Рішення № 16937194, 02.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 червня 2011 року справа № 5020-510/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта»

(Бориспільське шосе, 7Б, м. Київ, 02099;

а/я 95, м. Київ, 02140)

до Приватного підприємства «Десерт-Крим»

(пр. Ген. Острякова, б.155, кв.50, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 106 809,81 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність №283 від 16.12.2010;

відповідача не зявився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дольче Віта»(далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Десерт-Крим»(далі Відповідач) про стягнення 106 809,81 грн., у тому числі: основний борг 83499,61 грн., пеня 1863,32 грн., штраф 14133,73 грн., інфляційні втрати 941,80 грн., 3% річних 360,63 грн. та проценти за користування чужими коштами у сумі 6 010,72 грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 536, 549, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням Відповідачем належним чином обовязку щодо оплати отриманого товару за договором дистрибуції №233/11-Д від 10.11.2010.

Відповідач без поважних причин вимоги ухвал суду від 07.04.2011 та 26.04.2011 не виконав, у судові засідання 26.04.2011, 02.06.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (поштове повернення від 14.04.2011 /а.с.32-35/, поштове повернення від 20.04.2011 /а.с.38-41/, поштове повернення від 31.05.2011 /а.с.51-54/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (Підприємство) та Приватним підприємством «Десерт-Крим»(Дистрибютор) укладено договір дистрибуції №233/11-Д (далі Договір), відповідно пункту 1.1 якого Підприємство зобовязалось передати, а Дистрибютор прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним Договором /а.с.10-16/.

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його Сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобовязань до повного їх виконання (п.9.1 Договору). Якщо за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не виявили бажання припинити його, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік (пункт 9.2 Договору).

У пункті 4.5 Договору сторони встановили, що розрахунок за продукцію Дистрибютор зобовязується проводити не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції, датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних відповідно до пунктів 1.3 та 7.3 Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства Дистрибютору, що оформлюється у порядку, визначеному діючим законодавством (підписання видаткових накладних, актів приймання-передачі, тощо).

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 140142,49 грн, за видатковими накладними №ТД-0059967 від 11.11.2010 на суму 16559,93 грн, №ТД-0059968 від 11.11.2010 на суму 41033,39 грн., №ТД-0059969 від 11.11.2010 на суму 12399,41 грн., №ТД-0060347 від 16.11.2010 на суму 8562,72 грн., №ТД-0060348 від 16.11.2010 на суму 25654,80 грн., №ТД-0060349 від 16.11.2010 на суму 6418,48 грн., №ТД-0063536 від 14.12.2010 на суму 9478,82 грн., №ТД-0063537 від 14.12.2010 на суму 21349,30 грн. Деякий товар був повернутий Відповідачем, про складено відповідні акти про встановлення розбіжностей в поставці товарно-матеріальних цінностей.

Проте, відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у звязку з чим за ним склалась заборгованість, яка за розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві склала 83499,61 грн.

Однак, вказана заборгованість Відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За пунктом 4.5 Договору розрахунок за продукцію відповідач зобовязаний провести не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції, датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладній.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду (29.03.2011) та на час вирішення спору заборгованість відповідача складає 79418,41 грн. (акт звірення розрахунків).

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення суми основної боргу підлягають задоволенню частково, в розмірі 79418,41 грн.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1 863,32 грн. за період з 11.12.2010 по 15.02.2011 та штраф в розмірі 14 133,73 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 10.2 Договору у разі прострочення розрахунків за продукцію Дистрибютор сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, крім того, збитки, інфляційні та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, а у разі затримки оплати більш, ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного у пункті 4.5 Договору Дистрибютор сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу /а.с.9/, суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1863,32 грн. та штрафу 17% в сумі 14133,73 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.12.2010 по 15.02.2011 3% річних 360,63 грн. та інфляційне відшкодування 941,80 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування /а.с.9/, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 360,63 грн. та інфляційного відшкодування в сумі 941,80 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з сумою основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 50% річних за користування чужими коштами в сумі 6010,72 грн. за період з 11.12.2010 по 15.02.2011.

Частиною пятою статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4 Договору сторони передбачили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до частини першої статті 536 ЦК України у розмірі 50 % річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 50% річних за користування чужими грошовими коштами /а.с.9/, суд вважає вказаний розрахунок таким, що здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 536, 549, 611, 625, 629, 691, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Десерт-Крим»(пр. Ген. Острякова, б.155, кв.50, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 37251080, р/р 26005582 у Філії ПАТ «ПУМБ»в м. Севастополі, МФО 308092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Дольче Віта” (Бориспільське шосе, 7-Б, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 33631780, п/р №2600403255 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647) заборгованість в сумі 102728,61 грн. (сто дві тисячі сімсот двадцять вісім грн. 61 коп.), у тому числі: 79418,41 грн. основний борг, 1863,32 грн. пеня, 941,80 грн. інфляційні втрати, 360,63 грн. 3% річних, 14133,73 грн. штраф 17%, 6010,72 грн. 50% річних за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 027,29 грн. (одна тисяча двадцять сім грн. 29 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226,98 грн. (двісті двадцять шість грн. 98 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.М. Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 07.06.2011