Рішення № 16935028, 18.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.11 Справа № 3/5009/1651/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс”, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору оренди від 03.04.2006р.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.04.2011р.

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 01-38/0161 від 19.01.2011р.

від відповідача-2: не зявився

ТОВ “Дніпротранссервіс” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради (відповідача-1), ПП ОСОБА_1 (відповідача-2) про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами від 03.04.2006р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.04.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 10, 15 Закону України “Про оренду землі”, ст. 180 ГК України, ст.215, 236 ЦК України, ст. 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Соловйовим В.М., порушено провадження у справі № 3/5009/1651/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.04.2011р. об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 13.04.2011р. у звязку з неявкою відповідачів розгляд справи відкладений на 28.04.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 28.04.2011р. у звязку з неявкою ПП ОСОБА_1 (відповідача-2) розгляд справи відкладений на 18.05.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 18.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 23.05.2011р.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача-1 вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про їх уточнення в частині дати укладення спірного договору) та просить суд поновити строк позовної давності для захисту порушених прав, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.04.2006р. між Запорізькою міською радою і ПП ОСОБА_1, зареєстрованим 10.04.2007р. за № 040726100190 з моменту його укладення, застосувати наслідки недійсності вказаної угоди, передбачені законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є орендарем цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_4, власником якого є ТОВ “КВК”.

29.05.2003р. рішенням виконкому Запорізької міської ради № 187/11 позивачу дозволено проектування і реконструкцію орендованих нежитлових приміщень.

02.09.2003р. на засіданні містобудівельної ради при головному управлінні архітектури і містобудування м. Запоріжжя було узгоджено робочий проект реконструкції орендованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_4 під торгівельний центр “Большой Базар”.

12.11.2003р. позивач отримав дозвіл №540 на виконання будівельних робіт в обсязі узгодженого проекту, після чого приступив до реконструкції.

На виконання технічних умов і будівельних робіт позивач затратив 275 006, 40 грн. в цінах квітня 2007р.

Через 8 місяців будівництва, в червні и2004 року, при розробці проекту відводу земельної ділянки під першу чергу реконструкції, позивачу стало відомо, що земельна ділянка зупиночного комплексу, на якій вже правомірно знаходилась власність ТОВ “Дніпротранссервіс”, зарезервований за ПП ОСОБА_1

29.08.2004р., рішенням № 331/2 виконкому Запорізької міської ради земельна ділянка під обєктами першої черги будівництва (за виключенням зупинки) переданий ТОВ “Дніпротранссервіс” в оренду строком на 10 років.

07.06.2005р. розпорядженням міської ради № 611р перша черга будівництва прийнята в експлуатацію, отримані документи права власності і дозвіл на розміщення обєкта торгівлі торгівельного центру, а 25.08.2005р. земельна ділянка на і під якою знаходяться капітальні конструкції і будівлі, а також кіоски позивача, рішенням виконкому Запорізької міської ради № 313/154 узгоджені для передачі в оренду строком на 5 років відповідачу.

Посилаючись на ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, позивач вважає, що у спірному договорі відсутні істотні умови та описаний обєкт, який не відповідає дійсності. Крім того, у цьому договорі не наведені існуючі на момент його укладення обмеження, повязані з правами позивача.

Запорізька міська рада (відповідач-1) заперечила проти позову та просить суд відмовити позивачу в його задоволені. Звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Відповідач-1 вважає, що оскільки позивач не є стороною по договору оренди землі від 03.04.2006р., тому даний договір ніяким чином не може порушувати його прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішенням сесії Запорізької міської ради від 15.09.2005р. №21/177 відповідачу-2передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0, 0058 по АДРЕСА_3 для розташування зупинкового комплексу у складі двох кіосків. Отже, зазначене рішення є таким, що підлягає обовязковому виконанню.

Як вбачається зі спірного договору, він має всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, тому підстав для визнання його недійсним немає. На думку відповідача-1, в матеріалах справи також відсутня доведеність невідповідності вимогам закону оспорюваного договору оренди землі.

ПП ОСОБА_1 (відповідач-2) відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача-2 визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Позивач надав довідку Державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради Шолудько С.В. від 17.05.2011р. № 13, згідно якої ПП ОСОБА_1 зареєстрована Комунарською районною адміністрацією 09.12.1996р., розпорядження № 1121-р, за адресою: 69104, АДРЕСА_1. На день видачі довідки дані про САД не включені до ЄДР.

Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачу-2 копії всіх процесуальних документів по справі № 3/5009/1651/11.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача-2 господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Копія ухвали від 06.04.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/1651/11 та копія ухвали від 13.04.2011р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованим листом, повернулися до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач-2 не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем та відповідачем-1 матеріали свідчать про те, що неявка відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2003р. між ТОВ “КВК” (Орендодавець) та ТОВ “Дніпротранссервіс” (Орендар) укладений договір оренди № 2/03 за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення загальною площею 9 947, 60 кв. м за ціною 849 775,00 грн., розташовані за адресою: 69063, м. Запоріжжя, АДРЕСА_4, а саме:

головний корпус літ. А-4 (інвентарний № 391);

компресорна літ. В (інвентарний № 672);

котельня літ. Д (інвентарні № 670, №671);

блок цехів з перехідною галереєю літ. З (інвентарні №203, №674, №677, №332);

авто ваги літ. К (інвентарний №689);

кранова естакада літ. Л (інвентарний №690);

частину торгівельного центру літ. Б-2 (інвентарні №258, 660).

За умовами п.9.1 Договору, він діє з дня його підписання до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до витягу з протоколу № 273 від 15.04.2003р. містобудівна Рада при головному управлінні архітектури та містобудування м. Запоріжжя узгодила передпроектні проробки реконструкції колишнього заводу нестандартного обладнання під торговий центр “Большой Базар” по АДРЕСА_4 для підготовки проекту рішення міськвиконкому на реконструкцію та подальше проектування (а.с.33).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.2003р. № 187/11 дозволено ТОВ “Дніпротранссервіс” проектування та реконструкцію орендованих не житлових приміщень по АДРЕСА_4 (колишнього заводу “Станкоінтек”) та прилеглої території колишнього контейнерного майдану вантажного двору станції “Запоріжжя-2” під торговельний центр (а.с.34).

Відповідно до витягу з протоколу № 282 від 02.09.2003р. містобудівна Рада при головному управлінні архітектури та містобудування м. Запоріжжя узгодила архітектурно-будівельну частину робочого проекту реконструкції орендованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_4 та прилеглої території колишнього контейнерного майдану вантажного двору станції “Запоріжжя-2” під торговельний центр для оформлення відповідних документів на реконструкцію, згідно діючого законодавства (а.с.35).

12.11.2003р. позивач отримав дозвіл №540 на виконання будівельних робіт в обсязі узгодженого проекту, після чого приступив до реконструкції (а.с.46).

Згідно Робочому проекту (а.с.37-38) та наданому позивачем Генеральному плану (1 черга) з експлікацією будівель і споруд, що входять в нього, серед інших було запроектовано (пункт 9) навіс зупинки громадського транспорту по АДРЕСА_4 з кіосками.

08.01.2003р. ТОВ “Дніпротранссервіс” отримало в КП “Запоріжелектротранс” технічні умови на проектування торгового центру “Большой Базар” по АДРЕСА_4, зокрема зупиночного павільйону (а.с.39).

Запорізькими міськими електричними мережами ВАТ “Запоріжжяобленерго” видано дозвіл на винос кабельних ліній по АДРЕСА_4 (а.с.40).

Рішенням Державної технічної комісії (акт затверджений розпорядженням міського голови 07.06.2005р.) торговельний центр по АДРЕСА_4 (1 черга) прийнято в експлуатацію (а.с.41-42).

Згідно сертифікату відповідності № ЗП 000699 від 09.11.2010р. Інспекція Держархбудконтролю Запорізької області засвідчила відповідність закінченого будівництвом обєкта (окремого пускового комплексу) Торговельний центр по АДРЕСА_4 у м. Запоріжжі після реконструкції орендованих нежитлових приміщень та прилеглої території колишнього контейнерного майдану (6 черга) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації (а.с.43).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2004р. № 331/2 затверджено ТОВ “Дніпротранссервіс” проект відведення земельних ділянок загальною площею 0, 1329 га по АДРЕСА_4 для розташування торговельного комплексу магазинів (а.с.50).

На підставі зазначеного рішення між Запорізькою міською радою і ТОВ “Дніпротранссервіс” укладений строком на 10 років договір оренди землі, який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 28.01.2005р. (а.с.51-56).

