Рішення № 16933155, 11.07.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2011 р.Справа № 22/5025/1002/11 за позовом Приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубіїв Чемеровецького району Хмельницької області

до Відкритого акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство", м. Городок Хмельницької області

про стягнення 190434,99 грн. безпідставно одержаних коштів перерахованих платіжними дорученнями №1175 від 28.04.2011 р. та №1191 від 06.05.2011 р.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 14.05.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.06.2011 р. (присутній в судовому засіданні 05.07.2011 р.)

Рішення приймається 11.07.2011 р., оскільки в судовому засіданні 05.07.11 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено та підписано 11.07.11 р.

Суть спору: приватне підприємство "Кочубіївське" звернулось до суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство", в якій просить стягнути з останнього безпідставно одержані кошти в сумі 190434,99 гривень.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги наступним чином. Так, він вказує, що на підставі договору складського зберігання зерна від 23.09.2010 р. позивач (поклажодавець) передав на зберігання відповідачу (зерновий склад) у заліковій вазі 2302,724 т (2302724 кг) зерна кукурудзи продовольчої 3 класу терміном зберігання до 01.05.2011 р. Після прийняття на зберігання усієї партії зерна кукурудзи з 28.09.2010 р. по 25.11.2010 р. позивачу було видано лише реєстр приходних накладних, однак складські документи (складські квитанції) на здану для зберігання партію зерна видано не було. Як стверджує позивач, факт поставки кукурудзи на зберігання, крім вказаного реєстру накладних, також підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг № ВІК-000047 від 30.09.2010 р., № ВІК-000075 від 31.10.2010 р. та № ВІК-000100 від 30.11.2010 р. Позивач зазначає, що станом на 01.04.2011 р. залишок належного Позивачу зерна кукурудзи на зберіганні у відповідача становив 1654,745 т, що доводиться довідкою відповідача. Неодноразові звернення з вимогою про видачу складських квитанцій на передане для зберігання зерно та про відпуск зерна зі зберігання залишились без задоволення. Натомість відповідач став безпідставно вимагати від позивача здійснення оплати послуг по зберіганню зерна. Як вказує позивач, умовою видачі складських квитанцій та повернення зерна відповідач виставив вимогу обов'язкової проплати вартості послуг по зберіганню зерна. Зокрема, без оплати вартості послуг по зберіганню зерна у сумі 190434,99 грн. відповідач, як стверджує позивач, не надасть складських квитанцій як доказу перебування зерна на зберіганні і не поверне вказане зерно. Так, не маючи іншої можливості для одержання власного зерна зі зберігання для його продажу, позивач змушений був виконати вимоги та здійснити оплату вартості послуг по зберіганню за рахунками від 31.03.2011 р., 20.04.2011 р., 04.05.2011 р. на загальну суму 190434,99 грн. платіжними дорученнями № 1175 від 28.04.2011 р., № 1191 від 06.05.2011 р. Позивач вважає, що вказані кошти отримані відповідачем безпідставно, оскільки ні договором, ні додатком до нього не передбачена оплата послуг зі зберігання зерна, а лише передбачені тарифи за його приймання, сушку, очистку, навантаження, визначення показників безпеки та ГМО та оформлення передачі зерна.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду копії договору складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010 р. та додатку № 1 до нього, довідки відповідача, рахунків на оплату послуг № ВІК-000050 від 31.03.2011 р., № ВІК-000063 від 04.05.2011 р., № ВІК-000059 від 20.04.2011 р., №ВІК - 000051 від 11.04.2011 р., платіжних доручень № 1175 від 28.04.2011 р., №1191 від 06.05.2011 р., листів № 64 від 26.04.2011 р., № 66 від 04.05.2011 р., № 64 від 20.04.2011р., претензії відповідача, листа позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог позивача, надав відзив на позов, в якому зазначає про те, що послуги зернового складу, як правило, складаються із власне зберігання зерна, а також з інших супутніх послуг, до яких відносяться: очищення, сушіння, приймання зерна, визначення показників безпеки, пакування, відвантаження тощо. При цьому, з посиланням на ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна" вказує, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови публічного договору, відповідно до ст. 633 ЦК України, встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги. Оскільки, стверджує відповідач, підприємство зобов'язане надавати послуги зі зберігання на однакових умовах усім суб'єктам господарювання, то з метою прозорості діяльності елеватора було прийнято наказ керівництва по елеватору №46-А від 01.07.2010р., яким затверджено ціну на послуги зі зберігання в розмірі 0,54 грн. за тонно-день. Отже, позивач отримав рахунки на оплату зі зберігання у розмірі, що виставляється елеватором будь-якому іншому зберігачеві та жодним чином не порушує його прав. Таким чином, відповідач робить висновок, що між сторонами було укладено платний договір зберігання зерна на умовах, що були відомі та зрозумілі відповідачу, та на тих умовах, що завжди ставляться до усіх інших клієнтів елеватора, оскільки договір зберігання є публічним договором. Крім того, зауважує відповідач, на підставі договору зберігання відповідачем було надано ряд послуг, в тому числі зберігання, які були прийняті позивачем, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі. Таким чином, сплативши послуги за зберігання та підписавши акти виконаних робіт позивач фактично вчинив дії, що підтверджують правовідносини зі зберігання зерна між сторонами, що зафіксовані в цих документах, включаючи ціну. Жодних претензій щодо наданих послуг, в тому числі щодо ціни, відповідач не отримував. Також, пояснює відповідач, оскільки між сторонами існував договір зберігання зерна, який не оскаржувався та не визнавався недійсним в судовому порядку, позивач не може обґрунтовувати свої вимоги про повернення коштів як ніби то безпідставно набутих, оскільки ці кошти набуті на підставі, встановленій законом, тобто договорі. Стосовно тверджень позивача про здійснення тиску з боку відповідача, відзначає, що останнє не підтверджується матеріалами справи, а всі листи відповідача, які трактуються як примус, мають абсолютно законний характер. Також, звертає увагу суду на тому, що ПП "Кочубіївське" не вивезло зерно у встановлений договором строк після закінчення строку зберігання - 01.05.2011р., не дивлячись на неодноразові попередження та звернення відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №219459 приватне підприємство Кочубіївське" є юридичною особою та зареєстроване за адресою Хмельницька область, Чемеровецький район, село Кочубіїв, вул. Леніна 20, іден. код 31949131.

