Рішення № 16934908, 04.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" липня 2011 р.Справа № 12/5007/50/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - дов. №69 від 06.06.11 р.

від відповідача не з'явився;

розглянув справу за позовом Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (м. Бердичів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів агроком" (с.Семенівка Бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 9795,31 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 795,31 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція надсилалась відповідачу за адресою вказаною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме вул. Леніна, 1, с. Семенівка, Бердичівський район, Житомирська область, яка також відповідає адресі вказаній в позовній заяві, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007 року між Бердичівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичів агроком" (далі за текстом - відповідач) було укладено договір №01-09-07 про надання ветеринарних послух суб'єкту господарювання щодо забою тварин, переробки, транспортування, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю (а.с. 8-10).

Згідно п. 1 договору, його предметом є надання ветеринарних послуг суб'єкту господарювання (відповідачу) спеціалістами ветеринарної медицини (офіційними лікарями ветеринарної медицини), у тому числі проведення ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження з оформленням відповідного висновку.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався проводити оплату ветеринарних послуг, виконаних позивачем щомісячно у розмірі 894,00 грн. у т.ч. 149,00 грн. ПДВ.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що розмір оплати послуг може переглядатися при зміні діючих розцінок у відповідності до законодавства України, з урахуванням індексації цін.

Згідно п. 3.4. договору, суб'єкт господарювання (відповідач) збільшує розмір оплати праці за надані послуги у разі збільшення заробітної плати спеціалістам ветеринарної медицини на підставі актів законодавства.

Сторони визначили, що договір набуває чинність з моменту його укладання і діє до 01.09.08р., при цьому, у випадку припинення договору або закінчення строку його дії одна з сторін повинна письмову про це повідомити не пізніше 30 діб. Якщо протягом цього часу повідомлення не надходило, договір вважається продовженим на такий же термін (п.5.1., п. 5.4.).

Відповідно до додатку до договору (а.с. 11) сторони встановили, що з 01.07.10р. вартість послуг позивача становить 1462,64грн., які відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок лікарні.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Бердичівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини були наданні відповідні послуги відповідачу, що, зокрема підтверджується табелями виходу на роботу працівників та підписаними сторонами актами виконаних робіт.

Проте, за надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 9795,31грн. про стягнення якої позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору про надання послуг.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 90 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалі справи вбачається, що 01.09.2007 року між сторонами було укладено договір про надання ветеринарних послуг №01-09-07 на виконання якого позивачем були наданні відповідні послуги спеціалістами ветеринарної медицини, що підтверджується табелями виходу на роботу працівників за січень - серпень 2010 року, які були затвердженні відповідачем (а.с. 13-19), а також підписаними сторонами актами виконаних робіт за період січень 2009 року - серпень 2010 року (а.с. 20-26, 54-65) .

Однак, за отримані послуги відповідач розраховувався з позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 8710,25грн., що підтверджується належним чином оформленими та підписаними актом звірки взаєморозрахунків №2 від 01.10.2009 року (а.с. 53), актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.11 року (а.с. 12), а також з виписок з особового рахунку позивача у Держказначействі (а.с.66-75).

Зокрема, виходячи з первинних документів та з актів звірки взаєморозрахунків, станом на 01.10.2009 року сума боргу відповідача перед позивачем становила 5127,91грн.; за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року позивачем було надано послуг на загальну суму 15582,34грн.; відповідач за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року провів оплату в сумі 12000грн.

Таким чином, обґрунтована сума боргу відповідача перед позивачем згідно договору №01-09-07 становить 8710,25грн.

Господарський суд встановив, що в пред'явлену до стягнення суму в розмірі 9795,31грн. позивачем було включено 1085,06грн. пені, яку було нараховано згідно умов договору (п.3.3.) проте, стягнення якої не було заявлено ні в позові, ні в подальшому при вирішенні спору по суті.

Виходячи з даного, господарський суд вважає, що заявлена до стягнення сума 1085,06грн., як сума основного боргу, є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8710,25грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1085,06грн. суд відмовляє.

Судові витрати покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів агроком", вул. Леніна, 1, с.Семенівка, Бердичівський район, Житомирська область; і. код 34065922

на користь Бердичівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Житомирська обл., м. Бердичів, пров. Ветеринарний,5; і.к. 00698458

- 8710,25 грн. - основний борг;

- 90,70грн.- державне мито;

- 209,85грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

СуддяСікорська Н.А.

Повне рішення складено 11 липня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. із зв. повід.)