Постанова № 16937683, 05.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2011 року Справа № 5002-33/1160-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівВолкова К.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.03.2011 року,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криммолоко" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 24 травня 2011 року у справі №5002-33/1160-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС-ТРАНС" (11 км Московського шосе, місто Сімферополь, 95493)

до публічного акціонерного товариства "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 18337,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕС-ТРАНС»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»(далі відповідач) в якому просило стягнути з відповідача 18337,20 грн. заборгованості за надані послуги та заборгованості за проданий товар.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року замінено відповідача, відкрите акціонерне товариство «Криммолоко»на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Криммолоко»(а.с. 48-49).

В процесі розгляду справи позивачем збільшені позовні вимоги (а.с. 36). Так, позивач просив стягнути з відповідача 2629,65 грн. інфляційних витрат за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року, нарахованих на суму боргу в розмірі 15106,20 грн. та нарахованих на цю суму 3% річних в розмірі 656,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не була оплачена вартість отриманих ним запасних частин до транспортних засобів та наданих послуг з ремонту транспортних засобів, та обґрунтовані посиланнями на статті 181, 207, 692, 901 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 24 травня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Криммолоко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС-ТРАНС" 18337,20 грн. заборгованості, 196,08 грн.- державного мита та 200,11 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 656,40 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2629,65 грн. - в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем. Проте, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вважав, що підстави про стягнення інфляційних витрат та 3% річних не має, оскільки акти здачі-приймання товару та надання послуг не містять посилань на будь-який договір або умови та строки їх оплати, що виконання зобовязань за ними здійснювалося у спрощений спосіб.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм чинного законодавства, із зазначенням, що 24.05.2011 року відповідач направив клопотання про відкладення слухання справи у звязку з відрядженням, а також клопотання про призначення експертизи, однак судом першої інстанції дані клопотання не були розглянуті. Апелянт вказує, що при прийнятті рішення по справі суд порушив статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка вимагає повного всебічного і обєктивного розгляду всіх обставин справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»прийнята до провадження та призначена до розгляду у складі судової колегії: головуючий суддя Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М. та Волков К.В.

Представник позивача у судовому засіданні 05 липня 2011 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної, вказуючи на те, що жодного заперечення, а тем більш доказів, що спростовують позовні вимоги відповідачем протягом розгляду справи не надавалось, також не було клопотань про призначення експертизи.

У судове засідання апеляційної інстанції 05 липня 2011 року представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Була оголошена перерва на 05 липня 2011 року до 17 год. 00 хв.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обовязковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2010 року відкритим акціонерним товариством «Криммолоко»були прийняти роботи по ремонту належних йому транспортних засобів, проведені позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Дес-Транс», що підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) № РН-000598 на суму 15106,20 грн. (а.с. 13) та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) № ОУ-0000179 на суму 4731,00 грн. (а.с. 14).

Позивач стверджує, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, лише в розмірі 1500,00 грн., у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість по вищезазначеним актам здачі-прийому робіт (надання послуг) в сумі 19837,20 грн.

28 лютого 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість в сумі 19837,20 грн. та нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 51).

Не задоволення відповідачем вимог позивача, викладених у претензії слугувало підставою для звернення останнього до суду із позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а саме про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення сум, повязаних з неналежним виконанням зобовязань.

Спірні правовідносини регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі дослідження обставин справи та її матеріалів, судова колегія вбачає, що між сторонами у справі був укладений усній правочин щодо купівлі-продажу товару та надання послуг.

Так, вчинення сторонами такого правочину підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) № РН-000598 на суму 15106,20 грн. (а.с. 13) та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) № ОУ-0000179 на суму 4731,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості за актами здачі-прийому робіт (надання послуг) у розмірі 19837,20 грн. (а.с. 51), однак відповідачем зазначені вимоги не виконані, оплата не проведена.

Отже, суд першої інстанції правомірно стягнув з позивача суму заборгованості у розмірі 19837,20 грн.

Також, суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні з відповідача 2629,65 грн. інфляційних витрат та 656.40 грн. - 3% річних, з огляду на наступне.

Оскільки акти здачі-приймання товару та надання послуг не містять посилань на будь-якій договір або на умови та строки їх оплати, що виконання зобов'язань за ними здійснювалося також у спрощений спосіб.

З огляду на вимоги статті 530 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що підстави для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 656,40 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2629,65 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року за відсутності доказів звернення з вимогою про оплату заборгованості, тобто до лютого 2011 року, відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що з претензією до відповідача позивач звернувся лише у лютому 2011 року (а.с. 51-52). Посилання позивача на рахунок-фактуру № СчФ-000619 від 28 вересня 2009 року на суму 19837.20 грн. (а.с 53) судова колегія вважає безпідставним, за відсутності доказів направлення його відповідачу, як і доказів його отримання останнім.

Доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем судова колегія вважає неспроможними з наступних підстав.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на необхідність відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням його представника та направленням відповідного клопотання до суду разом із клопотанням про призначення експертизи із посиланням на те, що розрахунки між сторонами є складними та потребують встановлення їх бухгалтерськими документами та фактичними обставинами справи.

Однак, у матеріалах справи відсутнє клопотання про призначення по справі експертизи, на невирішення якого посилався апелянт в апеляційній скарзі також як й клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.05.2011 року.

При цьому апелянт в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не наводить даних вихідної кореспонденції щодо направлення таких клопотань до суду, доказів їх відправлення.

Одночасно судова колегія звертає увагу на те, що розгляд справи відкладався двічі: 11.04.2011 року за клопотанням відповідача у звязку з находження у відряджені представника відповідача, та 16.05.2011 року через незявлення представника відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом її розгляду відповідач своїм процесуальним правом на участь його представника у розгляді справи, надання заперечень та доказів не скористався на власний розсуд, не надавши до матеріалів справи навіть заперечень на позов у письмовому вигляді.

Суть незгоди відповідача з заявленими до нього позовними вимогами не була викладена ним й у апеляційній скарзі, що унеможливлює дослідження позиції відповідача у справі судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному зясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміні чи скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криммолоко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у справі №5002-33/1160-2011 залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35, місто Сімферополь, 95000, ІПН 004506901092) в дохід державного бюджету міста Севастополя (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито при подачі апеляційної скарги у сумі 98,40 грн.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіК.В. Волков

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕС-ТРАНС" (11 км Московського шосе,Сімферополь,95493)

2. Публічне акціонерне товариство "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35,Сімферополь,95000)