Рішення № 16934660, 11.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.11р.Справа № 5005/5409/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м.Харків

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м.Дніпропетровськ

відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорметмеханізація", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

Суддя Калиниченко Л.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 13-58/11д від 11.01.11р.

від відповідача - 1: ОСОБА_2 за дов. б/н від 01.03.11р.

від відповідача - 2: ОСОБА_3, дов. № б/н від 22.07.10р.

Відповідно до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", м. Харків (надалі позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ, відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорметмеханізація", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів від 25.08.09р. № Б-309-145.

16.06.11р. позивач направив до господарського суду пояснення по справі та 05.07.11р. додаткові обґрунтування по справі, які залучені до матеріалів справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить ст. ст. 41, 47 Господарського кодексу України, ст.ст. 98, 99, 161, ч. 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ, а саме: укладений в порушення цілей (мети) діяльності Відповідача - 1, вчинений зі сторони покупця цінних паперів з перевищенням повноважень наданих Статутом товариства.

Також позивач вважає, що укладенням оспорюваного договору купівлі - продажу цінних паперів порушено майнові інтереси Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Позивач вважає, що спірний договір був підписаний генеральним директором Мініним Д.В. без рішення загальних зборів підприємства, тобто з перевищенням повноважень.

Відповідач -1 заперечує проти задоволення позовних вимог та пояснив, що всі доводи на які посилається позивач стосовно визнання договору купівлі - продажу цінних паперів від 25.08.09р. № Б-309-145 що був укладений між Відповідачами 1 та 2 передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, були предметом розгляду господарського суду Дніпропетровської області в рамках розгляду грошових вимог, по якій винесена ухвала у справі про банкрутство Б26/18-10-5 від 31.03.11р.

Також в ухвалі надана оцінка стосовно повноважень генерального директора Мініна Д.В., тощо.

Відповідач - 2 просить суд в задоволені позовної заяви відмовити, підтримує Відповідача -1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.08.09р. між Відповідачем -1 та Відповідачем - 2 укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № Б-309-145 (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору Відповідач-2 (Продавець) зобов'язується передати у власність покупцю (Відповідач - 1), а покупець прийняти та сплатити прості акції (цінні папери), що належать Продавцю на праві власності на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору право власності на цінні папери переходять до Покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах Покупця у Зберігача.

Згідно п.2.1 Покупець протягом трьох банківських днів з дати підписання цього Договору самостійно сплачує Продавцю суму Договору, що визначена в п.1.2 цього Договору, шляхом здійснення банківського переказу на рахунок Продавця, зазначений у п. 7.1 цього Договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Договору сторони передбачили, що реєстрація переходу права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.06р. № 999, протягом 3-х робочих днів з дати підписання договору. Датою переходу права власності на цінні папери Сторони визнають дату внесення відповідних змін на рахунку цінних паперах Покупця у Зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах Покупця у Зберігача.

Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до виконання сторонами обов'язків за цим договором (п.6.1 Договору).

27.08.09р. сторонами було складено акт прийому - передач цінних паперів по Договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-309-145 25.08.09р., згідно якого продавець передав, а покупець отримав прості акції ВАТ "БОРИСФЕН" у кількості 1 300 000,00шт. номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 3 120 100,00грн. без ПДВ (а/с 48).

Факт здійснення переходу права власності на цінні папери у кількості 1 300 000,00шт. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ є виписка про операції з цінними паперами на рахунку з цінних паперах № 077317 (а/с 49).

Згідно ст. 5 Закону України " Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів В Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у Зберігача.

Право на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних папері, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у Зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Таким чином, настання правових наслідків Договору купівлі - продажу цінних паперів відбулось в результаті перереєстрації прав власності на акції ВАТ "БОРИСФЕН" від відповідача - 2 до відповідача -1 на загальну суму 3 120 100,00грн.

Доказів сплати суми за цінні папери у розмірі 3 120 100,00грн не надано.

Проте, невиконання договорів купівлі - продажу Відповідача -1 в частині оплати за придбані акції не дає підстави вважати , що сторонами укладено фіктивні правочини.

Посилання позивача на те, що спірні договори підписано особою, не уповноваженою на це установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ, не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до п.11.1 Статуту у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ реєстрація якого проведена 13.08.09р. створений виконавчий орган -Дирекція, яку очолює генеральний директор..

Відповідно до п.11.2 Статуту Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Відповідно до п.11.3 Статуту Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень

Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ від 10.08.09р. на посаду генерального директора був призначений Мінін Д.В. з 10ж08.09р. про що в ЄДРПОУ був внесений 13.08.09р. запис.

01.02.10р. на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ було схвалено спірні договори у відповідності до п.п."з" п. 9.2 Статуту в редакції від 13.08.09р. (а/с 75)

Порушене господарським судом Харківської області позовне провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків до Відповідача - 1 та ТОВ " Конекс", не є доказом відсутності грошових коштів у боржника на суму 18 399 395,20грн. а лише свідчить про невиконання зобов'язань боржника за кредитним договором.

Частиною 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі в т.ч. комерційного розрахунку на власного комерційного ризику.

Отже, наявність ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.09р. не позбавляла Відповідача - 1 права здійснювати господарську діяльність, а саме укладати господарські договори, в т.ч. і договори про передбачення цінних паперів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.10р. за заявою позивача господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство Відповідача -1.

18.05.10р. в газеті "Голос України " № 89 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Відповідач - 2 звернувся з заявою про визнання грошових вимог, які виникли на підставі договору купівлі - продажу цінних паперів.

Також, не заслуговують на увагу посилання позивача на те що зміст укладених правочинів суперечить іншим актам цивільного законодавства - ст. 165 ГКУ, оскільки згідно ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України про свободу договору, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 163 Господарського кодексу України передбачено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦКУ).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно п.1 ст. 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 165 Господарського кодексу України не є нормою, яка обмежує обсяг загальної чи спеціальної правосуб'єктності юридичної особи.

В умовах спірного Договору не міститься положень, які б суперечили б ст. 165 ГКУ, а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦКУ. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його діяльність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визначний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачає вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи, що зміст договору купівлі - продажу цінних паперів не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними та відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинений відповідно до вимог законодавства у письмовій формі, на момент укладання був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що договір купівлі - продажу цінних паперів від 25.08.09р. № Б-309-145. повністю відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 ЦКУ, а отже відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Також, згідно п. 26 постанови від 06.11.09р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено: "Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПКУ).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПКУ).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищеозначеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 177, 194, 215, 228, 316, 317, 319, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України,, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, ЄДРПОУ 09804119) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів від 25.08.09р. № Б-309-145 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після 10 - денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяЛ.М. Калиниченко Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 07.07.11р.