Рішення № 16936074, 07.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р.Справа № 5013/405/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/405/11

за позовом: Приватного підприємства "Зернотік", м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Леніна

про стягнення насіння соняшника та коштів

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 10.12.2010р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 18.05.2011р.

В судовому засіданні 31.05.2011 р. оголошувалась перерва до 07.06.2011 р.

В судовому засіданні 07.06.2011 р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Приватним підприємством "Зернотік" подано позов з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" насіння соняшнику в кількості 9869 кг на загальну суму 37999,10 грн., а також пеню в сумі 53008,74 грн. та неустойку в сумі 37999,10 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару за договором купівлі-продажу №1.10 від 01.10.2010 р.

Відповідачем згідно відзиву на позов від 25.05.2011 р. позовні вимоги заперечено частково в частині стягнення штрафних санкцій з підстав їх значного розміру порівняно із сумою збитків та викладено клопотання про зменшення їх розміру (а.с. 66, 76, 77).

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, наведені в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 01.10.2010 р. укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" (Продавець) зобов'язався передати приватному підприємству "Зернотік" (Покупець) соняшник (Товар), а Покупець - прийняти і оплати Товар.

Загальна кількість Товару визначена у кількості 100 +/- 5 тон, цінною 3850,00 грн. за 1 тону та загальною ціною договору - 385 000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено попередню оплату за домовленістю сторін.

Для оплати вартості Товару відповідачем виставлено позивачеві рахунок № СФ-0000055 від 01.10.2010 р. на суму 385 000,00 грн., який оплачений позивачем в сумі 310 000,00 грн. (а.с. 12-14).

Після здійсненої оплати відповідач поставив позивачу 58,214 т соняшнику на суму 224 123,90 грн., що підтверджується накладною № 161 від 04.10.2010 р. (а.с. 16). Наступну частину обумовленого договором та оплаченого позивачем Товару відповідач не поставив.

За положеннями статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Зернотік" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" з претензією про виконання умов договору купівлі-продажу (а.с. 17, 18).

Після отриманої претензії відповідач 21.10.2010 р. частково повернув позивачеві сплачені за Товар кошти в сумі 47 876,10 грн. (а.с. 15). Однак, залишок коштів в сумі 38 000,00 грн., відповідач не повернув, Товар на зазначену суму позивачеві не поставив.

Отже, відповідачем в порушення умов договору купівлі-продажу не здійснено поставку товару на всю суму попередньої оплати у встановлений строк. Невиконання умов договору відповідачем не спростовано, доказів повернення грошових коштів в розмірі 38 000,00 грн. або поставки Товару на зазначену суму до суду не подано, позов в цій частині визнано.

Кількість недопоставленого Товару позивачем розраховано виходячи із залишку суми попередньої оплати та узгодженої сторонами в договорі ціни Товару.

За таких обставин та враховуючи наведені вище норми законодавства, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача насіння соняшника в кількості 9869 кг на суму 37 999,10 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, як передбачають норми Господарського та Цивільного кодексів України, порушення зобов'язань є підставою для відповідальності учасників господарських відносин.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору щодо поставки Товару пеню в розмірі 53008,74 грн. та неустойку в розмірі 37999,10 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в пункті 6.2. договору передбачено, що при попередній оплаті, в разі несвоєчасної поставки Товару, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,9% за кожен день прострочення термінів поставки, а також неустойку в розмірі 100% від суми непоставленого Товару.

Як зазначено вище, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів (ст. 230 ГК).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що штраф та пеня в свою чергу є різновидом неустойки, які не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Відтак, враховуючи підтвердження матеріалами справи порушення зобов'язання з поставки Товару, з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 37 999,10 грн.

Натомість, пеня, як різновид неустойки, за положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" застосовується виключно у грошових зобов'язаннях.

Оскільки зобов'язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки товару, тобто відповідач не несе перед позивачем грошових зобов'язань, то стягнення з відповідача саме пені за прострочення поставки товару є безпідставним.

Крім того, при визначені в договорі розміру відповідальності, сторонами чітко не встановлено від якої суми зобов'язання слід обраховувати пеню. Сума непоставленого Товару визначена в договорі для нарахування саме неустойки (п. 6.2. договору).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з фермерського господарства 53 008,74 грн. пені заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд враховує наступне.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за клопотанням відповідача господарський суд не вбачає.

При цьому, господарським судом враховано ступні виконання обома сторонами умов договору та відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання та недопущення його порушення.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги приватного підприємства "Зернотік" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" насіння соняшнику в кількості 9869 кг на загальну суму 37999,10 грн. та неустойки в сумі 37999,10 грн. У задоволенні позову щодо стягнення пені господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" (юридична адреса: 26211, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Леніна; фактична адреса: 26211, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Леніна, вул. Центральна, 21, ідентифікаційний код 30800125, п/р 2600613586 в Кіровоградській філії АБ "Укргазбанк" м. Кіровоград, МФО 383073) на користь приватного підприємства "Зернотік" (25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, 11, ідентифікаційний код 36793548, п/р 26000060424247 в КФ КБ "Приватбанк" у м. Кіровограді, МФО 323583) насіння соняшника в кількості 9869 кг на загальну суму 37999,10 грн. та неустойку в сумі 37999,10 грн., а також 759,98 грн. державного мита та 139,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 14.06.2011 р.