Постанова № 16934055, 28.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2011 року Справа № 5020/14/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівТкаченка М.І.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідачів: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 08 квітня 2011 року у справі №5020/14/2011

за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ"

приватного підприємства "Милет"

про стягнення солідарно з відповідачів 242896,46 грн., у тому числі: 172013,36 грн. - основний борг, 63478,08 грн. - відсотки за користування кредитом, 7404,99 грн. пеня

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ", приватного підприємства "Милет" 242254,06 грн., у тому числі: 172013,36 грн. основного боргу, 63478,08 грн. відсотків за користування кредитом, 6762,62 грн. пені.

28.02.2011 позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідачів 253778,84 грн., з яких: 172013,36 грн. основний борг, 73360,49 грн. відсотки за користування кредитом, 7404,99 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 08 квітня 2011 року у справі №5020/14/2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ", приватного підприємства "Милет" солідарно на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 237675,52 грн., з яких: 172013,36 грн. заборгованість за кредитом, 63478,08 грн. - відсотки за користування кредитом, 2184,08 грн. пеня.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачами не були надані докази належного виконання зобовязань за кредитним договором та договорами поруки, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення кредиту в сумі 172013,36 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору була передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, тому банк повинен був задовольняти власні грошові вимоги за рахунок такого майна.

У судове засідання, призначене на 20.06.2011, представники сторін не зявились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2008 між акціонерним комерційним інноваційним банком “Укрсиббанк” (правонаступником якого є позивач) (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений кредитний договір №11356640000 (далі Договір), за умовами якого банк зобовязався надавати Позичальнику, а Позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в національній валюті України в сумі 184300,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором (том 1, аркуші справи 16-22).

Строк кредитування встановлений з 05.06.2008 по 05.06.2018 (підпункти 1.2.1, 1.2.2 пункту 1.2 Договору).

За використання кредитних коштів встановлена процентна ставка у розмірі 20,9% річних (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 Договору), а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8 % річних (підпункт 1.3.2 пункту 1.3 Договору).

Пунктами 7.1, 7.3, 7.6 Договору передбачена відповідальність Позичальника за порушення умов Договору, зокрема, за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню з розрахунку 146% (відсотка) річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості; при порушенні Позичальником вимог пп.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору Банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим Договором в порядку, встановленому розділом 11 Договору; Позичальник зобовязаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобовязань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобовязань), встановлених пп. 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього Договору. Розмір зазначеної в цьому пункті Договору неустойки встановлюється рівним 5000,00 грн.

Строк дії Договору встановлений з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (пункт 9.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору у забезпечення виконання зобовязань Позичальника за даним Договором Банком прийнято:

1) застава нерухомості, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 368 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь пр.Ген.Острякова, 167, та є власністю приватного підприємства "Милет", код ЄДРПОУ 34975585;

2) порука, а саме: порука товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ", код за ЄДРПОУ 20693985;

порука приватного підприємства "Милет", код за ЄДРПОУ 34975585.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобовязань за кредитним Договором, між банком та Поручителем товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ" 05.06.2008 був укладений договір поруки №11356640000-П1 (далі Договір поруки 1), згідно з яким Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Позичальником, всіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання кредиту №11356640000 від 05.06.2008, у повному обсязі, які існували на час укладення Договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (том 1, аркуш справи 23).

Також, з метою забезпечення виконання Позичальником зобовязань за кредитним Договором, між банком та Поручителем приватним підприємством "Милет" 05.06.2008 був укладений договір поруки №11356640000-П2 (далі Договір поруки 2), згідно з яким Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання Позичальником, всіх його зобовязань, що виникли з Договору про надання кредиту №11356640000 від 05.06.2008, у повному обсязі, які існували на час укладення Договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (том 1, аркуш справи 24).

На виконання умов кредитного договору 06.06.2008 Позивач надав Позичальникові кредитні кошти в сумі 184300,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком (том 1, аркуш справи 76а).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема статей 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обовязковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобовязується достроково повернути отриманий кредит та плату у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

Заявою №12 від 01.06.2009 Банк повідомив Позичальника, що станом на 01.06.2009 за Договором обліковується прострочена заборгованість та заявив, що використовує своє право, передбачене Договором та заявляє про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами сторону їх зменшення, у разі непогашення заборгованості протягом 31 дня з моменту отримання цієї заяви, термін повернення кредиту та процентів за користування кредитним коштами буде вважатися таким, що настав (том 1, аркуш справи 76б).

