Рішення № 16937144, 07.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 червня 2011 року справа № 5020-412/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс»

(99008, м. Севастополь, вул. Генерала Крейзера, 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма

«Гевс ЛТД» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 18),

Міністерства оборони України

(01001, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)

про стягнення 568349,04 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.07.2010;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД») Лісник В.Г., директор, наказ №84 від 23.04.2009;

відповідача (Міністерство оборони України) ОСОБА_2, довіреність №220/686/д від 30.12.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»про стягнення 576813,62 грн.

Ухвалою від 22.03.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобовязання за договором в частині оплати за виконані ремонтні роботи, внаслідок чого станом на день звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 568349,04 грн., з яких: 468832,66 грн. заборгованість за договором, 21529,47 грн. 3% річних, 86451,49 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою від 19.05.2011 суд залучив до участі у справі іншого відповідача Міністерство оборони України.

В ході розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»568349,04 грн., з яких: 468832,66 грн. заборгованість за договором, 21643,27 грн. 3% річних, 77873,11 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою від 07.06.2011 суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог до Міністерства оборони України.

В судовому засіданні 07.06.2011 представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД») у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк вирішення спору по справі продовжувався судом за клопотанням сторін.

Представникам сторін в судовому засіданні розяснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»(далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс»(далі Виконавець) був укладений договір №06 (далі Договір), згідно з умовами якого Замовник розміщає, а Виконавець приймає замовлення на ремонт СФП «Северодонецк»(далі судно). Виконавець зобовязується виконати це замовлення, використовуючи свою робочу силу, матеріали, крім обумовлених до поставки Замовником, пристосування, своїх контрагентів в повній відповідності з Протоколом погодження обємів робіт. Виконавець приймає в ремонт суднові пристрої, механізми, системи, корпусні та інші роботи з технологічним циклом ремонту.

Відповідно до пункту 1.3. Договору ремонт судна проводиться на виробничій базі виконавця, включаючи доковий ремонт, а доопрацювання несправностей, повязаних з ходовими випробуваннями, біля причалу Замовника.

Датою початку ремонту вважається дата постановки судна в ремонт з підписанням уповноваженими представниками сторін акта прийому судна в ремонт (пункт 3.1. Договору).

Початок ремонту судна підтверджується Актом прийому корабля (судна) в ремонт, підписаним Замовником, Виконавцем і Командиром СФП «Северодонецк»26.04.2008 (арк. с. 24).

Додатковою угодою №7 від 29.07.2009 до Договору встановлено, що тривалість ремонту судна в обємі, представленому Протоколом погодження обємів робіт, встановлюється до 31.08.2009.

Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни фактично виконаного обєму робіт по договору №6 від 25.04.2008 станом на 23.06.2009 договірна вартість робіт по договору становить 468832,66 грн. (арк. с. 22).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником згідно платіжної таблиці. Акти, які підтверджують виконання ремонтних робіт, оформляються за підписами Виконавця, Замовника, особистого складу судна і уповноваженими представниками ПЗ-800. Остаточний розрахунок проводиться після підписання сторонами прийомо-здаточного акта на судно. Платежі проводяться Замовником по мірі надходження грошових коштів від Міністерства оборони України.

Розрахунки проводяться Замовником в національній валюті України на підставі представлених рахунків з додатком актів виконаних робіт (пункт 4.5. Договору).

28.08.2009 сторонами був підписаний прийомо-здаточний акт, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 23).Даний акт являється підставою для взаєморозрахунків і в ньому зазначено, що вартість наданих послуг становить 468832,66 грн.

Позивачем був виставлений рахунок №55 від 28.08.2009 за виконані роботи по Договору (арк с. 26), проте відповідач до теперішнього часу рахунок не оплатив, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 18.12.1998 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГЕВС-ЛТД» (Виконавець) та військовою частиною А0184 був укладений договір №55-98/62-00 на виконання ремонту СФП «Северодонецьк»проекту 18061, зав. №304.

Згідно з пунктом 9.3. цього договору Виконавець має право залучати до виконання договору своїх субпідрядників.