Згідно довідки № АБ 344232 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України приватне акціонерне товариство "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" є юридичною особою, зареєстрованою за адресою Хмельницька область, Городоцький район, м. Городок, вулиця Щорса, будинок 1, іден. код 00952479.

23.09.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір складського зберігання зерна № 21, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний передати на зберігання зерно, насіннєві культури (зерно), отримані по транзиту, та забезпечити обсяг зберігання 5 т. Позивач зобов'язаний оплатити послуги зернового складу і забрати зерно зі зберігання у строки, визначені цим договором, а також оплатити послуги зернового складу, який є власником зерносховищ та має чинний сертифікат відповідності послуг зі зберігання зерна, та є зобов'язаним прийняти, зберігати та відпустити зерно на умовах, визначених цим договором.

Розділом 3 договору визначено обов'язки сторін. Так, згідно вимог п. 3.1 договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості на умовах знеособленого/відокремленого зберігання, забезпечує кількісне та якісне зберігання зерна та здійснює відпуск його поклажодавцю за першою вимогою, але у порядку першочерговості.

Відповідно до п. 3.3 договору зерновий склад надає поклажодавцю додаткові послуги зі зберігання зерна для уникнення псування і втрати якості. Зерновий склад приймає зерно з умовою подальшої доробки та сушки за рахунок власника з перерахунком фізичної ваги в умовно залікову згідно з якісними показниками, встановленими договором.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що зерновий склад видає поклажодавцю реєстр приходних накладних та складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

Після вибуття усієї партії кожної культури зерна поклажодавця зі зберігання зерновий склад надає поклажодавцю акти-розрахунки партій, а на вимогу поклажодавця - акти зачистки партій, затверджені Держхлібінспекцією. (п. 3.5 договору).

Поклажодавець погоджує дні відвантаження зерна та вид транспорту, враховуючи умови п. 3.8, за десять днів до початку виконання робіт, дотримуючись режиму роботи зернового складу та порядку черговості письмово поданих заявок на відвантаження. Поклажодавець забезпечує присутність уповноваженого представника при зважуванні прийнятого та відпущеного зерна, який приймає зерно зі зберігання на ваговій зернового складу по вазі, що вказана зерновим складом у товарно-транспортних накладних (п. 3.7 договору).

