Постанова № 16937681, 04.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2011 року

Справа № 5002-6/1388-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 19.05.2011 у справі № 5002-6/1388-2011

за позовом приватного підприємства "Кенгуру"

до приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання"

про стягнення 10996,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 у справі № 5002-6/1388-2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" на користь приватного підприємства "Фірма "Кенгуру" суму 10373,73 грн. заборгованості, 103,74 грн. державного мита, 222,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 306,18 грн. пені, 69,82 грн. трьох процентів річних та 246,46 грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у позові відмовлено.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 525, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін. У стягненні пені, процентів річних та сплати суми, яка виникла у зв’язку з індексом інфляції у позові відмолено, тому що позивач взагалі не навів яким чином він нарахував ці суми.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів отримання приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" товару, оскільки у даному випадку позивач повинен був надати суду довіреність на особу, представника відповідача, яка підписала накладні. При цьому, заявник апеляційної скарги звертає увагу на відсутність в накладних посилань на відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Також відповідач посилається на відсутність акту звірки взаємних розрахунків.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2010 між приватним підприємством "Фірма "Кенгуру" (постачальник) та приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" (покупець) укладений договір поставки № 39 (том 1, а. с. 9).

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договору постачальник взяв на себе зобов'язання передавати товар (товарний кредит) у власність, а покупець приймати товар та своєчасно здійснювати оплату товару на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару вказується в видаткових та податкових накладних, які свідчать про прийняття товару та є невід'ємною частиною договору.

Право власності на товар, який передається, а також ризик його випадкової гибелі або ушкодження переходить від постачальника до покупця з моменту підпису уповноваженими представниками сторін приймально-передавальних документів, які свідчать про момент передачі товару (пункт 1.4 договору).

Пунктом 4.2 договору зазначено, що загальна вартість конкретної партії товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.4 договору покупець оплачує вартість кожної партії товару протягом 30 календарних дні з моменту отримання даної партії товару.

Позивач стверджує, що він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 11120,08 грн. В якості доказів поставки позивач надав суду видаткові накладні (том 1, а. с. 10 - 24).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає представлені позивачем документи достатніми доказами для встановлення факту поставки товару приватному підприємству "Залізничне торгове об'єднання" виходячи з наступного.

Зміст витратних накладних вказує на те, що документи містять підпис особи та печать підприємства, що отримало товар. На відбитку печаті зазначено: "ЧП "Железнодорожное торговое объединение" ОКПО 36228464 магазин № 7".

Відповідно до пункту 3.4.1 Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за № 264/3557 (чинної на момент отримання товару - грудень 2010 року), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, підприємство повинно контролювати за тим, на яку підпис ставиться його печать. Тобто, по суті, наявність печаті на підпису особи, що отримала товар, підтверджує її повноважність на вчинення такої дії. Такі обставини хоча і вказують на порушення підприємствами порядку здійснення господарських операцій, проте не спростовують самого факту поставки товару від позивача відповідачу.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів повної оплати суми за отриманий товар відповідач суду не представив, у зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 10373,73 грн.

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.

Пунктом 7.21 договору сторони обумовили, що при несвоєчасній оплаті отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми, суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочки платежу відповідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У позовній заяві позивач вказує, що розмір пені склав 306,18 грн., три проценти річних становлять 69,82 грн., розмір втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції становить 246,46 грн.

Вбачається, що позивач розрахував пеню, три проценти річних та втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції без врахування періодів прострочення виконання відповідачем зобов'язань по договору, тобто позивачем не надано суду пояснень яким чином склалися ці суми і за який період заявлені вимоги.

У зв’язку з цим, місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові в цій частині.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що для задоволення позову позивач повинен був надати суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків є неспроможними.

Так, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо. Посилання в акті на первинні документи, не є безумовним фактом наявності таких документів, а тому повинен бути підтверджений всіма зазначеними первинними документами.

У даному випадку, матеріали справи містять достатню кількість первинних документів, а вказаний акт міг бути лише факультативним доказом у справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 у справі № 5002-6/1388-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Кенгуру" (вул. Лугова, 6, будівля 109,Сімферополь,95033)

2. Приватне підприємство "Залізничне торгове об'єднання" (просп. Кірова, 1,Сімферополь,95011)