Рішення № 16937174, 01.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 червня 2011 року справа № 5020-493/2011

За позовом Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до відповідача Східно-чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства

(вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014)

про визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1. юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність № 2ю від 04.01.2011, ОСОБА_2. - юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність № 3ю від 04.01.2011 (копії довіреностей у справі),

Від відповідача ОСОБА_3. юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 7 від 04.01.2011 (к/копія довіреності у справі)

Сутьспору:

Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Східно-чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Також, представник позивача надав суду заяву від 01.06.2011, в якій деталізував просительну частину позову і просив суд визнати додаткову угоду № 5 від 10.02.2011 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 1825 від 10.07.2007 укладеною в редакції Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради.

Представник позивача також представив суду пояснення від 01.06.2011 щодо обставин даної справи, в якому зазначив, що позивач не має технічної можливості відключити приміщення відповідача від мереж централізованого опалення, оскільки зайняте відповідачем приміщення розташоване на першому поверсі житлового будинку № 31 по вул. Гоголя та внаслідок такого відключення жильці поверхів з другого по пятий також будуть позбавлені послуг централізованого опалення.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився та просив суд у позові відмовити, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві № 10-6/677 від 07.04.2011 на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що укладення додаткової угоди в редакції позивача не є можливим внаслідок недостатнього фінансування Східно-чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства по відповідному коду економічної класифікації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

10.07.2007 між сторонами був укладений договір № 1825 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. цього договору у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, продавець (позивач) зобовязувався передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно і відповідної якості, а покупець прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з п. 2.2. договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності з п. 10.1. даний договір укладений строком на 3 роки та набирає сили з 01.07.2007.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору (п. 10.3. договору).

Згідно з наказом Державного комітету рибного господарства України № 601 від 28.12.2010 відповідач прийняв на баланс приміщення загальною площею 498,1 м2 за адресою: 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31, що підтверджено відповідним актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.01.2011.

З урахуванням викладеного, відповідач звернувся до позивача з листом № 01-8/242 від 08.02.2011, в якому просив переоформити договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений з попереднім балансоутримувачем приміщення, на Східно-чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Внаслідок існування між сторонами договору № 1825 від 10.07.2007, позивач підготував відповідну додаткову угоду № 5 від 10.02.2011, згідно умов якої прийняте відповідачем на баланс приміщення було включене до складу обєктів покупця теплової енергії, на які має поставлятись теплова енергія.

Відповідач, одержавши від позивача цю додаткову угоду, підписав її з протоколом розбіжностей, в якому визначив строк дії цієї додаткової угоди з 28.01.2011 по 15.03.2011.

Відповідач направив на адресу позивача підписану додаткову угоду № 5 від 10.02.2011 до вищевказаного договору і протокол розбіжностей до неї разом з листом № 08-20/430 від 10.03.2011, в якому вказав на те, що укладення цієї додаткової угоди на більший строк є неможливим внаслідок недостатнього фінансування Східно-чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради про визнаня додаткової угоди № 5 від 10.02.2011 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 1825 від 10.07.2007 укладеною в редакції Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, мотивовані тим, що відповідач, прийнявши на баланс нове приміщення запропонував позивачу включити його до договору лише на строк до 15.03.2011, що є технічно неможливим.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення проти позову відсутністю достатнього фінансування і, як наслідок, неможливістю здійснення розрахунків, передбачених договором, після 15.03.2011.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-ІV від 24.06.2004 комунальні послуги, зокрема, послуги централізованого опалення є одним з видів житлово-комунальних послуг.

У відповідності зі ст. 16 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Зі статті 16 вказаного Закону також слідує, що перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, у випадках, передбачених цією статтею.

Відповідно до п. 1 частини третьої ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-ІV від 24.06.2004 споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 4 частини першої ст. 21 вказаного Закону виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

За приписами п. 16 частини першої ст. 26 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 строк дії договору є однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були погоджені всі істотні умови договору № 1825 від 10.07.2007, внаслідок чого він був укладений.

З урахуванням умов п. 10.1. та 10.3. його дію було пролонговано до 02.07.2011.

Згідно приписів чинного законодавства України відповідач, прийнявши на баланс обєкт, обладнаний системою централізованого опалення зобовязаний укласти з позивачем відповідний договір на надання послуг з централізованого опалення.

Оскільки між сторонами відповідний договір вже був укладений, позивач направив на адресу відповідача спірну додаткову угоду, не змінюючи погоджений сторонами строк дії договору.

Суд вважає підписання відповідачем цієї додаткової угоди з протоколом розбіжностей неправомірною з урахуванням наступного.

Частиною третьою ст. 16 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 передбачений обовязок позивача надавати відповідні послуги безперебійно не лише відповідачу, а й іншим споживачам.

Відповідно до п. 8 частини третьої ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-ІV від 24.06.2004 споживач зобовязаний не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Представниками сторін у ході розгляду справи був визнаний той факт, що зайняте відповідачем приміщення розташоване на першому поверсі пятиповерхового житлового будинку.

Як вбачається з наданого представником позивача пояснення, систему опалення у вказаному будинку влаштовано таким чином, що подача тепла йде з першого поверху (підвалу) на пятий, у звязку з чим відключення системи опалення саме у приміщенні, зайнятому відповідачем, без відключення споживачів, приміщення яких розташовані на інших поверхах вказаної будівлі, є технічно неможливою.

Таким чином, у разі відключення системи централізованого опалення у зайнятому відповідачем приміщенні, будуть порушені права інших споживачів, що суперечить чинному законодавству.

Пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з п. 27 цих Правил витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Позивачем вказано, що технічна можливість відключення зайнятого відповідачем приміщення від системи централізованого опалення відсутня.

Відповідачем, у свою чергу, доказів наявності такої можливості суду не надано.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, додаткова угода № 5 від 10.02.2011 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 1825 від 10.07.2007 має бути укладеною в редакції Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради, у звязку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 06.06.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Вважати додаткову угоду № 5 від 10.02.2011 до укладеного між Комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357) та Східно-чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 35014808) договору купівлі-продажу теплової енергії № 1825 від 10.07.2007 укладеною в редакції Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради.

3). Стягнути зі Східно-чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 35014808, р/р 35216002000983 у ГУ ДКУ, МФО 824509, або з інших рахунків) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270 у Севастопольській філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 06.06.2011.