Рішення № 16937206, 08.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2011 року справа № 5020-770/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Домотехника-Норд”

(83112, Донецька обл. м. Донецьк, Ленінський район, пр. Жуковського, 2,

ідентифікаційний код 24802690)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99055, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 38368,10 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Домотехника-Норд") - ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 04.01.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не зявився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Домотехника-Норд” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про 38368,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки №01/06ДН-10В від 01.06.2010 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 20.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 08.06.2011.

У судове засідання 08.06.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: 99055, АДРЕСА_2 (а.с.22).

Поштова кореспонденція фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яка направлялась судом на означену адресу була повернута відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з «закінченням терміну зберігання».

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Домотехника-Норд” (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір поставки №01/06 ДН-10В (далі Договір) (арк.с. 7-9), згідно з умовами якого постачальник зобовязався поставляти покупцеві воду питну під торговою маркою (ТМ) «Роса Святогірґя»та «Мінералочка» у кількості, в асортименті та за цінами, що узгоджуються в накладних, які є невідємною умовою договору (надалі Товар), а покупець зобовязався прийняти товар та сплатити за нього його договірну вартість. Сторони дійшли згоди, що дія цього Договору поширюється на будь-яку поставку, здійснену постачальником та прийняту покупцем в період дії цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, моментом виконання постачальником обовязку щодо передачі товару покупцеві є дата підписання сторонами накладної. Право власності на товар, поставлений за цим договором переходить до покупця з моменту передачі товару.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами товару визначаються у накладних, які є невідємними частинами цього Договору та прийняти сторонами як документи, що мають силу Специфікації.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної (п. 4.3 Договору).

Ціни на товар, що поставляється за Договором вказуються в прайс-листах постачальника відповідно до його цінової політики, та остаточно узгоджуються сторонами в момент отримання товару шляхом підписання товарно-транспортної накладної представниками сторін та скріплення печаткою кожної із сторін. При цьому наявність печатки або за домовленістю відбитків штампу на приймально-здавальному документі, підписаному будь-яким з працівників сторін, або підпис довіреної на отримання товару особи свідчить про безумовне прийняття товару за означеними цінами (пункт 6.1 Договору).

Сума договору визначається як сума вартості усього товару поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії цього Договору за усіма накладними та орієнтовно складає 300000 грн.

Розділом 7 Договору визначений порядок розрахунків, а саме: покупець зобовязаний оплатити вартість поставленого товару у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати поставки, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.1 Договору).

Сторона, яка порушила господарське зобовязання, визначене в Договорі, зобовязана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (п. 8.1 Договору).

Відповідно до пунктів 8.3-8.4 Договору, у разі порушення строків оплати товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець, що прострочив зобовязання щодо оплати товару зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити 15% річних від простроченої суми (пункт 8.4 Договору).

У виконання зобовязань за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується накладними №1652 від 01.07.2010 на суму 18641,78 грн., №1653 від 01.07.2010 на суму 8711,30 грн., №1654 від 01.07.2010 на суму 8711,30 грн., а всього на суму 36064,38 грн. (арк.с. 10-12).

Означені накладні підписані представниками сторін та завірені печатками останніх.

Однак, відповідач оплатив поставлену продукцію лише частково, але несплаченою залишилася сума у розмірі 32564,38 грн.

21.09.2010 позивач звертався з претензією до відповідача, вимагаючи негайно сплатити суму заборгованості.

Однак, станом на дату розгляду справи сума заборгованості у розмірі 32564,38 грн. залишилася несплаченою.

Несплата суми заборгованості за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача означеної суми, а також пені та відсотків річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 7.1 Договору, покупець зобовязаний оплатити вартість поставленого товару у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати поставки, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриману Продукцію не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 32564,38 грн. на підставі накладних: №1652 від 01.07.2010 на суму 18641,78 грн., №1653 від 01.07.2010 на суму 8711,30 грн., №1654 від 01.07.2010 на суму 8711,30 грн., (арк.с. 10-12) - станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 32564,38 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у сумі 3257,74 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання, щодо своєчасної та повної оплати товару протягом 30 днів з дати від дати поставки.

Пунктом 8.4 Договору сторони встановили, що покупець, який прострочив зобовязання щодо оплати товару зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити 15% річних від простроченої суми (пункт 8.4 Договору).

Отже, нарахування позивачем 15% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 15% річних, зроблений позивачем (арк.с. 3), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 15% річних в сумі 3257,74 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 2545,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом пункту 8.3 Договору, у разі порушення строків оплати товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а заявлена сума пені у розмірі 2545,98 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 32564,38 грн., 15% річних 3257,74 грн., сума пені 2545,98 грн. а всього 38368,10 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 383,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домотехника-Норд” (83112, Донецька обл. м. Донецьк, Ленінський район, пр. Жуковського, 2, ідентифікаційний код 24802690) суму основного боргу у розмірі 32564,38 грн., 15% річних 3257,74 грн., суму пені 2545,98 грн., а всього 38368,10 грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят вісім грн. 10 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домотехника-Норд” (83112, Донецька обл. м. Донецьк, Ленінський район, пр. Жуковського, 2, ідентифікаційний код 24802690) витрати по сплаті державного мита в сумі 383,68 грн. (триста вісімдесят три грн. 68 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.06.2011