Постанова № 16933528, 23.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

23.06.11 Справа № 5015/26/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славія 2000»(надалі ТзОВ «Славія - 2000») б/н від 26.05.2011р.

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 15.02.2011р.

у справі№ 5015/26/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»(надалі ПАТ «Укрсиббанк»), м. Харків

до відповідача: ТзОВ «Славія - 2000», м. Львів

про:стягнення 2837 511,11 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. провідний юрисконсульт (довіреність від 01.02.2011р.);

від відповідача: не з`явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2011р. у справі №5015/26/11 (суддя У.І. Ділай ) позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк»до ТзОВ «Славія - 2000»про стягнення 2837 511,11 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1817218,42грн. основного боргу, 552825,86 грн. простроченого боргу, 433528,27грн. прострочених відсотків, 23938,56грн. пені, всього 2827511,11грн., 25410,13грн. державного мита та 235,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10000,00грн. штрафу в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм процесуального права, висновки викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі. Зокрема скаржник зазначає, що судом всупереч норм процесуального права було прийнято рішення за відсутності представника останнього, вичерпні пояснення якого та надані докази могли вплинути на прийняття оспорюваного рішення. Скаржник зазначає, що на момент оскаржуваного рішення Личаківським районним судом було прийнято рішення по справі № 2-835/11 від 31.01.2011р. за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ТзОВ «Славія-2000»про стягнення боргу за кредитними договорами № 11190769000 та № 11190753000, укладеними 30.07.2007р. між ПАТ «УкрСиббанк»та ТзОВ «Славія», в зв`язку з чим на думку останнього, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав суд у відповідності до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником, заперечив, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необгрунтвоаною та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є підпис представника ТзОВ «Славія-2000»на оригіналі ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2011р. про отримання останнім копії вказаної ухвали.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2011р. у справі №5015/26/11 з огляду на наступне.

Між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено організаційно-правову форму з - скорочено АКІБ на АТ) (Банк) та ТзОВ “Славія 2000” (Позичальник) 30.07.2007р. було укладено Кредитний договір № 11190769000, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 152000,00 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 767 600,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Окрім того, 30.07.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк»(Банк) та ТзОВ “Славія 2000” (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 11190753000, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 198000,00 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 999 900,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Слід зазначити, що виконання зобов`язання за вказаними кредитними договорами забезпечено договором іпотеки № 2354 від 01.08.2008р., укладеним між ТзОВ «Славія-2000»(Іпотекодавець) та АКІБ «УкрСиббанк»(Іпотекодержатель) (а.с. 43-45).

Згідно з п. 1.3. кредитного договору № 11190769000 сторонами визначено розмір процентів за користування кредитом, а саме: з 30 липня 2007р. по 30 жовтня 2007р. 12,8 % річних, після 30 жовтня 2007 р. - 14,8 % річних та за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,2% річних,

Строк кредитування становить 96 місяців. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі у термін, не пізніше 30.07.2015р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору (п. 2 підпункт 1.2.2. договору).

У відповідності до п. 1.3. Кредитного договору № 11190753000 сторонами визначено розмір процентів за користування кредитом, а саме: з 30 липня 2007р. по 30 жовтня 2007р. під 12,15 % річних, після 30 жовтня 2007 р. - 14,15 % річних та за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 18,23 % річних.

Строк кредитування становить 84 місяців. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі у термін, не пізніше 30.07.2014р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору (п. 2 підпункт 1.2.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. спірних договорів Позичальник зобов`язується погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір яких встановлений згідно з п. 1.2.2. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за вищезазначеними кредитними договорами та надав відповідачу на суму 152000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту в гривневому еквіваленті становило 767600,00грн. та 198,000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту в гривневому еквіваленті становило 999900,00грн., підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи меморіальні ордери № 433977 від 30.07.2007р. та № 433975 від 30.07.2007р. (а.с. 46,47).

Відповідач в порушення умов даних договорів свої зобовязання щодо погашення кредиту в вищезазначені обумовлені терміни виконував не належним чином , в результаті чого в нього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором 11190769000 в сумі 106,229 доларів США 30 центів, що в гривневому еквіваленті становить 845744,57грн. та за кредитним договором № 11190753000 в розмірі 122021 доларів США 46 центів, що в гривневому еквіваленті становить 971473,85грн. (а.с. 8 на звороті).

