Рішення № 16936014, 09.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2011 р.Справа № 5013/573/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/573/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол", м. Кіровоград

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Лелеківська ДЕД", м. Кіровоград

про стягнення 87 689,85 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 26 від 01.04.2011р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Лелеківська ДЕД" - 80 652,85 грн. основного боргу, 3978,75 грн. пені, 770,07 грн. 3% річних та 2595,61 грн. інфляційних втрат, всього - 87 997,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов генерального договору № 22-9/01 від 22.09.2010р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Заявою від 28.04.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 87 689,85 грн., з якої: 80 652,85 грн. основного боргу, 3 783,35 грн. пені, 732,25 грн. 3% річних та 2 521,40 грн. інфляційних втрат (а.с. 47-48).

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 28.04.2011 р.

В судовому засіданні 09.06.2011р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримав.

Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання по даній справі не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 57-58, 60, 64, 66).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За даних обставин, враховуючи граничний строк вирішення спору та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" (Продавець) та філією "Лелеківська ДЕД" ДП "Кіровоградський облавтодор" (Покупець) укладено генеральний договір № 22-9/01 від 22.09.2010р. (далі - Договір).

За умовами укладеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - Товар), відповідно до умов Договору і додаткових угод до нього чи рахунків (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору номенклатура, кількість, умови поставки, форма і порядок оплати, ціна Товару визначаються Сторонами в додаткових угодах до Договору чи рахунках.

Розділом 5 Договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків, відповідно до якого у випадку коли товар відвантажено, а оплата здійснена не повністю, Покупець зобов'язаний погасити заборгованість протягом 2-х банківських днів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Даний договір укладено в письмовій формі, підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою № 6614 від 04.01.2011р. до вказаного Договору сторони погодили поставку дизельного топлива на суму 55 144,80 грн., з умовою його оплати Покупцем до 30.01.2011р.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов генерального договору № 22-9/01 від 22.09.2010р. передано, а відповідачем прийнято Товар (дизельне топливо) на загальну суму 112 652,85 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН - 0000923 від 01.10.2010р. на суму 57 508,05 грн. та № РН-0001097 від 04.01.2011р. на суму 55 144,80 грн. (а.с. 14-15).

На оплату Товару позивачем виставлено відповідні рахунки-фактури № 6450 від 24.09.2010р. та № 6614 від 04.01.2011р., в яких, зокрема, зазначено строк оплати Товару, що не суперечить умовам п. 1.2. Договору (а.с. 19-20).

На отримання названого вище Товару відповідачем виписано довіреності № 420 від 01.10.2010р. та № 6 від 05.01.2011р. (а.с.17-18).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Будь-яке заперечення з приводу отримання товару на загальну суму 112 652,85 грн. відповідачем до суду не подано.

Поміж тим, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 32 000,00 грн., підтвердженням чого є виписка банку від 13.10.2010р. (а.с. 21).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 652,85 грн.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 80 652,85 грн. та неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 3 783,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторони в пункті 7.3. Договору встановили, що за повну, або часткову несплату за поставлений Товар, покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочки.

Поряд з цим, позивачем при розрахунку пені не враховано граничний строк нарахування, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (а.с. 51).

Так, відповідно до названої норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в межах шестимісячного строку нарахування в загальному розмірі 3 740,05 грн. за періоди:

з 06.10.2010р. по 12.10.2010р. на суму боргу 57 508,05 грн. в розмірі 170,94 грн.;

з 13.10.2010р. по 06.04.2011р. на суму боргу 25 508,05 грн. в розмірі 1906,46 грн.;

з 31.01.2011р. по 11.04.2011р. на суму боргу 55 144,80 грн. в розмірі 1662,65 грн.

Крім того, позивач згідно поданих розрахунків (а.с. 49-50) просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 732,25 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 521,40 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

Таким чином, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі нараховані позивачем 3% річних в сумі 732,25 грн. за періоди:

з 06.10.2010р. по 12.10.2010р. на суму боргу 57 508,05 грн. в розмірі 33,08 грн.;

з 13.10.2010р. по 11.04.2011р. на суму боргу 25 508,05 грн. в розмірі 377,37 грн.;

з 31.01.2011р. по 11.04.2011р. на суму боргу 55 144,80 грн. в розмірі 321,80 грн.

А також інфляційні втрати в сумі 2 521,40 грн. за періоди:

з 06.10.2010р. по 12.10.2010р. на суму боргу 57 508,05 грн. в розмірі 64,92 грн.;

з 13.10.2010р. по 31.03.2011р. на суму боргу 25 508,05 грн. в розмірі 1188,16 грн.;

з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. на суму боргу 55 144,80 грн. в розмірі 1268,32 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 87 646,55 грн., з якої: 80 652,85 грн. сума основного боргу, 3 740,05 грн. пені, 732,25 грн. 3% річних та 2 521,40 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, ідентифікаційний код 32039992, р/р 26002060065961 в КБ "Приватбанк", МФО 323583) в особі Філії "Лелеківська ДЕД" (25006, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 3А, ідентифікаційний код 26177428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 42, ідентифікаційний код 23678041, р/р 26003031882980 в ПрРУ АТ Банк "Фінанси та кредит", МФО 331564) заборгованість в сумі 87 646,55 грн., з якої: 80 652,85 грн. сума основного боргу, 3 740,05 грн. пені, 732,25 грн. 3% річних та 2 521,40 грн. інфляційних втрат, а також 876,47 грн. державного мита та 235,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 14.06.2011 року.