Рішення № 16934511, 11.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.

Справа № 5004/1164/11 за позовом Приватного підприємства «Продвест», с.Зміїнець Луцького району

до відповідача Торчинського споживчого товариства, смт. Торчин Луцького району

про стягнення 9 916,39 грн.

Суддя Бондарєв С. В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 07.02.2011р.

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач Приватне підприємство «Продвест»звернувся до суду з позовом до Торчинського споживчого товариства про стягнення 10823,53 грн., в т.ч. 9 071,49 грн. основного боргу за поставлений згідно договору №208(10)Л від 01.07.2010р. та видаткової накладної № 6358 від 28.01.2011р. товар, 423,75 грн. пені за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., 82,00 грн. - 3% річних за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., 399,15 грн. суми індексу інфляції за період з лютого по травень (включно) 2011р., 907 грн. 14 коп. 10% штрафу.

В судовому засіданні, в клопотанні від 05.07.2011р. позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 9 916,39 грн., в т.ч. 9 071,49 грн. основного боргу за поставлений згідно договору №208(10)Л від 01.07.2010р. та видаткової накладної № 6358 від 28.01.2011р. товар, 423,75 грн. пені за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., 82,00 грн. - 3% річних за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., 399,15 грн. суми індексу інфляції за період з лютого по травень (включно) 2011р.

Дане уточнення (зменшення) судом прийняте, має місце нова ціна позову, з якої вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4561200013090), суму позову не спорив.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

в с т а н о в и в:

01.07.2011р. між Приватним підприємством "Продвест" та Торчинським споживчим товариством було укладено договір поставки №208(10)л.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 даного договору позивач зобовязався продати і передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, продукти харчування, асортимент, кількість, та ціна якої вказані в накладних, що є невідємними частинами даного договору.

Згідно п. 5.2 договору строк оплати продукції становить 7 календарних днів з моменту отримання товарної партії.

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу фактично поставлену продукцію незалежно від реалізованої кількості продукції.

Позивач свої зобовязання виконав, поставив товар відповідачу на суму 9144,04 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №6358 від 28.01.2011р., актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2011р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 509 ЦК України зобовязанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.

Відповідач провів часткову оплату.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 071,49 грн. підставні (доказів оплати суду не надано), і підлягають до задоволення.

Відповідно до п.7.2 договору від 01.07.2011р. №208(10)л у випадку несвоєчасної оплати за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції відповідач зобов'язався виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача пеня становить 423,75 грн. за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., нарахована підставно і підлягає до стягнення з відповідача.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Тому до стягнення підлягає згідно уточненого розрахунку позивача 82,00 грн. - 3% річних за період з 05.02.2011р. по 16.06.2011р., 399,15 грн. суми індексу інфляції за період з лютого по травень (включно) 2011р.

Всього слід стягнути з відповідача 9 916,39 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України , ст.ст.44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Торчинського Споживчого Товариства, Волинська обл., Луцький район, смт.Торчин, вул. Незалежності 105 (код 33755280) на користь Приватного підприємства «Продвест», Волинська обл., Луцький район, с.Зміїнець, вул. Березова, буд.22 (код 01743743) 9 916,39 грн., в т.ч. 9 071,49 грн. основного боргу, 423,75 грн. пені, 82,00 грн. - 3% річних, 399,15 грн. суми індексу інфляції та 102,00 грн. витрат по оплаті держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

11.07.11