Постанова № 16933693, 15.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2011 року Справа № 5020-5/117

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівГолика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-Д від 04 січня 2011 року, комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон";

прокурора: не з`явився, Севастопольський транспортний прокурор;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.05.2011, приватне підприємство "Мега-Стройіндустрія";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Мега- Стройіндустрія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 15 вересня 2010 року у справі №5020-5/117

за позовом Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)

до приватного підприємства "Мегабудіндустрія" (вул. Істоміна, 18,Севастополь,99001) ( пр. Перемоги, 42 кв. 36, місто Севастополь)

про розірвання договору оренди нерухомого майна № 426 від 24.10.2007, зобов'язання звільнити займане приміщення, та стягнення 172799,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Мега-Стройіндустрія”, у якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 172799,56 грн., з яких: 93474,41 грн. заборгованість по орендній платі і технічному обслуговуванню, 4443,06 грн. пеня, 647,69 грн. 3 % річних, 74232,40 грн. штрафу. Також, прокурор просив розірвати договір оренди нерухомого майна від 24 жовтня 2007 року № 426, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Аррікон” та приватним підприємством „Мега-Стройіндустрія”, та зобовязати відповідача звільнити займане приміщення, загальною площею 659,50 кв.м., розташоване за адресою: вул. Істоміна, 18, місто Севастополь, передавши його за актом приймання-передачі комунальному підприємству Севастопольської міської Ради „Аррікон” у встановленому законом порядку.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 525, 526, 610,611, 625 Цивільного кодексу України, статей 18,19,26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди комунального майна 24 жовтня 2007 року № 426 в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року (суддя Євдокімов І.В.) у справі № 5020-5/117 позов задоволено.

Вирішуючи спір та встановивши факт порушення відповідачем спірного договору в частині своєчасного здійснення платежів за оренду нерухомого майна та технічне обслуговування, суд першої інстанції визнав цього достатнім для розірвання спірного договору та стягнення з відповідача наявної заборгованості одночасно із нарахованими господарськими санкціями та 3 % річних, вказуючи, що заявлені вимоги ґрунтуються на договірної домовленості сторін та відповідають приписам чинного законодавства.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, 17 травня 2011 року відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням сплаченої ним суми оренди. Крім того, заявник скарги просить зменшити розмір штрафних санкцій до місячного розміру орендної плати. В частині вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 24 жовтня 2007 року в задоволенні позову просив відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник послався на неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин у справі, що призвело до помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник скарги вказував на проведення часткової оплати заборгованості з орендних платежів у розмірі 45100,00 грн. на час звернення позивача із цим позовом до господарського суду, що підтверджується наданими ним до матеріалів скарги квитанціями (а.с. 78-82).

У звязку з викладеним, відповідач посилався на відсутність підстав для розірвання спірного договору.

Також, сторона вказувала, що задовольняючи вимоги позову в частині застосування господарських санкцій, місцевий суд не надав належної оцінки тим обставинам, що заявлений у позові розмір штрафу не є пропорційними розміру заборгованості з орендної плати, несправедливим та суперечить принципу розумності.

Крім того, на думку заявника скарги, господарським судом не надано оцінки фінансовому становищу відповідача та не в повному обсязі реалізовані права, передбачені статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 14 червня 2011 року, зявились представники приватного підприємства „Мега-Стройіндустрія” та комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”, які підтримали свої доводи та заперечення.

Прокурор та представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги приватного підприємства „Мега-Стройіндустрія” повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність прокурора та представника Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття обґрунтованого рішення.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

24 жовтня 2007 року між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Аррікон” (орендодавець) та приватним підприємством „Мега-Стройінустрія” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 426 (а.с. 5-6).

Пунктом 1.1. зазначеного договору, зокрема, визначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - комплекс будівель і споруд в цілому, загальною площею 659,50 кв.м., розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Істоміна, 18, яке знаходиться на балансі комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”.

Обєкт оренди залишається на балансі комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” із зазначенням, що це майно передано в оренду та зараховано на позабалансовий рахунок орендодавця та сплачується орендарем в сумі 9703,47 грн. з урахуванням ПДВ і технічного обслуговування на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору оренди № 426 вступ орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі майна.

При цьому, умовами пункту 2.5. договору оренди № 426, зокрема, визначено, що повернення орендарем орендованого майна здійснюється на протязі одного тижня після закінчення договору. Передача майна орендарем та його прийом орендодавцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін.

Порядок розрахунків за спірним договором визначений у його розділі 3.

Так, згідно з пунктом 3.1. спірного договору розмір орендної плати визначається у відповідність до рішення Севастопольської міської Ради від 13 березня 2007 року № 1617 та складає 116324,00 грн. (сто шістнадцять тисяч триста двадцять чотири) на рік.

