.09.2009 року по 07.04.2011 року підлягає стягненню з відповідача.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні первісного позову в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не зясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до винесення невірного рішення в частині первісного позову.

Крім того, за правилами ч. 2 ст. 101 ГПК України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції виник спір щодо вартості перевезення, зазначеного в транспортному замовленні № 47080908011, так як за позицією позивача така вартість визначена в гривнях, а відповідач стверджувала, що в євро, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 звернулась до господарського суду із зустрічним позовом про стягнення 133567,26 грн.

Апеляційний суд вважає, що шляхом аналізу і оцінки досліджених, в контексті положень ст. ст. 33, 42 ГПК України, доказів, а саме: банківської виписки, актів здачі-приймання робіт, рахунків-фактури № 26 та № 27 від 20.08.2009 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість вимог, заявлених відповідачем за зустрічним позовом.

Твердження відповідача стовоно того, що сума по кожному фрахту складає 7000 євро спростовується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2010 року, згідно якої при замовленні транспортного замовлення № 47080908011 від 11.08.2009 року менеджером ТОВ "Телс Україна" була допущена помилка в частині валюти, якою мав здійснюватись розрахунок з ФОП ОСОБА_2, зокрема в графі сума фрахту за один автопоїзд було зазначено 7000 євро, замість 7000 грн., але це звичайна описка менеджера товариства (том 2 а.с. 80-81).

Доказом того, що сторони погодили вартість транспортних послуг у гривнях є і лист самої ФОП ОСОБА_2, в якому остання просила оплатити транспортні послуги на підставі транспортних замовлень № 47080908010 та № 47080908011 на суму 7000 грн. кожний (том 1 а.с. 104), що як уже зазначалось вище, було повністю виконано ТОВ "Телс Україна".

Що стосується рахунка-фактури № 26/1 від 24.09.2010 року на суму 70283,63 грн. (том 2 а.с. 24) та рахунка-фактури № 27/1 від 24.09.2010 року на суму 70283,63 грн. (том 2 а.с. 39), то апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, що вони виставлені відповідачем вже після порушення провадження у даній справі та не обґрунтовані жодним належним та допустимим доказом по справі.

Отже, рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідає обставинам справи, прийняте із правильним застосування норм матеріального та процесуального права

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс-Україна" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року у справі № 15/88-10 в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неповернутої суми в розмірі 8931,23 грн. скасувати та прийняти нове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс-Україна" (м. Київ, вул. Ризька, 8-А, оф. 303, ЄДРПОУ 35625192, р/р 26004300049435 а АКБ «Форум», м. Київ, МФО 322948) заборгованість на загальну суму 8931,23 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7000,00 грн., 952,00 грн. індексу інфляції, 979,23 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами, а також 89,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.2011 року - залишити без змін.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телс-Україна" (м. Київ, вул. Ризька, 8-А, оф. 303, ЄДРПОУ 35625192, р/р 26004300049435 а АКБ «Форум», м. Київ, МФО 322948) 44,66 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (отримувач - Управління державного казначейства у Рівненській області, код 22586331, код банку 833017, рахунок № 31116095700002) 6,34 судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.