Постанова № 16937614, 06.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

06.04.11 Справа № 8/10-44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 від 13.04.2010р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2010р.

у справі № 8/10-44

за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Єврофінанс», м. Київ

до відповідачаСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 246266,50 грн.

за участю представників:

від позивача- не зявився;

від відповідача- ОСОБА_3 - підприємець, ОСОБА_4 представник.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2011р. у справі № 8/10-44 у звязку із хворобою головуючого судді (судді доповідача) Процика Т.С., передано справу № 8/10-44 для відкладення розгляду справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Мурська Х.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р. у справі № 8/10-44 у звязку із виходом на роботу після хвороби судді Процика Т.С., справу № 8/10-44 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.

Технічна фіксація (аудіозапис) судового процесу здійснювалась за клопотанням відповідача у справі.

Після внесення змін у склад колегії суддів та клопотання відповідача про здійснення технічної фіксації судового процесу розгляд справи розпочато заново.

Представникам відповідача права і обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід в порядку ст.20 ГПК України суду не поступало.

Розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду апеляційної інстанції.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи, а також копії поштових реєстрів вихідної кореспонденції суду (копій ухвал про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обовязковою не визнавалась; а також те, що позивачем подано апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. у цій справі, суддя Кравчук А.М., позов задоволено частково, стягнуто з підприємця ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Єврофінанс»176088,78 грн. заборгованості по лізингових платежах, 2591,45 грн. річних, 6747,49 грн. збитків від інфляції, 15040,37 грн. пені, 2004,68 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 192,10 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 202 664 грн. 87 коп. (двісті дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 87 коп.); у позові на суму 45 798 грн. 41 коп. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм п.2 ст.1, ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.526, 546, 611, 625, 629, 604 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.193, 230, 232, ч.1 ст.292 Господарського кодексу України, а також зокрема тим, що заборгованість відповідача на суму 176 088 грн. 78 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, а заперечення відповідача щодо суми заборгованості з посиланням на її часткову оплату згідно банківських виписок, квитанцій не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки зазначені в них платежі правомірно віднесені позивачем на оплату рахунків за попередні періоди (в призначенні платежу рахунки за спірний період не зазначені), та враховані позивачем при поданні позову. Також, судом першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 45798,41 грн. штрафних санкцій, рішення мотивовано тим зокрема, що оскільки повідомлення про розірвання договору від 24.08.2009р. відповідачу не надсилалось (докази надіслання отримання повідомлення в матеріалах справи відсутні, з пояснень відповідача вбачається, що він дізнався про таке повідомлення лише з матеріалів справи), а предмет лізингу повернув добровільного 27.09.2009р. по акту повернення предмету лізингу, порядок дострокового припинення договору згідно п. 10.1 додатку №2 до договору не дотриманий, а зобовязання припинено 27.09.2009р. за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу та письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. у справі № 8/10-44 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права, у звязку підлягає скасуванню оскільки, зокрема:

-укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили, що вартість предмету лізингу складає 500000 грн., при цьому вартість майна повинна бути сталою та коригуванню не підлягає;

-позивачем не подано суду доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур, оскільки не подано доказів їх надсилання відповідачу та доказів їх отримання;

-відповідно до додаткової угоди відповідачем повинні були бути сплачені платежі на суму 47432,89 грн.; переплата становить 185652,11 грн.

ЗАТ «Єврофінанс», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких просить залишити оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення. Зокрема позивач у письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу просить змінити рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. № 8/10-44 і викласти резолютивну частину в наступній редакції: позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача заборгованість по лізинговим платежам у сумі 176088,78 грн., три проценти річних у сумі 2591,45 грн., інфляційні втрати у сумі 6747,49 грн., пеню у сумі 15040,37 грн., штраф у сумі 45798,41 грн., а всього 246266,50 грн., посилаючись на те зокрема, що суд першої інстанції дав невірну оцінку положенням пп.10,8 додатку № 2 до договору фінансового лізингу щодо застосування до відповідача за дострокове розірвання договору фінансового лізингу.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції відзначає, що у цьому випадку вимога позивача, викладена у письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, про зміну оскарженого рішення, є по своїй суті апеляційною скаргою на рішення. Проте, позивачем не дотримано порядку подання апеляційної скарги, визначеного розділом ХІІ ГПК України, у звязку з чим на підставі ст.101 ГПК України суд апеляційної інстанції розглядає ці вимоги, як вимоги не як апеляційної скарги, а як доводи, наведені позивачем в обгрунтування своїх вимог.

