Рішення № 16937060, 24.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 травня 2011 року справа № 5020-613/2011

За позовомПрокурора Гагарінського району м. Севастополя,

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

в інтересахКомунального підприємства „Севтеплоенерго”

державиСевастопольської міської Ради,

в особіідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

доДержавного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка”,

ідентифікаційний код 19191043

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89)

про стягнення 13480,14 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Прокурор Гагарінського району м. Севастополя) Радулов А.Д., посвідчення №684 від 09.03.2011;

позивач (КП „Севтеплоенерго” СМР) ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №2Ю від 04.01.2011;

відповідач (ДКП „Магазин „Медтехніка”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

18.04.2011 Прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі позивач) з позовом до Державного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка” (далі відповідач) про стягнення 13480,13 грн.

Ухвалою від 19.04.2011 порушено провадження у справі; розгляд справи призначений на 04.05.2011.

Через неявку у судове засідання представника відповідача розгляд справи був відкладений на 24.05.2011.

У засідання суду 24.05.2011 відповідач явку уповноваженого представника знову не забезпечив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, вказаною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 52-54/; про причини неявки суду не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, які, в основному, зводяться до порушення відповідачем умов договору №171 від 07.07.2006 купівлі-продажу теплової енергії в частині оплати отриманої теплової енергії.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2006 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Державним комунальним підприємством „Магазин „Медтехніка” (Покупець) був укладений договір №171 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір) /арк. с. 7-9/.

Розділом 1 Договору встановлено, що продавець зобовязується надати покупцю теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а покупець зобовязується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Розділом 2 Договору визначені тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме: централізоване опалення для підприємств, організацій та установ круглий рік 2,63 грн/м2; за гаряче водопостачання 23,07 грн/м3.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за тарифами, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено постачання теплової енергії відповідачеві та виставлені рахунки-фактури за отриману теплову енергію №171:

від 28.04.2010 на суму 249,01 грн /арк. с. 12/;

від 27.05.2010 на суму 32,16 грн /арк. с. 13/;

від 17.06.2010 на суму 4,38 грн;

від 24.11.2010 на суму 1154,78 грн /арк. с. 14/;

від 22.12.2010 на суму 3003,67 грн /арк. с. 15/;

від 28.01.2011 на суму 5701,70 грн /арк. с. 16/;

від 16.02.2011 на суму 3010,98 грн /арк. с. 17/;

Всього на суму 13156,68 грн.

Зобовязання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у звязку з чим за період з квітня 2010 року по травень 2010 року та з жовтня 2010 року по лютий 2011 року у нього утворилась заборгованість.

Викладене стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та штрафних санкцій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 361 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір №171 від 07.07.2006, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обовязку оплатити позивачеві поставлений останнім товар теплову енергію.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 Договору, зокрема, остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до тарифів, діючих на день отримання теплової енергії (пункт 4.7 Договору).

Отже, рахунок №171 від 28.04.2010 відповідач повинен був оплатити не пізніше 15.05.2010;

рахунок №171 від 27.05.2010 не пізніше 15.06.2010;

рахунок №171 від 17.06.2010 не пізніше 15.07.2010;

рахунок №171 від 24.11.2010 не пізніше 15.12.2010;

рахунок №171 від 22.12.2010 не пізніше 17.01.2011;

рахунок №171 від 28.01.2011 не пізніше 15.02.2011;

рахунок №171 від 16.02.2011 не пізніше 15.03.2011.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення наявної заборгованості у встановленому судом розмірі (13156,68 грн).

Отже, у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару (теплової енергії) не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

За викладених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13156,68 грн є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором №171 від 07.07.2006 не передбачено іншого розміру процентів за прострочення виконання зобовязання щодо оплати теплової енергії, тому в даному випадку застосовуються відповідні норми чинного законодавства.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 69,12 грн /арк. с. 21/.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 69,12 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 43,36 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем /арк. с. 22/, суд вважає його правильним, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 43,36 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст.230 ГК України).

Визначення штрафу і пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.8 та підпунктом 2 пункту 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від нарахованої до сплати суми.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

Суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем /арк. с. 20/, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 210,98 грн також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до Державного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка” про стягнення основного боргу в сумі 13156,68 грн, пені в розмірі 210,98 грн, інфляційних втрат в розмірі 69,12 грн та 3% річних в сумі 43,36 грн, а разом 13480,14 грн підлягають задоволенню.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 134,80 грн. (1% від 13480,14грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, п/р 260063020291 у АБ “Таврика”, МФО 324377) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р26030945206831 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) 13480,14 грн (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят грн 14 коп.), з яких: 13156,68 грн основний борг, 210,98 грн пеня, 69,12 грн інфляційні втрати та 43,36 грн 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, п/р 260063020291 у АБ “Таврика”, МФО 324377) в доход Державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в сумі 134,80 грн (сто тридцять чотири грн 80 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин „Медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, п/р 260063020291 у АБ “Таврика”, МФО 324377) в доход Державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

06.06.2011.