Листом від 21.04.2008 (вих. №179) Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГЕВС-ЛТД»повідомило Міністерство оборони України про необхідність докування СФП «Северодонецьк»на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс»у звязку зі зміною основного контрагента (т. 1, арк. с. 78).

Листом від 06.05.2008 (вих. №247/6/2358) Міністерство оборони України висловило свою згоду щодо зміни основного контрагента з виконання ремонту СФП «Северодонецьк»з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Південний Севастополь»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс»(т. 1, арк. с. 81).

Таким чином, договір №06 від 25.04.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс», є договором субпідряду на підставі договору №55-98/62-00.

У листі від 18.09.2008 (вих. №247/6/4546) Міністерство оборони України запропонувало Виконавцю виконання робіт за договором №55-98/62-00 завершити на досягнутому рівні; надати акт фактично виконаних робіт з ремонту судна та їх фактичні витрати; судно передати командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України (т. 2, арк. с. 89).

Але СФП «Северодонецьк»було перебазоване з території Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс» до постійного місця базування лише 23.06.2009, про що був складений акт прийому-передачі (т. 2, арк. с. 176). Це зумовлено тим, що значну частину суднових механізмів було розкомплектовано, матеріальні засоби, придбані для проведення ремонту, частково використані в ході ремонту, а невикористані передані на судно без монтажу.

Весь цей час з метою забезпечення життєдіяльності судна проводились роботи згідно договору №06 від 25.04.2008, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс», і Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»вимушено несло витрати на утримання СФП «Северодонецьк», так як ініціатором розірвання договору №55-98/62-00 було Міністерство оборони України, а одночасно припинити роботи на судні та перебазувати розкомплектоване судно неможливо.

Крім того, в серпні 2008 року прокурором був заявлений позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГЕВС-ЛТД»про стягнення 678604,62 грн. та розірвання договору №55-98/62-00 на виконання ремонту СФП «Северодонецьк»від 18.12.1998.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.04.2010 у справі №5020-3/033-12/215-3/339 договір №55-98/62-00 на виконання ремонту СФП «Северодонецьк»від 18.12.1998 було розірвано.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 21.04.2010 в частині розірвання договору №55-98/62-00 на виконання ремонту СФП «Северодонецьк»від 18.12.1998 залишено в силі.

Факт виконання робіт по ремонту СФП «Северодонецьк»та їх вартість були предметом детального дослідження господарським судом міста Севастополя при розгляді справи №5020-3/033-12/215-3/339.

Фактичні витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГЕВС-ЛТД»також підтверджуються висновками судової експертизи, яка була проведена при розгляді справи №5020-3/033-12/215-3/339.

Проте предметом розгляду справи №5020-412/2011 є договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс». Судом встановлений факт наявності заборгованості за цим договором, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс», а вирішення питання щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»понесених фактичних витрат на ремонт та утримання СФП «Северодонецьк»може бути предметом окремого позову.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 77873,11 грн. і 3% річних в розмірі 21643,27 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провів перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі: (468832,66 х 116,96 : 100) 468832,66 = 79514,01 грн.

Проте позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3845,27 грн.

Суд також провів перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% : 365 х кількість днів прострочення платежу, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі: 468832,66 х 3% : 365 х 577 = 22234,23 грн.

Проте позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 21643,27 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 77873,11 грн. і 3% річних в розмірі 21643,27 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гевс ЛТД»(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 18 код ЄДРПОУ 20742212, р/р 26003209705500 в СФ АКІБ «Укрсиббанк»м. Севастополь, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус-Судносервіс» (99008, м. Севастополь, вул. Генерала Крейзера, 19, код ЄДРПОУ 34835013, р/р 2600800016217 в СФ ТОВ «Укрексімбанк», МФО 384986) 568349,04 грн., з яких: 468832,66 грн. заборгованість за договором, 77873,11 грн. інфляційні втрати, 21643,27 грн. 3% річних, а також державне мито в розмірі 5683,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 09.06.2011