Постанова № 16933808, 19.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2011 року Справа № 5002-2/90-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГонтаря В.І.,

суддівДмитрієва В.Є.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 21.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" в особі Керченського відділу збуту;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14/03 від 21.03.11, приватне підприємство "Мале приватне спортивне підприємство "Кентавр";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 22 березня 2011 року у справі №5002-2/90-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (вул. Івана Голубця, 104, офіс 8, місто Севастополь, 99003) в особі Керченського відділу збуту (Тиритакський спуск, 1, місто Керч, 98313) до приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство "Кентавр" (вул. Орджонікідзе, 12, місто Керч, 98300) про стягнення 66667,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" в особі Керченського відділу збуту звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до приватного підприємства „Мале приватне спортивне підприємство „Кентавр”, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2010 року у розмірі 55911,22 грн., 4228,5 грн. інфляційних втрат, пені 5499,55 грн., 3% річних у розмірі 1027,84 грн., а всього 66667,11 грн. та понесені судові витрати (том 1, а.с. 2-5).

Також, позивачем було використано право, що передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та зменшено розмір позовних вимог, згідно яких сума основної заборгованості відповідача перед позивачем склала 54411,22 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 1, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України та статей 526, 625, 632, 691 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №38/008, предметом якого було забезпечення позивачем відповідача тепловою енергією у вигляді гарячої води об'єкту відповідача, але відповідачем зобовязання щодо своєчасної та повної оплати належним чином не виконувалися, у звязку з чим виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року у справі № 5002-2/90-2011 (суддя В.І. Толпиго) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" задоволено частково.

З приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство "Кентавр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" стягнуто заборгованість за відпущену теплову енергію у сумі 25812,38 грн., 2263,45 грн. інфляційних втрат, 540,84 грн. річних, пеню у сумі 3147,59 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 04 листопада 2008 року, при укладенні договору поставки теплової енергії у вигляді гарячої води, вартість теплової енергії, позивачем та відповідачем, була визначена як договірна.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем, у жовтні 2009 року, необґрунтовано застосовані тарифи на теплопостачання у розмірі 803,64 грн. Вказані тарифи не повинні були використовуватися при постачанні відповідачу теплової енергії в період з листопаду 2009 року по листопад 2010 року. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи, без підстав прийшов до висновку про те, що при укладенні договору №38/008 від 04 листопада 2008 року сторони погоджували ціну у розмірі 486,44 грн., а не ціну у формі тарифоутворення, також, суд неправильно застосував норми матеріального права через що позовні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що розмір плати за опалювання повинен розраховуватися виключно виходячи з розміру затверджених в передбаченому чинним законодавством порядку тарифів (грошовий вираз вартості продукції).

Позивач вказує на те, що встановлення ціни на послугу опалювання (фактично - вартість теплової енергії) можливе лише після узгодження тарифу органами місцевого самоврядування. Таке узгодження позивачем було проведено. Тариф, вжитий в періоді стягнення, набув чинності та є обґрунтованим.

Крім того, заявник апеляційної скарги, просить звернути увагу судової колегії на те, що зміна тарифу у бік зменшення, у відповідність з вимогами чинного законодавства, якщо є на те передбачені підстави, повинна проводиться також в порядку узгодження нового тарифу, розмір якого буде меншим, ніж раніше узгоджений.

Позивач також стверджує, що відповідач здійснював оплату отриманої теплової енергії за рахунками, виставленими у відповідності із розміром затвердженого на той момент тарифу на опалювання, тим самим визнав свій обов'язок оплати теплової енергії саме у відповідності з вартістю, зафіксованою тарифом.

Також, відповідач весь період користування тепловою енергією (у тому числі і після підвищення тарифу в листопаді 2009 року) не оспорював проведені позивачем на підставі затверджених тарифів нарахування, приймав без заперечень рахунки (жоден рахунок не був повернений з вимогою про перерахунок), і частково їх оплачував.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Гонтар В.І., судді Борисова Ю.В., Плут В.М., розгляд справи призначений на 10 травня 2011 року.

За розпорядженням керівництва суду суддю Борисову Ю.В., було замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

10 травня 2011 року у справі оголошувалася перерва до 16 травня 2011 року.

За розпорядженням керівництва суду суддю Дмитрієва В.Є. було замінено на суддю Волкова К.В.

