Постанова № 16937837, 05.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05 липня 2011 року Справа № 5019/680/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. , судді Гулова А.Г. за участю представників сторін:

позивача - адв.ОСОБА_1 (пост.дов.б/№ від 30.03.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.11 р.

у справі № 5019/680/11 (суддя Бережнюк В.В. )

за позовом приватного підприємства "Хризотил"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

про стягнення в сумі 85 245 грн. 29 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 р. у справі № 5019/680/11 частково задоволено позов приватного підприємства "Хризотил" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення 85245,29 грн. заборгованості по розрахункам за отриманий товар - згідно з рішенням підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" на користь приватного підприємства "Хризотил" 80245,29 грн. заборгованості, 852,45 грн. витрат на державне мито і 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг на забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000 грн. боргу.

Відповідач ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати і прийняти нове рішення, яким виконання рішення суду від 18.05.11 р. по даній справі в частині стягнення заборгованості розстрочити на шість місяців рівними частинами з моменту набрання законої сили по 13374,22 грн. щомісячно до 7 числа місяця включно. Вважає, що оскаржуване рішення було прийнято судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування або зміни рішення.

Обгрунтовуючи доводи про неповне зясування обставин, що мають значення для справи скаржник зазначає, що судом не враховано те, що на момент подання позовної заяви мала місце заборгованість ТзОВ "Компанія "Зевс ЛІТД" перед ПП "Хризотил" в сумі 85245,29 грн., але в силу скрутного фінансового становища підприємства, що стало наслідком світової економічної кризи, підприємство не має можливості погасити заборгованість одним платежем. Звертає увагу, що 18.05.2011 р. відповідачем була виконана часткова оплата боргу в сумі 5000 грн., і надалі відповідач має намір сплачувати заборгованість перед позивачем частинами. Як докази фінансового стану підприємства відповідача суду апеляційної інстанції надані звіт про фінансові результати за 1 квартал 2011 року та довідка банку про заборгованість по кредиту.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення повинен був врахувати наведені обставини, які призвели до виникнення заборгованості ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" перед приватним підприємством "Хризотил" та неспроможність відповідача її сплатити.

Позивач приватне підприємство "Хризотил" у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, з огляду на таке. Відповідач визнає ту обставину, що у нього перед ПП «Хризотил»існує заборгованість в сумі 80245,29 грн. Посилаючись на норми ст.629 ЦК України та ст.193 ГК України, стверджує, що скрутне фінансове становище підприємства відповідача не є обставиною, яка звільняє від обов'язку належного виконання своїх зобов'язань. Звертає увагу суду, що позов же було подано тільки 29 березня 2011 року - більше ніж через півроку з моменту поставки товару, хоча згідно п.3.2 договору строк розрахунків за товар становить 30 календарних днів. Вважає, що складне фінансове становище підприємства відповідача є надуманою підставою, оскільки світова фінансова криза стосується всіх субєктів господарювання в т.ч. позивача, який теж має зобовязання перед іншими особами. Таким чином, заява ТзОВ «Компанія Зевс ЛТД»про надання відстрочки спрямована на відтермінування моменту погашення боргу, який вже значно пропущений, тому заперечує проти розстрочення виконання рішення суду. Крім того, посилаючись на норми ст.101 ГПК України заперечує проти прийняття судом додаткових доказів, оскільки немає причин, з яких відповідач не надав такі докази суду першої інстанції.

Відповідач/скаржник не забезпечив явку представника в судове засідання.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.51-52/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено слідуюче.

08 жовтня 2008 року сторонами приватним підприємством "Хризотил" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (покупець) укладений договір поставки № 446/10 (арк.с.7-9).

За умовами розд.3 договору постачальник зобов'язується поставляти товар за цінами, які зазначаються у видаткових накладних та вважаються погодженими сторонами. Видаткові накладні надаються постачальником покупцеві для проведення оплати та складені з урахуванням кількості поставленого товару. Згідно з п.3.2 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 117519,3 грн., що підтверджено накладними № 80 від 07.09.2010 р. та № 92а від 29.09.2010 р. /а.с.10-11/.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості товару належним чином не виконав, заборгованність на час звернення позивачем з позовом до суду становила 85245,29 грн., що підтверджено наданими позивачем банківськими виписками по рахунку /а.с.23-26/, а також актом вивірки розрахунків, виконаної стронами станом на 31.03.2011 р. /а.с.12/.

