Рішення № 16934824, 30.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.11 р. Справа № 29/48пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Сгара Е.В., Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.

розглянув матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент”, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімакс-Торг”, м.Донецьк

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м.Донецька

про: визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. недійсним.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №б/н від 29.06.2011р.)

представника Відповідача не зявився;

представника Третьої особи не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімакс-Торг”, м.Донецьк (далі Відповідач) за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м.Донецька (далі Третя особа) про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається, що умови договору від 15.09.2009р. №ГП-09/1 не відповідають вимогам закону стосовно умов поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс”.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р., специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

05.04.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену довідку банку №597 від 11.03.2011р.

10.05.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані доповнення до позовної заяви у яких зазначає, що на підставі направлення від 11.02.2011р. №47 Державної податкової інспекцією у Пролетарському районі м.Донецька було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ „НВП „Гормашінструмент” з питань правових відносин з ТОВ „Провімакс-Торг” за період жовтень-грудень 2009р., січень 2010р. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 21.02.2011р. №189/23-2/24656716. Враховуючи обставини, наведені в Акті позапланової виїзної документальної перевірки Позивача від 21.02.2011р., вважає, що укладений між ТОВ „НВП „Гормашінструмент” та ТОВ „Провімакс - Торг” Договір №ГП-09/1 від 15.09.2009р. на постачання суміші твердосплавної є недійсним. Крім того було надано належним чином засвідчену копію акту від 21.02.2011р. №189/23-2/24656716 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ НВП „Гормашінструмент” з питань правових відносин з ТОВ „Провімакс-Торг” за період жовтень-грудень 2009, січень 2010р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.05.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Макарової Ю.В., Сич Ю.В.

30.06.2011р. Третьою особою через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву де зазначає, що у результаті порушення контрагентом ТОВ „Провімакс - Торг” своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ „НВП „Гормашінструмент” на постачання суміші твердосплавної №ГП-09/1 на адресу останнього мають протиправний характер, а отже згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 30.06.2011р. замінено склад судової колегії, замість судді Макарової Ю.В. призначено Сгару Е.В.

Представник Позивача у судове засідання 30.06.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 83052, м.Донецьк, Бульвар Шевченка буд. 82 офіс 9.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Провімакс-Торг” (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент” (Покупець) було укладено договір №ГП-09/1, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю суміш твердославну (далі Товар) у кількості, асортименті та за цінами відповідної специфікацій, які є невідємними частинами даного договору, а Покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах даного Договору.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається, що умови договору від 15.09.2009р. №ГП-09/1 не відповідають вимогам закону стосовно умов поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс”.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави недійсності правочину, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст.207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.

Щодо вимог Позивача про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. недійсним з підстав того, що розділ 3 договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р., не містить у собі посилань на Міжнародні правила щодо тлумачення термінів „Інкотермс” та встановлені умови не відповідають вимогами чинного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору, сторони погодили зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімакс-Торг” поставити Покупцю суміш твердославну (далі Товар) у кількості, асортименті та за цінами відповідної специфікацій, які є невідємними частинами даного договору, а Покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах даного Договору.

Як вбачається з специфікацій №1 від 29.09.2009р., №8 від 12.01.2010р., №7 від 01.12.2009р., №6 від 16.11.2009р., №5 від 03.11.2009р., №4 від 30.10.2009р., №3 від 19.10.2009р., №2 від 13.10.2009р. сторонами визначено перелік товару, кількість та ціни. Отже, підписуючи специфікації до договору, сторони узгодили кількість, асортимент та ціни, що викладено в достатньо зрозумілій формі для обох сторін на підставі вільного визначення предмету спірного договору.

У розділі 5 договору визначена ціна та порядок розрахунків.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 15.09.2010р., у випадку, якщо ні одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку даного договору не повістить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на тих же підставах на наступний календарний рік.

У частині четвертій статті 265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Як встановлено судом, умови поставки викладені у розділі 3 договору.

Окрім того, розділом 2 обумовлено якість товару, упаковка та маркіровка, розділом 4 умови приймання передача товару , розділом 7 відповідальність сторін.

Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки недійсним.

Одночасно, суд встановив, що договір №ГП-09/1 від 15.09.2009р. між Позивачем та Відповідачем відбувались господарські операції з постачання продукції та її часткової оплати у межах договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. Вказаний факт підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Факт поставки також підтверджується податковими накладними. Відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Підпунктами 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого Закону визначено, що платник податкову зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірникам. Податкова накладна є звітнім податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент” була здійснена часткова оплата за поставлений товар, що підтверджується листом ПАТ „Донгорбанк” про розрахунки з контрагентами ТОВ „Провімакс-Торг” від 17.03.2011р. №597

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду будьяких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. недійсним необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гормашінструмент”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімакс-Торг”, м.Донецьк, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м.Донецька про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009р. недійсним відмовити.

У судовому засідання 30.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Макарова Ю.В.

Суддя Сич Ю.В.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.11р.