Через неявку сторін у судове засідання ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14 червня 2011 року.

У судове засідання зявився представник позивача, який наполягав на вимогах заявленого позову та доводах апеляційної скарги, просив судову колегію скасувати прийняте судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти вимог позову та апеляційної скарги, зазначав, що визнає наявність боргу перед позивачем за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води, розраховану з ціни 486,44 грн. з ПДВ за 1 Гкал, тобто у сумі 25812,38 грн.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04 листопада 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю „Кримтеплопостачання” (за договором постачальник) та приватне підприємством „Мале приватне спортивне підприємство „Кентавр” (за договором споживач) уклали договір за №38/008 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (том 1, а.с.25-27).

Умовами договору сторони передбачили, що постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується повністю оплачувати одержану теплову енергію за договірною ціною у строки, передбачені вказаним договором відповідно.

Теплова енергія надається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до вказаного договору у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону.

Теплові (договірні) навантаження споживача вказані в Додатку №1 договору (пункт 1.1, 2.1. вказаного договору).

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, передбачені вказаним договором (том 1, а.с. 25).

Розділом 6 вказаного договору встановлена вартість та порядок розрахунків. Так, пунктом 6.1, 6.2 договору передбачено, що розрахунки, за спожиту теплову енергію, здійснюються споживачем на підставі наданих постачальником рахунків у грошовій формі, згідно з договірною ціною.

Розрахунковим періодом вважається один місяць (з 25-го числа попереднього місяця по 23-е число поточного місяця). Споживач до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, оплачує постачальнику 75% вартості зазначеної в цьому договорі кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період (при наявності приладу обліку - фактично спожите кількість тепла за станом на 25-е число), з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Повна оплата за відпущену теплову енергію повинна проводитися до 10-го числа, місяця наступного за розрахунковим, вказане передбачено пунктом 6.1-6.3 договору.

На виконання умов вказаного вище договору, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води. Обсяг спожитої теплової енергії сторонами фіксувався щомісячно в опалювальний сезон шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі.

Так, в матеріалах справи міститься акт №ОУ-115а, підписаний сторонами за листопад 2009 року, з якого вбачається, що відповідачем було спожито 7,2900 Гкал. теплової енергії. Також, як вбачається з перелічених нижче актів, відповідачем було спожито: за актом №ОУ-9911181 за грудень 2009 - 17,3271 Гкал. теплової енергії, за січень 2010 року - (акт №ОУ -0000068) 24,5977 Гкал. теплової енергії, за лютий 2010 року - (акт №ОУ 00038) 16,3354 Гкал. теплової енергії, за березень 2010 року (акт №ОУ-0000173) 19,0039 Гкал. теплової енергії; за квітень 2010 (акт №ОУ-000196) 0,3696 Гкал. теплової енергії, за листопад 2010 року (акт №ОУ-0000346) 5,2378 Гкал. теплової енергії.

Як встановлено, відповідач свої зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, належним чином не виконав та у передбачений договором строк не оплатив належним чином позивачу вартість поставленої теплової енергії у період з 01 листопада 2009 року до 01 грудня 2010 року, в наслідок чого перед позивачем виникла заборгованість.

Вказане, стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судовою колегією встановлено, що сторони у справі перебували в договірних відносинах з огляду на укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за №38/008 від 04 листопада 2008 року, отже, на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюються положення глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

На підставі частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором з боку позивача виконані у повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій з боку відповідача на якість послуг, які надавалися. Вказане також підтверджується укладеними між сторонами двосторонніми актами приймання-передачі, які в опалювальний сезон складалися щомісячно (акт №ОУ-115 за листопад 2009, за грудень 2009 року - акт №ОУ-9911181, за січень 2010 року - акт №ОУ-0000068, за лютий 2010 року - акт №ОУ-00038, за березень 2010 року - акт №ОУ-0000173, за квітень 2010 року - акт №ОУ-000196, за листопад 2010 року - акт №ОУ-0000346), але порушення умов договору, відповідач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконував, оплату проводив несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, відповідач провів повну оплату спожитої теплової енергії за період з 04 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року, а за період з 01 листопада 2009 року по 01 грудня 2010 року перед позивачем виникла заборгованість.