Відповідно до Договірної ціни (а.с.58-62) на будівництво зупиночного комплексу “Большой базар” по АДРЕСА_4 в м. Запоріжжі ТОВ “Дніпротранссервіс” сплатило підряднику “ТОВ “Інфо-Сигнал” 275 006, 40 грн. в цінах станом на 24.04.2007р.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.08.2005р. № 313/154 погоджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Цим же рішенням погоджено передачу в оренду строком на 5 років ПП ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий № 2310100000:01:016:0146) площею 0, 0058 га (інші відкриті землі, землі вулиць) по АДРЕСА_3 для розташування зупинкового комплексу у складі двох кіосків (а.с.66).

03.04.2006р. Запорізька міська рада (Орендодавець) і ПП ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди землі. Як зазначено в цьому Договорі, відповідно до рішення 23 сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 21/177 від 15.09.2005р. Орендодавець надає строком на 5 років, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0, 0058 га для розташування зупинкового комплексу у складі двох кіосків за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_3.

Відповідно до п.3 цього договору, на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна: вільна від забудови, інші обєкти інфраструктури: відсутні.

Відповідно до п.4 цього Договору, земельна ділянка передається в оренду разом з: вільна від забудови.

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 10.04.2007р. (а.с.67-73).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину. Зокрема, такими вимогами є:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України);

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV “Про оренду землі” (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно статті 14 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За приписами ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, у випадках відсутності істотних умов господарських договорів, такі договори є неукладеними.

Проте, Закон України “Про оренду землі” відсутність істотних умов, передбачених для договору оренди землі, визначає наслідком відсутності у договорах істотних умов, визначених цим законом, визнання їх недійсними у судовому порядку, тобто оспорюваність таких договорів у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Господарський суд погоджується з доводами позивача, які підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачами, про те, що спірний договір оренди землі від 03.04.2006р. суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, зокрема Закону України “Про оренду землі” (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія, яка здійснюється субєктом цивільних правовідносин і направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту, оскільки правочини завжди є правомірними діями субєктів цивільного права, воля в яких направлена саме на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У розвиток положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, ст. 16 ЦК України встановлений перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, в тому числі визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обовязку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Недійсність правочину є наслідком того, що дія зовні нагадує правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам.

В даному випадку, укладаючи спірний договір з ПП ОСОБА_1, Запорізька міська рада, всупереч вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” не зазначила в цьому договорі такі істотні умови, як існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Наявність на час укладення спірного договору таких обмежень і обтяжень у вигляді бетонних бокових капітальних стін магазинів, бетонних перекриттів стелі, високовольтних кабельних ліній під залізобетонним перекриттям (лотком), підпірної стіни та іншого прийнятого в експлуатацію майна позивача, не заперечується і представником Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 208 ГК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, спірний договір має ознаку недійсності з моменту його укладання.

Заперечення відповідача-1 з посиланням на те, що позивач не є стороною по договору оренди землі від 03.04.2006р., тому даний договір ніяким чином не може порушувати його прав і охоронюваних законом інтересів, визнаються судом надуманими і такими, що суперечать вимогам ст. 15, 16 ЦК України.

Заперечення Запорізької міської ради з посиланням на те, що позивачем пропущений строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Як зазначив Верховний суд України в постанові від 06.03.2009р. у справі № 6/89д/08, вирішуючи спори про визнання недійсними договорів оренди суди мають враховувати, що у відповідності з вимогами ст. 236 ЦК України угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, недійсні угоди не породжують для сторін прав та обовязків, а тому до вимог про визнання недійсними угод строки позовної давності не застосовуються.

Не спростовують висновки суду і твердження відповідача-1 про те, що спірний договір укладений на виконання рішення Запорізької міської ради, яке не скасоване.

Відповідно до ч.1 ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

В даному випадку позивачем не ставиться під сумнів і не оскаржується рішення 23 сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 21/177 від 15.09.2005р., а оскаржується договір оренди землі від 03.04.2006р., який було укладено з порушенням вимог Закону України “Про оренду землі” на виконання цього рішення міськради.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 03.04.2006р., укладений між Запорізькою міською радою (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 04053915) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з моменту його укладання.

3. Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 83 кв. 7, код ЄДРПОУ 31921027) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротранссервіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 83 кв. 7, код ЄДРПОУ 31921027) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 23.05.2011р.