Слід зазначити, що згідно з п.п. 12.1. спірних договорів, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, що передбачені Кредитними договорами, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким що настав згідно з п. 1.2.2. кредитних договорів. При цьому термін повернення кредиту вважається таким що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту. В цьому випадку Позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком термін в повному обсязі.

Позивачем у відповідності до вищенаведених умов кредитних договорів 11.02.2010р було надіслано на адресу відповідача вимоги про порушення повернення кредиту та процентів, у зв`язку з неналежним виконанням умов вказаних договорів за № 137-010/0708 та за № 137-010/0709, в яких вказувалось про порушення останнім умов кредитних договорів та про необхідність погашення простроченого боргу в строк протягом 31 дня. Факт отримання відповідачем вищевказаних вимог підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 48-50).

Оскільки кредитна заборгованість, станом на дату подання позовної заяви, не погашена, позивач у відповідності до розділу 12 Кредитного договору визнав термін повернення кредитної заборгованості таким, що настав на 32 календарний день з моменту отримання відповідачем згаданих вище вимог.

Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в сумі 1817218,42грн. ( 845744,57+ 971473,85грн.), оскільки дана вимога є документально обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось вище, сторонами у відповідності до п. 1.3. спірних кредитних договорів за користування кредитними коштами, встановлено річну процентну ставку. Дані проценти нараховуються щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за період з першого дня місяця по останній день місяця за методом факт/360, відповідно до вимог НБУ. Проценти повинні сплачуватись відповідачем з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані позивачем такі проценти за користування кредитом.

Разом з тим, сторони у відповідності до умов кредитних договорів передбачили, що процентна ставка може змінюватися в сторону збільшення у випадках порушення будь-яких умов, передбачених кредитним договором (п. 1.3.2 Розділу І кредитних договорів).

Оскільки відповідач порушив умови сплати платежів, то позивачем у відповідності до умов спірних кредитних договорів правомірно нараховано відповідачу підвищену процентну ставку на суму простроченого боргу (включаючи суму строкового боргу та простроченого) за порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених кредитними договорами. Згідно поданого позивачем розрахунку, прострочений борг за користування кредитом згідно кредитного договору № 11190769000 станом на 27.12.2010р. становить 24780долари США 63 центи, що в гривневому еквіваленті становить 197290,99грн. та прострочені відсотки становлять 18085 доларів 09 центів, що в гривневому еквіваленті становить 143984,44грн., а згідно кредитного договору № 11190753000 прострочений борг за користування кредитом станом 27.12.2010р. становить 44656 доларів 77 центів, що в гривневому еквіваленті становить 355534,87грн. та прострочені відсотки становлять 36368,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 289543,83грн. (а.с. 8 на звороті)

Враховуючи те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо сплати простроченого боргу та прострочених відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченому боргу за користування кредитом згідно умов спірних кредитних договорів в розмірі 552825,86 (197290,99грн. + 355534,87грн) та простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 433528,27грн. (143984,44+ 289543,83грн.) є обґрунтованою, а тому правомірно задоволена судом першої інстанції.

Окрім того, п. 8.1. кредитних договорів сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання Позичальником Банк має право нарахувати пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів.

Згідно з ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вищевказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно поданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання останнім зобов`язань по кредитному договору, а саме за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків станом на 27.12.2010р. по кредитному договору № 11190769000 в розмірі 6810,50грн. та по кредитному договору № 11190753000 в сумі 17128,06грн. (а.с. 8 на звороті), яка правомірно задоволена судом першої інстанції.

Також слід зазначити, що позивач у заявлених вимогах просив стягнути з відповідача у відповідності до п. 8.6. кредитних договорів 10000,00грн. штрафу.

Пунктом 8.6. спірних кредитних договорів сторони передбачили, що відповідно до вимог ст.. 611 ЦК України Позичальник зоблов`язаний сплатити неустойку за порушення своїх зобов`язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання встановлених п.п. 4.5., 4.6., 4.7., 4.9.цього договору). Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється рівним 5000,00грн.

Проте, при аналізі змісту п.п. 4.5., 4.6., 4.7., 4.9. кредитних договорів, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що зобов`язання відповідача щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом вказаними пунктами договорів не передбачено, а тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставним нарахування позивачем на підставі п. 8.6. 10000,00грн.(а.с. 8 на звороті) за порушення строків сплати кредиту та процентів за користування кредитом, в зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2011р. у справі №5015/26/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.