Ухвалами апеляційного господарського суду зобовязувалось сторін провести звірку (звіряння розрахунків) та подати апеляційному господарському суду акт звірки взаєморозрахунків з його документальним обґрунтуванням, а також оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують факти сплати лізингових та додаткових (відсотки, пеня) платежів по конкретних (у тому числі і спірних) періодах, починаючи з лютого 2009р. по вересень 2009р.

Вимог ухвал суду не виконано, звірки не проведено. Натомість 18.11.2010р. у судовому засіданні апеляційного господарського суду скаржником подано суду акт звірки розрахунків по лізингових платежах згідно договору № LA08000057 від 05.03.2008р., який підписаний відповідачем і не підписаний позивачем.

Також, 18.11.2010р. у судовому засіданні апеляційного господарського суду скаржником подано суду оригінали платіжних доручень та банківських виписок, які на думку скаржника підтверджують сплату ним лізингових платежів по вищезгаданому договору фінансового лізингу № LA08000057 від 05.03.2008р.

8 лютого 2011 року на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від скаржника поступила заява з додатками (докази вручення позивачеві акту звірки розрахунків по лізингових платежах відповідно до договору № LA08000057 від 05.03.2008р.): копіями квитанції про направлення цінного листа ЗАТ «Єврофінанс», копія опису вкладення до цінного листа, копія повідомлення (листа) ВАТ КБ «Надра». Крім того, у вищезгаданій заяві скаржник відзначив, що повідомлення про вручення цінного листа не повернулося.

За станом на день розгляду справи позивачем не подано суду підписаного ним акту звірки, який був направлений йому відповідачем.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, письмових доповненнях до апеляційної скарги, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Відповідно ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ЗАТ «Єврофінанс»звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення з нього 246 266 грн. 50 коп., у тому числі: 176 088 грн. 78 коп. заборгованості по лізингових платежах відповідно до договору № LA08000057 від 05.03.2008 року, 2 591 грн. 45 коп. трьох процентів річних, 6747 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 15 040 грн. 37 коп. пені, 45 798 грн. 41 коп. штрафу.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 5 березня 2008 року між позивачем ЗАТ «Єврофінанс» та відповідачем - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір фінансового лізингу № lA08000057 (далі договір, а.с.7).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору № LA08000057 від 05.03.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності із п.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч.3 ст180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. п. 1.1, 3 договору, додатку №1, п. п. 1.1, 8.2, 8.9, 8.10 додатку №2 до договору (а.с.а.с.8-9), додаткової угоди №1 до договору (а.с.13) позивач зобовязувався передати відповідачу у платне володіння та користування транспортний засіб «Yutong ZK 6831 HE»загальною вартістю 500 000 грн. 00 коп. зі строком користування 60 місяців від дати підписання акта прийому передачі майна, а відповідач прийняти предмет лізингу, використовувати його у відповідності до умов договору та сплачувати позивачу лізингові платежі у гривнях відповідно до поточного курсу продажу валюти ВАТ КБ «Надра»на дату виставлення відповідних рахунків протягом 5 днів з дати виставлення такого рахунка лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця згідно з графіком (додаток №4 до договору, а.с.11). Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі. У разі зміни облікової ставки НБУ згідно з п. п. 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований позивачем до суми лізингового платежу та сплачений відповідачем. Пунктом 8.10 додатку №2 до договору встановлено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань. Також сторони у п. 10.8 додатку №2 до договору домовились про можливість застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів позивачу у разі дострокового розірвання договору.

На виконання договору позивач передав, а відповідач отримав транспортний засіб НОМЕР_2»згідно специфікації (додатку №1 до договору), що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 14.04.2008р. (а. с. 14).

Додатком №4 до договору погоджено графік сплати лізингових платежів (а.с.11).

5 березня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу LА08000057 від 05.03.2008р. та відповідно до п.8.7 Додатку № 2 до договору змінено вартість предмета лізингу та встановлено нову ціну у розмірі 500000 грн.

Відповідно до п.3.2 договору всі платежі можуть бути змінені лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та додатку № 2).

