Рішення № 16937250, 07.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 червня 2011 року справа № 5020-362/2011 За позовомКомунального підприємства „Севтеплоенерго”

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

доСлужби автомобільних доріг у місті Севастополі,

ідентифікаційний код 26187042

(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22)

про внесення змін до договору,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (КП „Севтеплоенерго” СМР) ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 270 від 04.01.2011;

відповідач (Служба автомобільних доріг у м. Севастополі) ОСОБА_2, провідний юрисконсульт, довіреність № 13 від 06.01.2011.

Обставини справи:

11.03.2011 Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі позивач) звернулося до господарського суду м. Севастополя із позовом до Служби автомобільних доріг у м. Севастополі (далі відповідач) про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на статтю 188 Господарського кодексу України та вимагає від Служби автомобільних доріг у м.Севастополі укладення додаткової угоди до договору № 1533 від 23.11.2006 в редакції КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради щодо зміни розміру опалювальної площі з 218,0 м2 до 241,6 м2.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмові пояснення по суті позову, згідно з якими позовні вимоги не визнав, посилаючись на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (ст. 16 ЦК України) /арк.с.31-32/ та недотримання приписів Закону України „Про здійснення державних закупівель” /арк. с. 47-48, 83/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2006 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Службою автомобільних доріг у м. Севастополі (Покупець) був укладений договір № 1533 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір) на приміщення, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22 /арк. с. 7-14/.

За умовами Договору (пункт 4.5) плата за договором встановлюється за опалювання загальної площі в нежилих приміщеннях площею 218,00 м2.

Пізніше, на запит Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради Служба автомобільних доріг у м. Севастополі надала план приміщень по вул.Хрустальова, 22 в м. Севастополі, відповідно до якого, на думку позивача, опалювальна площа приміщень відповідача становить 241,60 м2.

Посилаючись на отримані дані, позивач 24.06.2009 за вих. № 2245 надіслав на адресу відповідача додаткову угоду № 1 від 19.06.2009 /арк. с. 15-16/, проте позивач додаткову угоду не підписав, заперечень не надав.

Повторне звернення позивача до Служби автомобільних доріг у м. Севастополі листом від 30.09.2009 № 3023 /арк. с. 17/ також було залишено без відповіді, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії, а тому регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Порядок зміни господарських договорів регламентується статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою-четвертою зазначеної статті зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зважаючи на те, що позивач у встановлений законом строк не отримав відповіді на свою пропозицію про зміну умов договору, подання даного позову є обґрунтованим.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, саме позивач мав довести невідповідність даних щодо опалювальної площі приміщень, що зайняті Службою автомобільних доріг у м. Севастополі, які зазначені в підпункті 4.5.1 пункту 4.5 Договору № 1533 від 23.11.2006 купівлі-продажу теплової енергії, фактичним даним.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору в частині опалювальної площі, позивач посилається на план приміщень /арк. с. 18/, наданий відповідачем.

Утім, як убачається з цього плану, приміщення ІІ-1, площею 2,3 м2; ІІ-2, площею 2,2м2; ІІ-3, площею 1,9 м2; ІІ-4, площею 18,6 м2; ІІ-5, площею 14,0 м2, загальною площею 39,0 м2 не є суміжними з приміщеннями І-1 І-15 та мають інший окремий вхід.

Згідно з поясненнями представника відповідача, наданими нею у судовому засіданні, Служба автомобільних доріг у м. Севастополі розміщується саме в приміщеннях, позначених на плані з І-1 по І-15. Решту приміщень займає Дочірнє підприємство „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”.

Матеріалами справи підтверджено, що і Служба автомобільних доріг у м.Севастополі, і Дочірнє підприємство „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” розташовані за однією адресою: 99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22 /арк. с. 33, 60/.

Посилань на те, що наданий позивачеві план приміщень має відношення лише до приміщень, які перебувають у володінні та користуванні відповідача, цей план не містить. Отже, доводи позивача щодо того, що відповідач користується приміщеннями загальною площею 241,60 м2, є безпідставними.

Інші докази на підтвердження збільшеного розміру опалювальної площі позивачем також не надані.

Натомість, в матеріалах справи є інвентарна картка № 18 обліку основних засобів /арк.с. 94/, згідно з якою обєкт за адресою: вул. Хрустальова, 22 у м. Севастополі (адміністративна будівля, в якій розміщується відповідач) має площу 218,0 м2.

Саме такий розмір площі був зазначений у Договорі № 236, укладеному між КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради та Севастопольським управлінням автомобільних доріг (правопопередник відповідача і Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”) 06.01.2000 /арк. с. 79-82/.

Таким чином, позивач не обґрунтував свої вимоги щодо зміни умов договору стосовно збільшення площі опалювальних приміщень з 218,0 м2 до 241,6 м2.

За викладених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Отже, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити у повному обсязі.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

14.06.2011.