Також, у пункті 3.2. договору визначено, що орендна плата складає 9661 (девять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 63 коп. і технічне обслуговування 697,3 х 0,06 =41,84 грн. (у т.ч. ПДВ) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніш 20 числа поточного місяця з моменту підписання договору. Орендна плата повинна перераховуватись на рахунок комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”.

У відповідності до рішення Севастопольської міської Ради від 13 березня 2007 року №1617 розмір орендної плати за кожний слідуючий місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю. (пункт 3.3. договору).

При цьому, згідно з пунктом 3.5. договору оренди № 426 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується у відповідності до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Одночасно, умовами пункту 6.2. договору № 426 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Пунктом 7.1. договору № 426 визначений строк його дії з моменту підписання акту приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 10 липня 2011 року.

24 жовтня 2007 року цей договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за № 3001 (а.с.6 звор. бік)

У той же день сторонами підписані акт прийому-передачі орендованого майна та розрахунок розміру орендної плати до договору оренди від № 426 (а.с.7 -8).

24 вересня 2008 року між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Аррікон” та приватним підприємством „Мега-Стройінустрія” підписаний додатковий договір до договору оренди від 24 жовтня 2007 року № 426 , відповідно до якого сторонами узгоджено збільшити розмір орендної плати з 02 липня 2007 до 9349,50 грн. щомісячно (а.с. 9).

Пунктом 3.1. договору у новій редакції змінений порядок нарахування орендної плати.

Крім того, пунктом 3.2. у редакції додаткового договору від 24 жовтня 2007 року визначено, що з 02 липня 2007 року орендна плата складає 9307,66 грн. (у тому числі ПДВ-20%) і технічне обслуговування: 697,3 кв.м х 0,06 копійок = 41 грн. 84 коп. (у тому числі ПДВ) і перераховуються орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

З 01 вересня 2008 року орендна плата складає 11959 грн. 69 коп. (із застосуванням індексу інфляції).

Також, сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до додаткового договору від 24 вересня 2008 року (а.с.10).

Позивач стверджував, що, починаючи з липня 2009 року зобовязання з оплати орендних платежів здійснювались відповідачем неналежним чином.

Так, згідно з розрахунком ціни позову (а.с. 11-12) заборгованість відповідача по орендній платі станом на 01 квітня 2010 року склала 93476,41 грн., тобто прострочення мале місто більше, ніж за 9 місяців.

З огляду на наявну заборгованість, позивачем також здійснено нарахування 3% річних у розмірі 647,69 грн, пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 4443,06 грн. та штрафу у звязку з порушенням умов договору оренди у розмірі 74232,40 грн.

Окрім того, позивач наполягає на тому, що відповідачем допущене суттєве порушення договірних зобовязань, яке надає підстави для розірвання оренди від 24 жовтня 2007 року № 426 та зобовязання приватного підприємства „Мега-Стройінустрія” до звільнення займаних ним приміщень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового засідання та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає наявними підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Оскільки обєктом оренди є комунальне майно, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і Цивільного та Господарського кодексів України.

Стаття 18 вищенаведеного закону передбачає, що одним із обовязків орендаря є внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Зазначене положення також узгоджується з приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, відповідно до яких за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідність до пункту 3.2. договору 24 жовтня 2007 року № 426 у редакції додаткового договору від 24 вересня 2008 року (а.с.9) з 02 липня 2007 року орендна плата складає 9307,66 грн. (у тому числі ПДВ-20%) і технічне обслуговування: 697,3 кв.м х 0,06 копійок = 41 грн. 84 коп. ( у тому числі ПДВ) і перераховуються орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. З 01 вересня 2008 року орендна плата складає 11959 грн. 69 коп. (із застосуванням індексу інфляції).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з розрахунком позивача станом на 01 квітня 2010 року заборгованість відповідача з орендних платежів склала 93476,41 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на час вирішення спору в суді першої інстанції доказів проведення сплати нарахованої заборгованості відповідач не надав.

Отже, місцевим судом обґрунтовано зазначено про порушення відповідачем зобовязань, визначених пунктом 3.2. спірного договору оренди, та правомірно стягнуто з приватного підприємства „Мега-Стройінустрія” заборгованість у сумі 93476,41 грн. в судовому порядку.

Заперечуючи викладені висновки, відповідач надав до матеріалів апеляційної скарги квитанції, якими підтверджується, що на 01 квітня 2010 року його заборгованість у спірному зобовязанні була частково сплачена у сумі 45100,00 грн. (а.с. 78-82).

Посилаючись на поважність причин несвоєчасного надання доказів проведення сплати орендних платежів за спірним договором, відповідач в апеляційній скарзі вказував, що не приймав участі в розгляді спору в суді першої інстанції, оскільки не отримував жодних судових актів у цій справі.