На підставі цього пункту договору у додатковій угоді № 1 до договору фінансового лізингу LА08000057 від 05.03.2008р. було змінено щомісячний платіж з ПДВ та визначено, що відшкодування вартості предмета лізингу становить 1517,78 грн., відсотки та комісія 1272,39 грн.

Відповідно до п.2 додаткової угоди № 1 до договору дана додаткова угода є невідємною частиною цього договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.12.7 договору ДФЛ тлумачиться в цілому, усі письмові додатки, поправки, та зміни, що додаються, є складовими ДФЛ, тлумачаться у взаємному поєднанні і є невідємною складовою частиною ДФЛ.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій платіжних доручень, квитанцій (оригінали оглянуті судом апеляційної інстанції у судовому засіданні), за станом на вересень 2009 року (спірний період лютий-вересень 2009 року) відповідачем було сплачено позивачу лізингових платежів на суму 233085 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору позивач за 18 місяців повинен був сплатити 47432,89 грн. (1517,78 грн.+1272,39 грн. = 2790,17грн.; 2790,17 х 18 = 47432,89 грн.), а сплатив позивачеві 233085 грн.

Посилання позивача та суду першої інстанції на те зокрема, що відповідач договірні зобовязання по оплаті лізингових платежів належним чином не виконував, рахунки за лютий - вересень 2009 року (а.с.17-31) не оплатив, є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п.8.2 додатку № 1 до договору неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Як вже було зазначено вище, відповідач подав суду докази сплати ним лізингових платежів на суму 233085 грн., які були сплачені у розмірі, визначеному відповідно до додаткової угоди № 1 до договору.

Проте, позивач, натомість не подав суду доказів виставлення відповідачу рахунків фактур за лютий-вересень 2009р., так як не подано суду доказів надсилання (направлення) цих рахунків фактур та отримання їх відповідачем.

З огляду на викладене, посилання позивача та висновки суду про те, що за період лютий-вересень 2009р. відповідач лізингових платежів належним чином не виконував, рахунків за лютий - вересень 2009 року не оплатив, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість на суму 176 088 грн. 78 коп., є безпідставними та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

За таких обставин, оскільки є не підтвердженим основний борг відповідача по лізингових платежах на суму 176088,78 грн. і у відповідача перед позивачем немає простроченої заборгованості за період лютий - вересень 2009р., і позов у цій частині не підлягає до задоволення, то відповідно не підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобовязань по договору пеня, інфляційні нарахування та три проценти річних.

Щодо стягнення з відповідача 45798,41 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п.10.8 додатку № 2 до договору, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на наступне.

За умовами п.10.1 додатку №2 до договору лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку, якщо лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність (розпочато процес ліквідації); порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень договору, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 днів після направлення відповідної претензії лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; не приймає ТЗ протягом 30 днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ лізингоодержувачем; в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень п.6.9. цього додатку.

Оскільки повідомлення про розірвання договору від 24.08.2009р. (а.с.16) відповідачу не надсилалось (докази надіслання отримання повідомлення в матеріалах справи відсутні, з пояснень відповідача (а.с.74) вбачається, що відповідач дізнався про таке повідомлення лише з матеріалів справи), а предмет лізингу повернув добровільного 27.09.2009р. по акту повернення предмету лізингу (а.с.15), порядок дострокового припинення договору згідно з п. 10.1 додатку № 2 до договору не дотриманий, а зобовязання припинено 27.09.2009р. за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених норм процесуального права, судом першої інстанції не дано належну оцінку додатковій угоді № 1 до договору фінансового лізингу та платіжним документам відповідача про сплати ним лізингових платежів, як належних доказів, які підтверджують фактичні розмір та сплату лізингових платежів відповідачем за спірний період.

Враховуючи вищенаведене, сума основного боргу, спростована документальними доказами відповідачем, і не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищенаведене, в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовільнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2010р. у справі № 8/10-44.

3.У позові відмовити повністю.

4.Судові витрати покласти на позивача.

5.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», (м. Київ, вул. І.Дубового, 14, код 30726921, р/р 26002013757001 у філії ВАТ КБ «Надра»м. Київ, МФО 320564) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 у Приватбанку, МФО 303440, код НОМЕР_1)1002,34 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.