Пунктом 3.8 договору унормовано, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна, відповідно до умов п. 4, а також відшкодувати вартість наданих документів складського обігу, введених в дію з 01.08.2003 р. згідно постанови КМУ № 510 від 11.04.2003 р.

Після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний забрати зерно у зернового складу за вирахуванням природних втрат зерна після доробки та зберігання (п. 3.9 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі (у гривнях) з урахуванням податку на додану вартість відповідно до умов додатку 1.

Поклажодавець сплачує вартість послуг, пов'язаних зі зберіганням зерна, згідно рахунку на оплату протягом трьох банківських днів з дня виписки рахунку. За погодженням обох сторін допускається попередня оплата послуг відповідно до наданих рахунків (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачене відвантаження зерна поклажодавця тільки після повної оплати послуг зернового складу.

Пунктом 4.4 договору зерновому складу надано право змінювати розрахунки за надані послуги у разі зміни цін і тарифів, у тому числі на електроенергію та природний газ. Зерновий склад попереджає поклажодавця про зміну у розрахунках не пізніше як за 1 місяць до підвищення тарифів і надає документально підтверджене обґрунтування змін у витратах.

В розділі 5 договору зазначено, що власником зерна, зданого на зберігання від поклажодавця, є поклажодавець і зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця.

Договір відповідно до п. 8.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.05.2011 р.

Додатком № 1 визначені тарифи на послуги зберігання зернового складу з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. Зокрема, встановлені тарифи за послуги приймання з автомобіля та вагона, сушки, очистки шляхом зменшення сміттєвої домішки у потоці та очистки до вищих кондицій, навантаження в автомобіль та у вагон, визначення показників безпеки та ГМО, оформлення передачі зерна та документів (складська квитанція, подвійне складське свідоцтво). При цьому тарифи на власне послуги зберігання додатком не встановлені.

Вищезазначені договір та додаток підписані представниками сторін та скріплені відбитками їхніх печаток.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг № ВІК-000050 від 31.03.2011 р. за зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 281941,771 т/день на суму 152248,56 грн.

20.04.2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг № ВІК-000059 за зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 50511,150 т/день на суму 27276,02 грн. на підставі договору № ВІК-000021 від 23.09.2010 р.

04.05.2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг № ВІК-000063 за зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 20204,460 т/день на суму 10910,41 грн. на підставі договору № ВІК-000021 від 23.09.2010 р.

11.04.2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг № ВІК-000051 за сушіння, очищення, приймання, визначення показників безпеки, переоформлення кукурудзи 3 класу на суму 553274,87 грн.

Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунки на загальну суму 190434,99 грн. (за зберігання) та 553274,87 грн. за сушку, очищення, приймання кукурудзи.

28.04.2011 р. позивачем згідно платіжного доручення № 1175 сплачено відповідачу 179524,58 грн. за надання послуг згідно рахунку № ВІК-000051 від 11.04.2011 р.

06.05.2011 р. позивачем згідно платіжного доручення № 1191 сплачено відповідачу 10910,41 грн. за надання послуг згідно рахунку № ВІК-000063 від 04.05.2011 р.

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи, позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 190434,99 грн., в тому числі за зберігання зерна в сумі 10910,41 грн. та 179524,58 грн. за сушку, очищення, приймання зерна.

15.04.2011р. ВАТ "Вікторійське ХПП" направило ПП "Кочубіївське" претензію № 62 про неналежне виконання договору №21 від 23.09.2010р., в якій звернуло увагу позивача на такі порушення договору зберігання зерна як: відмову представників ПП "Кочубіївське" від фіксації отримання договірних документів, а саме рахунків, актів виконаних робіт; не оплату заборгованості в розмірі 553 274,87 грн., підтверджену актами виконаних робіт.