Під час розгляду справи в господарському суді товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" перерахувало позивачеві 5000 грн., що підтверджено банківською випискою за 29.04.2011 р./а.с.23/. З урахуванням цієї обставини позивач подав суду 17.05.2011 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог /а.с.22/, що відповідає нормам ст.22 ГПК України.

Таким чином, на час вирішення спору заборгованніст відповідача перед приватним підприємством "Хризотил" становила 80245,29 грн.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.625 ЦК України, крім того, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав грошове зобовязання у строки, визначені п.3.2 договору, не надав доказів сплати боргу в розмірі 80245,29 грн., рішення місцевого господарського суду про стягнення цієї суми боргу відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

В частині припинення провадження у справі рішення господарського суду Рівненської області підлягає зміні за п.4 ч.1 ст.104 ГПК України з урахуванням такого. Суд не надав оцінки заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, обмежившись вказівкою в описовій частині рішення про звернення позивачем до суду із такою заявою. З протоколу судового засідання вбачається, що в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог. З рішення вбачається, що суд прийняв до уваги і надав належну оцінку доказам платежів та поясненням, викладеним в заяві. Разом з тим, оскільки принцип диспозитивності господарського процесу дозволяє позивачеві до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, місцевий господарський суд з урахуванням норм ст.22 ГПК України має прийняти таку заяву позивача до розгляду по суті та вирішувати спір з урахуванням нової суми, заявленої позивачем, а не припиняти провадження у справі.

Доводи відповідача щодо складного фінансового становища, обумовленого світовою фінансовою кризою, які наводяться скаржником в обгрунтування вимоги про застосування розстрочки виконання рішення, колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням такого:

- в матеріалах справи наявні докази належного/завчасного повідомлення відповідача про порушення провадження у даній справі та призначення і відкладення судових засідань /а.с.16,20/. Тобто відповідачеві була надана можливість у достатні та розумні терміни представити суду свої доводи та міркування щодо предмету спору, направити на адресу суду докази на підтвердження своєї позиції, а також прийняти участь в судових засіданнях, заявляти клопотання тощо реалізувати процесуальні права відповідно до норм ст.22 ГПК України. Відповідач не скористався правом та можливістю взяти участь у вирішенні спору.

Крім того, ухвалами від 31.03.2011 р. про порушення справи та від 18.04.2011 р. про відкладення розгляду справи суд зобовязав відповідача надати суду відповідно до 14.04.2011 р. та до 12.05.2011 р. відзив з обгрунтуванням та докази. Відповідач на вимоги суду не відреагував. Разом з тим, ч.3 ст.22 ГПК України передбачає обовязок сторін добросовісно користуватись процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, і такий обовязок відповідачем проігноровано.

Ремонт участку дороги, про який зазначає в апеляційній скарзі відповідач/скаржник, не спричинив припинення сполучення між м.Дубно та м.Рівне і така обставина не може бути поважною причиною, з якої суду першої інстанції не були надані відповідні документи, пояснення тощо. Тому колегія суддів, керуючись ст.101 ГПК України, не вбачає підстав для приймання додаткових доказів;

- разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються господарському суду в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях. Копією вважається засвідчений уповноваженим органом документ, ідентичний за своїм змістом і формою оригіналу. Представлені відповідачем/скаржником апеляційному суду копії довідки банку та звіту про фінансові результати не відповідають зазначеним вимогам, тому не можуть бути допустимими доказами у справі;

- відповідач не надав доказів в обгрунтування обставин, про які зазначив у клопотанні про надання розстрочки виконання рішення; неплатоспроможність відповідача не є достатньою обставиною для відстрочки без доказів спроможності виконувати платежі у запропоновані терміни; затримка у виконанні рішення буде мати негативні наслідки для підприємства позивача, тоді як судом мають враховуватись інтереси кожної зі сторін, і з урахуванням цього суд приймає до уваги заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не мають значення, і не можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни рішення. Зокрема, зазначене суддею у рішенні про неявку відповідача в судове засідання 17.05.2011 р. є очевидною опискою, оскільки матеріалами справи підтверджено, що судове засідання було призначене і відбулось 18.05.2011 р.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України на відповідача правомірно покладені судові витрати з розгляду справи, оскільки внаслідок його неправильних дій спір був доведений до господарського суду.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.11 р у справі № 5019/680/11 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, м.Дубно, вул.Клима Савури, 6, код ЄДРПОУ 30362061) на користь Приватного підприємства "Хризотил" (43026, м.Луцьк, пр.Соборності,26/5, код ЄДРПОУ 35923185) 80245 грн. 29 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 852 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили."

3. Матеріали справи повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.