Рішення № 16935143, 10.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.11 Справа № 7/5009/2619/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі”, м. Дніпрорудне, Запорізька область

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпрорудне, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, - юрисконсульт, дов. № 18/27 від 04.01.2011р.

Від відповідача: Лобанова Н.Б. голова правління, протокол № 31 від 23.01.2011р.

Заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” 1128,94 грн. основного боргу за використану теплову енергію по договору № 200345 від 01.09.2006р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 11, 16, 96, 525, 526, 530, 611, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, договір поставки теплової енергії № 132-т. від 01.11.2003р.

Ухвалою від 17.05.2011р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 08.06.2011р.

Ухвала суду на адресу сторін була направлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач чи його представник в судове засідання 08.06.2011р. не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що в звязку з частковою сплатою відповідачем (18.05.2011р.) суми боргу, в розмірі 913,75 грн., позивач зменшує розмір позовних вимог на цю суму.

У п.17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання прак тики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у до повідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК по зивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількіс них показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Вищий господарські суд України на питання, чи тягне за собою зменшення розміру позовних вимог правові наслідки у вигляді припинення провадження у справі в тій частині, на яку зменшилися такі вимоги, зазначив, що у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»зазначалося, зокрема, і в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Відтак, факт зменшення ціни по зу обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення по справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява подана в порядку ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 215,19 грн. по наявних у справі матеріалах згідно ст. 75 ГПК України.

За усним клопотанням представників позивача судове засідання ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 08.06.2011 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003р. між Комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поставки теплової енергії № 132 т (надалі-договір).

Згідно п. 1. договору, постачальник (позивач) зобовязується поставити споживачу (відповідачу) теплову енергію в необхідних йому обємах, а споживач зобовязується оплатити отриману теплову енергію відповідно до встановлених тарифів в строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.1 договору, споживач зобовязаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обємі і в строк, які передбачені договором.

Згідно п. 6.1 договору, розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на основі актів на відпуск комунальних послуг виключно в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобовязується проводити на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації в повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

За період з 01.06.2008р. по 30.09.2009р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 913,75 грн., що підтверджується відповідними актами про відпуск теплової енергії та рахунками, які отриманні відповідачем, про, що свідчить його підпис в журналі видачі документів (копії документів долучено до матеріалів справи).

Відповідач свої обовязки по договору належним чином не виконав внаслідок чого у відповідача перед позивачем, на момент звернення позивача з позовом до суду, утворилась заборгованість в розмірі 913,75 грн.

Вищевказана заборгованість було сплачена відповідачем 18.05.2011р., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 7137 від 18.05.2011р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 215.19 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума основного боргу сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а факт наявності заборгованості за вказаний у позові період та її розмір підтверджені матеріалами справи і сума втрат від інфляції згідно розрахунку становить 215,19 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 215,19 грн. втрат від інфляції є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позов Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити.

Поскільки позивачем сплачено мінімальний розмір державного мита встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»то сума судових витрат, сплачених позивачем при звернені з позовом до суду, не підлягає зменшенню і судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. 526, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (71630, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий 17.09.1996р. Дніпрорудницьким МВМ Василевського РВУМВС) на користь Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11, р/р 26009059270001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 32597943) 215 грн. 19 коп., 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет