Рішення № 16937298, 15.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 червня 2011 року справа № 5020-684/2011 за позовом Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” (99018, місто Севастополь, вул. Крестовського, 54, ідентифікаційний код 30709115)

до приватного підприємства “Кримбал-Сервіс” (99053, місто Севастополь, вулиця Вакуленчука, буд. 17, кВ. 6, ідентифікаційний код 34420294)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: ОСОБА_1 довіреність № 1-юр від 18.05.2011; ОСОБА_2., довіреність № 2-юр від 23.05.2011;

суть спору:

Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М., звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Кримбал-Сервіс” про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням під час укладення договору вимог законодавства статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також спричиненням збитків державі та позивачу означеною угодою, враховуючи навмисне заниження реальної вартості відчуженого нерухомого майна. Позивач, в особі ліквідатора, в якості підстави для визнання спірного договору недійсним також посилається на перевищення директором товариства обсягу наданих йому статутом повноважень. Також в якості підстави позову ліквідатор вказує відсутність настання наслідків, обумовних договором, оскільки вартість придбаного об`єкту не була сплачена.

Ухвалою суду від 06.05.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Представники відповідача у судовому засіданні 14.06.2011 надали відзив на позов, в якому з доводами позовних не погодились, зазначивши, що директор Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” діяв в межах наданих йому повноважень на підставі рішення власника про продаж нерухомого майна; вартість об`єкта була визначена виходячи з балансової вартості на підставі довідки-характеристики БТІ. Відповідач також вказує на те, що оплату за придбаний об`єкт фактично було здійснено. Відповідачі вважають відсутніми підстави, передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 по 15.06.2011.

Представникам сторін у судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив:

22.07.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” Продавець, та Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” Покупець, було укладено договір купівлі-продажу, відпоповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця на умовах, зазначених цим договором купівлі-продажу, 6/100 часток будівель і споруд, з мощеннями та газонами об`єкту нерухомого майна, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а Покупець зобов`язується прийняти зазначене майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, зазначених в цьому договорі та пройти реєстрацію в КП Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна м.Севастополя (а.с.19-24).

Пунктом 1.3 вказаного договору встановлено, що нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, що згідно Державного акту (серія ІІ-КМ № 002460) на праві постійного користування землею знаходиться в користуванні Продавця, виданого 25.12.2001 Севастопольською міською державною адміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1186, надану у постійне користування для обслуговування будинків і споруджень виробничої ділянки цеху кераміки по вул. Кресторвського, 54 з віднесенням цих земель до категорії населених пунктів, наданих для виробництва будівельних матеріалів відповідно до пункту 1.10.4 Українського класифікатора цільового використання землі.

У пункті 1.3 також наведено перелік об`єктів, які є предметом вказаного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору, цей продаж за домовленістю сторін вчинено за 28920,00 грн., які покупець зобов`язується внести за придбаний об`єкт в строк 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт купівлі-продажу. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів на умовах внесення Покупцем не менше 50 відсотків від вартості відчужуваного об`єкта.

В пункті 2.4 договору сторони погодили, що їм відомо, що ціна, за яку провадиться продаж нерухомого майна, значно нижче звичайної ринкової ціни. У зв`язку з цим, сторони стверджують, що вони не припустилися помилки при укладенні цього договору, та що договір не є фіктивним й укладається з наміром дійсно створити для сторін правові наслідки.

Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої КП БТІ і ДРОНМ Севастопольської міської ради № 165 від 11.07.2006, вартість нерухомого майна, що продається, становить 24050,06 грн.

Зазначений договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію.

22.07.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” було підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом договору-купівлі-продажу (а.с.25-26).

24.11.2006 22.07.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” було укладено договір про поділ нерухомого майна, згідно з пунктом 1 якого зазначені юридичні особи є співвласниками будівель і споруд з мощеннями та газонами об`єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розподіляють нерухоме майно, яке є об`єктом спільної часткової власності, з метою надання статусу окремого об`єкта нерухомості.

Пунктом 5 договору від 24.11.2006 про поділ майна встановлено, що у власність Приватного підприємства “Кримбал-Сервіс” переходять будівлі і споруди з мощенням та газонами об`єкту нерухомого майна майновий комплекс, який має адресу: АДРЕСА_1, загальна площа яких складає 1677,50 кв.м., балансова вартість становить 24100,00 грн. (а.с.28-33).

Постановою господарського суду м.Севастополя від 08.02.2011 у справі № 5020-5/350-9/067-10/329 Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керубючого Пахаєва А.М.

30.04.2011 Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М., звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Кримбал-Сервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.07.2006 та повернення майна.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

В даному випадку, ліквідатором подано позов про визнання договору недійсним не з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а з підстав невідповідності його вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, даний позов розглядається у позовному провадженні.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі договору купівлі-продажу на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України суд виходить з наступного.

Пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу можливість укладення якого прямо передбачена главою 54 параграфом 1 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не представив суду жодних доказів невідповідності нормам чинного законодавства наведеного вище договору в цілому або окремих його умов. Дослідивши вимоги чинного цивільного, господарського законодавства судом також не виявлено порушення вимог закону.

Пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ліквідатор Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” посилається на перевищення директором підприємства власних повноважень на укладення спірного договору.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням № 24 від 20.11.2001 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” ОСОБА_3, на підставі пункту 11.2 Статуту вказаного підприємства, прийняв рішення про призначення з 21.11.2001 директором товариства Тарасову Людмилу Яківну (а.с.98).

В подальшому, рішенням № 1/07 від 11.06.2006 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” ОСОБА_3 прийняв рішення про укладення з Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” договору купівлі-продажу частини об`єкту нерухомості - 6/100 часток будівель і споруджень з мощеннями і газонами об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 28920,00 грн. (балансова вартість згідно з довідкою-характеристикою БТІ складає 24050,06 грн.) (а.с.99).

Із змісту договору купівлі-продажу від 22.07.2006 вбачається, що збоку продавця - Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”, його було підписано директором Тарасовою Л.Я.

Пунктом 4.1 Статуту Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” встановлено, що власник здійснює свої права по управлінню Підприємством через уповноважений ним орган директора Підприємства.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту, директор Підприємства здійснює оперативно-розпорядчі функції по реалізації прав та обов`язків Підприємства, пов`язаних з його діяльністю.

З цією метою директор здійснює, зокрема, керівництво поточною діяльністю Підприємства, приймає рішення про укладення господарчих та інших договорів, діє без доручення від імені підприємства згідно з чинним законодавством і наданими власником повноваженнями, розпоряджається майном підприємства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти.

Таким чином, судом встановлено, що рішення про продаж майна приймалось власником підприємства, а сам договір укладався директором в межах наданих йому повноважень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 4 статті 92 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

В даному випадку, збоку самого Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” з моменту вчинення 22.07.2006 директором підприємства Тарасовою Л.Я. оспорюваного правочину та станом на момент розгляду справи про банкрутство в суді не заявлялось жодних претензій про відшкодування збитків, завданих діями директора юридичній особі.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд також зазначає, що договір купівлі-продажу від 22.07.2006 засвідчено печаткою Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”.

Частина 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

При цьому, суду не представлено жодних доказів того, що станом на 22.07.2006 печатка Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Таким чином, наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України суд вважає недоведеними.

Пункт 3 статті 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як зазначалось, рішення про продаж майна збоку Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” приймалось власником підприємства, а сам договір укладався директором в межах наданих йому Статутом повноважень.

Збоку Приватного підприємства “Кримбал-Сервіс” договір також укладено директором, який одночасно є власником підприємства. Укладення договору відбувалось на підставі рішення № 2/07 від 11.07.2006 про придбання нерухомого майна (а.с.101).

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, доказів відсутності вільного волевиявлення у сторін договору суду не доведено.

Пункт 4 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Стаття 210 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В даному випадку оспорюваний ліквідатором Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію (а.с.24, 27), у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для визнання такого правочину недійсним з підстав невідповідності його вимогам пункту 4 статті 203 Цивільного кодексу України.

Пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

22.07.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” було підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом договору-купівлі-продажу (а.с.25-26).

Платіжним дорученням № 10 від 07.09.2006 підтверджується факт перерахування Приватним підприємством “Кримбал-Сервіс” грошових коштів в сумі 28920,00 грн. на користь Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” в якості оплати за нерухоме майно по договору купівлі-продажу від 22.07.2006 (а.с.104, 106).

Таким чином, Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” продало та фактично передало, а Приватне підприємство “Кримбал-Сервіс” прийняло і оплатило спірне майно, у зв`язку з чим, немає підстав посилатись на відсутність реального настання правових наслідків укладеного правочину.

Посилання ліквідатора на ту обставину, що об`єкт нерухомості продано за ціною, яка є нижчою від ринкової, суд не може визнати обґрунтованими.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 632 Цивільного кодексу України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В даному випадку договір купівлі-продажу укладався між приватними підприємствами, ліквідатором не надано суду доказів існування ціни на спірний об`єкт, яка мала встановлюватись або регулюватись уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тому, суд вважає, що сторони правочину мали право встановлювати ціну за власною домовленістю.

Сторонами договору купівлі-продажу ціна товару була визначена в розмірі 28920,00 грн., при тому, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої КП БТІ і ДРОНМ Севастопольської міської ради № 165 від 11.07.2006, вартість нерухомого майна, що продається, становить 24050,06 грн.

Посилання ліквідатора на той факт, що відчужуваний об`єкт знаходиться на земельній ділянці площею 1,4162 га суд також не може визнати обґрунтованими. Ліквідатор жодним чином не вказує правових наслідків перебування спірного обєкту на земельній ділянці площею 1,4162 га та жодним чином не обґрунтовує яке вказані обставини мають значення при вирішення питання про недійсність правочину.

Пункт 6 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. До правовідносин у даній справі вказаний пункт не відноситься.

На підставі викладених обставин, суд вважає позовні вимоги не доведеними фактичними обставинами справи, у зв`язку з чим, підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу від 22.07.2006 недійсним відсутні.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно з вимогами

статті 84 ГПК України та підписано

16.06.2011