Про наявність простроченої заборгованості були повідомлені також і поручителі заявами №136/16/549, №136/16/550 від 30.06.2010. Ці заяви містять вимогу про сплату простроченої заборгованості за Договором. (том 1, аркуші справи 26, 27).

Позичальником та поручителями заборгованість за Договором сплачена не була, що стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до господарського суду із позовом про стягнення солідарно з відповідачів 242896,46 грн., у тому числі: 172013,36 грн. основний борг, 63478,08 грн. відсотки за користування кредитом, 7404,99 грн. пеня.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у звязку з наступним.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у звязку з чим вони підлягають врегулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов Договору, позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був підписаний графік погашення кредиту за кредитним договором №11356640000 від 05.06.2008, який є його невідємною частиною і визначає терміни погашення кредиту (том 1, аркуші справи 20-21).

Відповідно до пункту 1.3.5 Договору, відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за Договором протягом перших десяти робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позичальником порушувалися строки внесення зазначених платежів, остання оплата за Договором була проведена ним у березні 2009 року.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредитом строком більш ніж на 5 календарних днів, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за цим Договором в порядку. Визначеному розділом 11 Договору.

З урахуванням умов пункту 11.1 Договору Банк визнав термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього Договору (заява №12 від 01.06.2009), заявами №136/16/549, №136/16/550 від 30.06.2010 Позивач предявив вимоги про сплату боргу до поручителів.

Як вже зазначалось вище, виконання зобовязань за кредитним договором забезпечено договором поруки №11356640000-П1 від 05.06.2008, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ", та договором поруки №11356640000-П2 від 05.06.2008, укладеним з приватним підприємством "Милет".

Відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктами 1.3, 1.4 зазначених Договорів поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за усіма зобовязаннями останнього за Основним договором, відповідальність є солідарною.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачами не були надані докази належного виконання зобовязань за кредитним договором та договорами поруки, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про те, що у разі невиконання основного зобовязання по кредитному договору №11356640000 від 05.06.2008 у позивача існує можливість звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до укладеного між поручителем, приватним підприємством "Милет", та позивачем іпотечного договору від 05.06.2008, судова колегія звертає увагу на їхню безпідставність, оскільки чинне законодавство не містить приписів щодо черговості вжиття заходів щодо задоволення вимог кредитора та заборони задоволення останніх до звернення стягнення на предмет застави, у разі якщо зобовязання забезпечено заставою. Звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обовязком Банку.

Відповідно до статей 12, 20 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права, зокрема, право на захист, вільно, на власний розсуд.

При цьому звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у звязку з порушенням договору згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобовязань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника, а дострокове присудження до виконання основного зобовязання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду. В даному випадку зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення рішення суду. Така ж правова позиція викладена в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) Верховного Суду України від 7 жовтня 2010 року.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно заборгованості по сплаті кредиту в сумі 235491,44 грн., у тому числі: 172013,36 грн. основний борг, 63478,08 грн. відсотки за користування кредитом, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути пеню за порушення строків повернення кредиту з 26.07.2010 по 25.01.2011 у розмірі 2413,60 грн. та сплати процентів за користування кредитом з 26.07.2010 по 25.01.2011 у розмірі 4991,39 грн., всього 7404,99 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню з розрахунку 146% (відсотка) річних від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, судова колегія вважає його невірним, оскільки він складений з порушенням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня за порушення строків повернення кредиту з 26.07.2010 по 25.01.2011 склала 725,70 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом з 26.07.2010 по 25.01.2011 1458,38 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 2184,08 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та скасування рішення господарського суду міста Севастополя.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 08 квітня 2011 року у справі №5020/14/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяО.А.Латинін

СуддіМ.І. Ткаченко

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (пр. Московський, 60,Харків,61050)

2. фізична особа - підприємець ОСОБА_2 АДРЕСА_1)

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВ" (пр. Жовтневої Революції, буд.32, кв.311, Севастополь,99038)

4. приватне підприємство "Милет" (вул. Хрустальова, 133, кв. 12,Севастополь,99055)