Наведені доводи підтверджуються матеріалами справи, оскільки судова кореспонденція, скерована приватному підприємству „Мега-Стройінустрія” поверталась на адресу суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с. 40, 62).

Поряд із тим, вбачається, що всі судові акти надсилались на юридичну адресу відповідача, інші адресі дані підприємства в матеріалах справи відсутні.

Як наведено у пункті 11 листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15 березня 2007 року N 01-8/12311, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, судом першої інстанції сумлінно дотримані приписи процессуального законодавства щодо забезпечення реалізації прав сторони на участь в судовому процесі.

При цьому, та обставина, що відповідач деякий час не міг користуватись приміщеннями за юридичною адресою, про що зауважено в апеляційній скаргі, не позбавляла його можливості сповістити контрагентів про тимчасову зміну адреси для отримання необхідної кореспонденції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що стороною не доведені обставини, що обєктивно перешкоджали їй подати необхідні докази у справі на час вирішення спору в суді першої інстанції.

Крім того, надані відповідачем докази проведення платежів (а.с. 78-82), які додані до апеляційної скарги, відносяться до 2009 року, а також підтверджують розрахунки, що мали місце після прийняття оскарженого судового рішення.

Тобто, місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача суму заборгованості у розмірі 93476,41 грн.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення відповідачем внесення орендних платежів позивачем нараховані 3 % річних у сумі 647,69 грн.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобовязання та ретельно перевіривши розрахунок позову в цій частині , суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення платежу.

До того ж, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача розмір заявлених до стягнення 3 % річних не оспорював.

Статтею 230 ГК України, зокрема, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Позивач наполягав на стягненні з приватного підприємства „Мега-Стройінустрія” пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у сумі 4443,06 грн. за весь період прострочення.

Розрахунок суми пені здійснений позивачем вірно, з дотриманням положень чинного законодавства та відповідачем в апеляційній скарзі не оспорювався, у звязку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Що стосується правомірності вимог про стягнення штрафу, колегія суддів відзначає наступне.

Пунктом 6.1. договору № 426 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, штраф застосований позивачем у спірних правовідносинах у звязку з простроченням відповідачем оплати орендних платежів, тобто за те саме правопорушення, що і пеня.

Відповідно до пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Оскільки, стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, як це передбачено пунктом 6.1. договору № 426, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства. (Аналогічної правової позиції дотримується у своїй практиці Вищий господарський суд України, зокрема, її викладено у постанові від 04 лютого 2010 року по справі №28/152)

З наведеного слідує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 74232,40 грн. необґрунтовано задоволені судом першої інстанції, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Окрім того, предметом спору у справі є вимога позивача про розірвання договору оренди № 426 від 24 жовтня 2007 року та похідна від неї вимога про зобовязання відповідача до звільнення приміщень, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Істоміна, 18.

Підставою розірвання договору позивач зазначив порушення відповідачем строків внесення орендних платежів.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, за приписами частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом, яким насамперед є Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні положення містить пункт 7.3. спірного договору оренди, відповідно до якого цей договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобовязань або за інших підстав, передбачених законодавством України.

Таким чином, для розірвання договоруоренди комунального майна достатньо факту порушення орендарем будь-якої з його суттєвих умов.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність тривалого порушення відповідачем пункту 3.2. спірного договору оренди щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів (9 місяців), колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції надано обґрунтованих висновків про його розірвання.

За приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позивача про зобовязання відповідача до звільнення приміщення площею 659,50 кв.м., розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Істоміна, 18.

Отже, з огляду невірне застосування судом норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення позову в частині вимог про стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення проведення орендних платежів, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Повний текст постанови складений 15 червня 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Мега-Стройіндустрія” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року у справі № 5020-5/117 скасувати частково.

Пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року у справі № 5020-5/117 скасувати.

Прийняти нове рішення в цій частині, виклавши пункти 1,2,3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Мега-Стройіндустрія” (99001, вул. Істоміна, 18, місто Севастополь, ідентифікаційний код 34339319, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" (99011, місто Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 8 кв. 2 , ідентифікаційний код 20711909, МФО - 324195, р/р 260009455207871 у СФ АКБ УСБ) заборгованість по орендним платежам у розмірі 93476,41 грн., пеню у розмірі 4443,06 грн., 3 % річних у розмірі 647,69 грн. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 985,67 грн.

В частині стягнення штрафу у розмірі 74232,40 грн. у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 15 вересня 2010 року у справі № 5020-5/117 залишити без змін.

4. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

Севастопольський транспортний прокурор (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)

приватне підприємство "Мегабудіндустрія" (вул. Істоміна, 18,Севастополь,99001) ( пр. Перемоги, 42 кв. 36, місто Севастополь)