Рішення № 16935548, 25.05.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2011 р.Справа № 5013/507/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/507/11

за позовом: приватного підприємства "Капітал", Кіровоградська область, м. Світловодськ,

до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Кіровоград,

про стягнення 328542,00 грн

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність від 26.04.2011 б/н;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 15.06.2010 № 670;

у судовому засіданні був присутній слухач ОСОБА_3

Приватне підприємство "Капітал" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 04.04.2011 № 3/107, яка містить вимоги про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості в сумі 328542,00 грн, з яких 300873,00 грн основного боргу, 16908,00 грн пені, 7490,00 інфляційних та 3271 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором від 11.03.2009 № 59.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач надав відзив на позов від 25.05.2011, за змістом якого повідомив суд про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Капітал" (постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" (покупець) укладено договір поставки від 11.03.2009 № 59 (далі за текстом - Договір).

За умовами вказаного Договору (Стаття 1) постачальник (позивач у справі) зобов'язався в порядку і на умовах, визначених Договором, систематично поставляти продукцію, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, приймати названий товар (продукцію) та оплачувати її (пункт 1.1).

Згідно п. 1.2 Договору під товаром, що є предметом поставки за Договором, розуміється бітумна емульсія у кількості 450 тонн.

У відповідності до пункту 4.1 Договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у тендерній пропозиції постачальника.

Поставка здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (редакція 2000 року) з урахуванням особливостей, наведених у Договорі, на умовах франко-склад-місце поставки-склад покупця (пункт 4.3).

Згідно пункту 4.4 Договору перехід права власності на товар, що є предметом поставки за Договором засвідчується підписанням видаткової накладної.

Як погодили сторони у пункті 5.1 Договору продукція, що є предметом поставки за Договором відвантажується на адресу покупця.

Статтею 6 Договору сторони визначили, що розрахунок за цим Договором між постачальником та покупцем провадиться шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата товару здійснюється покупцем по факту поставки з відстрочкою платежу до 90 діб.

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість продукції, що є предметом поставки за Договором, визначається у розмірі 1462500,00 грн.

За умовами пункту 12.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору позивачем згідно видаткових накладних від 22.06.2010 № РН-0000007 на суму 56144,00 грн, від 30.06.2010 № РН-0000010 на суму 46948,00 грн, від 28.07.2010 № РН-0000012 на суму 50681,40 грн, від 19.08.2010 № РН-0000016 на суму 98648,00 грн, від 19.10.2010 № РН-0000023 на суму 102896,00 грн поставлено відповідачеві передбачений Договором товар на загальну суму 355317,40 грн.

Позивачем до стягнення заявлено 300873,00 грн, зокрема за видатковою накладною від 22.06.2010 № РН-0000007 - 1700,00 грн, від 30.06.2010 № РН-0000010 - 46948,00 грн, від 28.07.2010 № РН-0000012 - 50681,40 грн, від 19.08.2010 № РН-0000016 - 98648,00 грн, від 19.10.2010 № РН-0000023 - 102896,00.

Вказану заборгованість відповідачем не оплачено та визнано у повному обсязі в акті звірки розрахунків від 07.02.2011 та від 05.05.2011.

Господарський суд враховує, що згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Умови даного Договору погоджені сторонами в результаті вільного волевиявлення, договір підписаний повноважними представниками сторін та їх підписи скріплено відтисками печаток.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Згідно з диспозицією частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості.

Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 300873,00 грн господарським судом визнаються правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 7490,00 грн інфляційних, які складаються з:

- 76,00 грн за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007;

- 1689,00 грн за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010;

- 1553,00 грн за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012;

- 2781,00 грн за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016;

- 1391,00 грн за період з січня 2011 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023,

а також 3 % річних в сумі 3271 грн, які складаються з:

- 27,00 грн за період з 21.09.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007;

- 718,00 грн за період з 29.09.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010;

- 666,00 грн за період з 27.10.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012;

- 1167,00 грн за період з 18.11.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016;

- 693,00 грн за період з 18.01.2011 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Порядок проведення підрахунку збитків від інфляції врегульовано Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Так, згідно вказаного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Враховуючи термін настання виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також зазначені Рекомендації, позивачем безпідставно включено до розрахунку збитків від інфляції: за видатковою накладною від 22.06.2010 № РН-0000007 - вересень 2010 року; за видатковою накладною від 30.06.2010 № РН-0000010 - вересень 2010 року; за видатковою накладною від 28.07.2010 № РН-0000012 - жовтень 2010 року; за видатковою накладною від 19.08.2010 № РН-0000016 - листопад 2010 року; за видатковою накладною від 19.10.2010 № РН-0000023 - січень 2011 року.

Тому, за розрахунком суду розмір збитків від інфляції складає 6812,67грн, виходячи з наступного розрахунку:

- 59,50 грн за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007 (середній індекс інфляції за вказаний період 1,035%);

- 1643,18 грн за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010 (середній індекс інфляції за вказаний період 1,035%);

- 1520,43 грн за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012 (середній індекс інфляції за вказаний період 1,030%);

- 2663,50 грн за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016 (середній індекс інфляції за вказаний період 1,027%);

- 926,06 грн за лютий 2011 року по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023 (індекс інфляції за вказаний період 1,009%).

За розрахунком суду, 3 % річних за вказаний позивачем період складає 3189,43 грн, зокрема - 27,39 грн по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007; 725,44 грн по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010; 666,49 грн по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012; 1118,91 грн по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016; 651,20 грн за період з 18.01.2011 по 04.04.2011 (з огляду на кількість днів прострочення та дату накладної господарський суд вважає, що позивачем у наведеному розрахунку помилково зазначено період з 18.01.2010 по 04.04.2011) по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023.

Відтак, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних господарським судом задовольняються частково, а саме інфляційних на суму 6812,67 грн та 3 % річних на суму 3189,43 грн.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 677,33 грн та 3 % річних в сумі 81,57 грн слід відмовити у зв'язку з безпідставністю їх заявлення.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 16908,00 грн, яка складається з:

- 141,00 грн за період з 21.09.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007;

- 3708,00 грн за період з 29.09.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010;

- 3444,00 грн за період з 27.10.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012;

- 6032,00 грн за період з 18.11.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016;

- 3583,00 грн за період з 18.01.2011 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023.

Господарським судом враховується, що сторонами у пункті 9.5 Договору погоджено, що покупець за Договором несе відповідальність за неоплату чи недооплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день неоплати чи недооплати.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при розрахунку пені не дотримано граничного шестимісячного строку, визначеного пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відтак за розрахунком суду розмір пені становить 16349,02 грн, яка складається з:

- 131,39 грн за період з 21.09.2010 по 21.03.2011 по видатковій накладній від 22.06.2010 № РН-0000007;

- 3628,50 грн за період з 29.09.2010 по 29.03.2011 по видатковій накладній від 30.06.2010 № РН-0000010;

- 3443,53 грн за період з 27.10.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 28.07.2010 № РН-0000012;

- 5781,04 грн за період з 18.11.2010 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.08.2010 № РН-0000016;

- 3364,56 грн за період з 18.01.2011 по 04.04.2011 по видатковій накладній від 19.10.2010 № РН-0000023.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пені в сумі 16908,00 грн підлягають задоволенню частково на суму 16349,02 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 558,98 грн господарський суд відмовляє з підстав їх недоведеності.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 38, р/р 260082060065961 в КБ "ПриватБанк" м. Кіровоград, МФО 323538, код 32039992) на користь приватного підприємства "Капітал" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Будівельників, 8, кв. 22, р/р 260017393 в Кіровоградській ОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код 30119190) заборгованість в сумі 327224,12 грн, з яких 300873,00 грн основного боргу, 16349,02 грн пені, 6812,67 грн інфляційних та 3189,43 грн 3 % річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3272,53 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,03 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 558,98 грн, інфляційних в сумі 677,33 грн та 3 % річних в сумі 81,57 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 25.05.2011.