Щодо визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, згідно з умовами укладеного між сторонами договору, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Згідно з умовами договору, відповідачу надавалися послуги з поставки теплової енергії на потреби опалювання, тобто мало місце надання послуги централізованого опалювання.

Як вбачається з приписів статей 1, 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” даний вид послуг віднесений до комунальних послуг.

Пунктом 2 статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку..

Зі статті 28 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” вбачається, що повноваження по встановленню тарифів на комунальні послуги були надані виключно органам місцевого самоврядування (слід звернути увагу на те, що вживані у відношенні відповідача тарифи були узгоджені до набрання чинності змін вказаної норми від 09 липня 2010 року).

Тариф на теплову енергію у відповідність до вимог Законів України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про органи місцевого самоврядування” встановлюється рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Вартість на теплову енергію, що поставляється товариством з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання", повинна встановлюватися відповідним рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради.

Отже, судова колегія погоджується з доводами позивача стосовно того, що за період стягнення діяв тариф на теплову енергію, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради за №874 від 05 жовтня 2009 року у розмірі 803,64 грн. за 1 Гкал. (том 1, а.с. 20-21). Вказаний тариф вступив у дію у відповідності до статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” з 05 листопада 2009 року, про що споживачі були повідомлені оголошенням у газеті (том 1, а.с. 23).

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися листи з проханням сплатити виниклу заборгованість (том 1, а.с. 42 - 44, 46, 47), проте погашення проводилося частково.

Так, відповідачем вже після підвищення тарифу були здійснені оплати в лютому 2010 року у розмірі 3546,18 грн., в березні 2010 року -5000 грн., в червні 2010 року - 3000 грн. та у жовтні 2010 року - 5000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за весь період користування тепловою енергією (у тому числі і після підвищення тарифу в листопаді 2009 року) не оспорював проведені позивачем на підставі узгоджених тарифів нарахування, приймав без заперечень рахунки та частково їх оплачував. Докази про повернення вказаних рахунків з вимогою про перерахування, в матеріалах справи відсутні. Встановлено, що за період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2010 року включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 72457,40 грн. Відповідачем оплачено 16546,18 грн.

В матеріалах справи міститься лист (вих. №44/02 від 24 лютого 2010 року), з якого вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості та зобовязується сплатити її протягом 3-4 місяців.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, після подання позовної заяви товариством з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" в особі Керченського відділу збуту до місцевого господарського суду, була проведена оплата заборгованості у розмірі 1500,00 грн. Отже, заборгованість за поставлену теплову енергію за спірний період підтверджена та складає 54411,22 грн.

Доказів належного виконання зобовязання за договором (повна оплата суми боргу з боку відповідача) суду не надані.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, висновки місцевого господарського суду щодо лише часткового задоволення позовних вимог, судова колегія вважає неправомірними та зазначає, що сума заборгованості за поставлену теплову енергію, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 54411, 22 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (статті 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 6.4 договору, сторонами встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань повної оплати за відпущену теплову енергію, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 5499,55 грн. (за період з 11 січня 2010 року по 08 листопада 2010 року), також підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи із встановленого розміру заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказане також передбачено пунктом 6.4 договору, а саме, за несвоєчасне виконання зобов'язань повної оплати за відпущену теплову енергію, споживач зобов'язаний заплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, перевіривши розрахунок позивача, судова колегія встановила, що заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4228,50 грн. та 3% річних у розмірі 1027, 84 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до невірного прийняття рішення, тому судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 22 березня 2011 року у справі №5002-2/90-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Мале приватне спортивне підприємство „Кентавр” (98313, місто Керч, вул.Орджонікідзе, 12, р/р 26002500389591 в КФ АКБ Укрсоцбанк м. Керчь, МФО 324010, ЗКПО 16331041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (99003, місто Севастополь, вул. І. Голубця, 104, офіс 8, ЗКПО 36138454) в особі Керченського відділу збуту (98313, місто Керч, Тиритакський спуск, 1, р/р 260013694801 у філії „Кримської дирекції АБ „Клиринговий Дом” місто Сімферополь, МФО 384920) 54411,22 грн. боргу за відпущену теплову енергію, 4 228,5 грн. інфляційних втрат, 1027,84 річних, 5499,55 пені, 667,00 грн державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.І. Гонтар

СуддіВ.Є. Дмитрієв

В.М. Плут