Рішення № 16933279, 16.06.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 3/5027/333/2011. За позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», м. Чернівці до Комунального підприємства «Чернівціводоканал», м. Чернівці

про стягнення заборгованості 3248558,35 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №240 від 18.03.2011 року

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність №206/17 від 12.05.2011 року

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»звернулось до комунального підприємства «Чернівціводоканал»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 3063003,86 грн., з яких 2810859,53 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 119270,41 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 68104,70 грн. пені, 13919,51 грн. річних та 50849,71 грн. інфляційних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на користування електричною енергією № 24 від 01.02.1997 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.03.2011 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 19.04.2011 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву позов визнає частково, а саме вважає правомірними вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2930129,94 грн., з яких 2810859,53 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 119270,41 грн. заборгованості за реактивну електроенергію та просить відстрочити виконання рішення суду терміном на один рік.

Ухвалою від 19.04.2011 року за клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено на 19.05.2011 року. В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2011 року.

Ухвалою від 31.05.2011 року задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію до 300233,76 грн., в частині стягнення інфляційних до 54898,74 грн., в частині стягнення трьох процентів річних до 14369,52 грн. та про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 58731,66 грн. Загальну суму позову при цьому збільшено до 3248558,35 грн.

На день вирішення спору, 16.06.2011 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову частково заперечує, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник відповідача просить надати відповідачу відстрочку виконання рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

01.02.1997 року між ДАЕК «Чернівціобленерго», правонаступником якого є позивач, і відповідачем було укладено договір №24 на користування електричною енергією, за умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався постачати відповідачу, як споживачу, електричну енергію, а споживач своєчасно проводити оплату вартості використаної електроенергії та виконувати інші умови Договору.

Договір укладено на строк до 31.12.1998 року і, станом на день вирішення спору, він є чинним, оскільки його дія, за умовами пункту 16, автоматично продовжувалася.

Згідно з п. 4.1 Договору споживач зобовязався сплачувати за використану електроенергію та потужність, а також вносити інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими тарифами.

Відповідно до п.п. 7, 7.1, 7.2 Договору розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку, щомісячно до 30 числа представник споживача направляється у відділ збуту для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць та отримання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати спожитої електроенергії і наступному розрахунковому періодів та інших платіжних документів. Оплата платіжних документів споживачем здійснюється самостійно в 5-тиденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі, у випадку неоплати платіжного документа протягом 5-ти днів нараховується пеня в розмірі 0,2% за добу по день фактичної оплати.

З наданих позивачем звітів відповідача про використану електроенергію, за період з грудня 2010 по лютий 2011 року включно, вбачається, що відповідач спожив електричної енергії на загальну суму 7469459,49 грн., у тому числі, з яких 7350189,08 грн. активної електроенергії та 119270,41 грн. реактивної електроенергії.

Споживання електричної енергії у вказаному обсязі на загальну суму 7469459,49 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідні рахунки позивача на оплату спожитої активної та реактивної електроенергії відповідач одержав і повинен був їх оплатити протягом 5 днів.

На день вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за спожиту електричну енергію за період з грудня 2010 по лютий 2011 року загалом складає 3121604,17 грн., у тому числі 3002333,76 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 119270,41 грн. заборгованості за реактивну електроенергію. Зазначений розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи, представник відповідача позовні вимоги в цій частині визнає.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися субєктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобовязання по оплаті за спожиту активну електроенергію та доведено наявними у справі доказами розмір заборгованості ДКП «Чернівціводоканал»перед позивачем у сумі 3002333,76 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 119270,41 грн. заборгованості за реактивну електроенергію грн. в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу 14369,52 грн. річних та 54898,74 грн. інфляційних.

Згідно з вимогами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до пункті 7.2 Договору позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату вартості електроенергії, у розмірі 57685,92 грн.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У тому випадку, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, в межах даної справи, позивач вимоги про відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідача зобовязань по оплаті спожитої електроенергії, окрім інфляційних збитків, не заявляв. Відшкодування збитків від інфляції позивач у даній справі одержав у сумі 54898,74 грн. інфляційних, окрім того, на користь позивача присуджено 14369,52 грн. процентів річних.

У порівнянні із зазначеними збитками належна до стягнення пеня в сумі 57685,95 грн., є надмірно великою, тому з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, який є збитковим підприємством, соціально-економічну значущість його діяльності для населення та інших споживачів міста Чернівці, суд вважає за можливе зменшити належну до стягнення з відповідача пеню на 50% та стягнути з відповідача 28842,96 грн. пені.

Крім того, судом в процесі розгляду справи встановлено, що комунальне підприємство «Чернівціводоканал»знаходиться у важкому фінансовому становищі та являється збитковим підприємством. За результатами фінансово-господарської діяльності за 2010 рік, підприємство відповідача працювало збитково і прибутку не отримувало. Населення м. Чернівці заборгувало відповідачу по платежах за отримані послуги водопостачання, станом на 01.03.2010 року, 5836488,15 грн., а інші споживачі - 4058183,49 грн. Комунальне підприємство «Чернівціводоканал»здійснює свою діяльність в одній з провідних галузей народного господарства міста, від фінансово-економічного стану якої залежить благоустрій міста, нормальне функціонування водопостачання житлового фонду та інших важливих об'єктів, забезпечує населення м. Чернівці послугами з водопостачання та водовідведення.

Виходячи зі змісту частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої статі 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

В свою чергу, під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення його виконання на новий строк, встановлений господарським судом. Тобто, у випадку надання відстрочки виконання рішення, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання зобовязань, що безпосередньо узгоджується з вимогами вищевказаних статтей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Факт винесення господарським судом рішення на користь позивача, дає підстави для висновку про відновлення його порушеного права.

Разом з тим, вищезазначені обставини, в значній мірі унеможливлюють одноразове стягнення 3219715,39 грн. заборгованості, а тому одночасне фактичне виконання рішення призведе до порушення майнових інтересів не тільки відповідача, а й самого позивача.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, господарський суд встановив, що вищевказані обставини в своїй сукупності є винятковою ситуацією, наявність якої дає достатні підстави для застосування господарським судом, передбаченого статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, права на надання відстрочки виконання рішення.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Зменшити розмір штрафних санкцій (пені) з 58731,66 грн. до 28842,96 грн.

2. Позов задовольнити.

3.Стягнути з комунального підприємства «Чернівціводоканал»(м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) на користь публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»(м. Чернівці, вул. Прутська, 23а, код ) 3002333,76 грн. боргу за активну електроенергію на поточний рахунок № 26039309800000 в ЧФ «Ощадбанк», МФО 356334; 119270,41 грн. боргу за реактивну електроенергію на поточний рахунок № 26002027113542 в ПАТ «Укрексімбанк»МФО 356271; 28842,96 грн. пені, 54898,74. інфляційних, 14369,52 грн. 3% річних, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок № 26001017113542 в ПАТ «Укрексімбанк», МФО 356271.

4.Надати комунальному підприємству «Чернівціводоканал»(м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) відстрочку виконання рішення в частинні стягнення основної суми заборгованості, строком на дванадцять місяців до 16.06.2012 року.

Повне рішення складено 21.06.2011 року.

Суддя О.В. Гончарук