20.04.2011 р. відповідач направив позивачу листа № 64, яким нагадав останньому про те, що станом на 01.04.2011 р. позивач має заборгованість перед відповідачем за договором від 23.09.2010 р. № 21 в сумі 705523,34 грн., що строк зберігання згідно договору закінчується 01.05.2011 р., проінформував, що послуги зберігання за квітень 2011 р., згідно чинних на складі тарифів, додатково складуть 27276,02 грн., запропонував термін вивезення товару з 02.05.2011р. по 12.05.2011 р., просив підписати акти виконаних робіт за зберігання зерна.

21.04.2011р. ВАТ "Вікторійське ХПП" передало позивачу складські квитанції кількістю 29 шт., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача.

26.04.2011 р. відповідач направив позивачу листа № 64, в якому зазначив, що заміна складських квитанцій, про які просить позивач, не є обов'язком відповідача та не є обов'язковою підставою для складання картки аналізу, просив підписати акти виконаних робіт за зберігання зерна, погасити заборгованість та вчинити дії щодо вивезення зерна.

В подальшому 28.04.2011р. ПП "Кочубіївське" звернулось до ВАТ "Вікторійське ХПП" із заявою про переоформлення зерна, яка підписана від імені підприємства особою, іншою від тієї, що була зазначена в договорі як керівник. Зважаючи на те, що ставилось питання про переоформлення матеріальних цінностей значної вартості відповідач направив позивачу лист №65 від 28.04.2011р. про неналежне виконання умов договору зберігання та надання підтверджень керівника підприємства.

Ще одним листом без номера та дати відповідач повідомив позивача про необхідність правильного оформлення заяви позивача від 28.04.2011 р. відповідно до вимог Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. № 661, та доданої до неї довіреності, про необхідність вивезення зерна.

Крім цього, відповідачем було направлено позивачу претензію без номера та дати, в якій відповідач вказує на наявність у позивача заборгованості в розмірі 553274,87 грн. за додаткові послуги та 152248,56 грн. за зберігання станом на 01.04.2011 р., просить її погасити та підписати акти виконаних робіт за зберігання зерна.

04.05.2011 р. позивач отримав від відповідача листа № 66, в якому останній нагадує, що станом на 04.05.2011 р. позивач не виконав ряд своїх зобов'язань перед відповідачем за договором від 23.09.2010 р. № 21, зокрема, не вивіз зерно і не повідомив про дату такого вивезення, не підписав акти виконаних робіт, хоча сплатив кошти за ними повністю, не надав підтвердження зміни керівника позивача. При цьому проінформував, що послуги зберігання за період 01.05-12.05.2011 р., згідно чинних на складі тарифів, додатково складуть 10910,41 грн. Просив підписати акти виконаних робіт за зберігання зерна, оплатити зберігання до 12.05.2011р., вчинити всі дії щодо вивезення зерна до 12.05.2011 р., проінформувати про спосіб вивезення зерна, надати підтвердження повноважень керівника.

06.05.2011р. ВАТ "Вікторійське ХПП" листом від 06.05.2011р. повідомило позивача про неможливість переоформлення зерна у зв'язку з порушенням норм законодавства, зокрема, заява від 28.04.211р. подана з порушенням Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008р. №661, а саме п. 2.1., який передбачає, що в заяві зазначаються клас зерна та реквізити нового власника. Під реквізитами мається на увазі код ЄДРПОУ, повна назва та адреса підприємства, що дозволяють повністю його ідентифікувати як юридичну особу.

06.05.2011р. ПП "Кочубіївське" вдруге звернулось із заявою до відповідача, оформленою належним чином, про переоформлення зерна кукурудзи ІІІ класу.

З наданої в матеріали справи довідки відповідача без номера та дати вбачається, що на рахунку позивача зберігалося 1654 т 745 кг зерна кукурудзи.

Наказом №46-А від 01.07.2010р. ВАТ "Вікторійське ХПП" про затвердження тарифів на зберігання зернових культур в період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., керуючись ст. 936 Цивільного кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. №510, затвердило тарифи на зберігання зернових культур в складських приміщеннях ВАТ "Вікторійське ХПП", які підлягають обов'язковому застосуванню при відсутності інших умов у договорі зберігання в розмірі 0,54 грн. з ПДВ для зернових культур: ячмінь, кукурудза, соя пшениця, ріпак за тонно/день.

Акти здачі- приймання наданих послуг №ВІК -000047 від 30.09.2010 р. на суму 37925,52 грн. (за сушку, очищення, приймання, визначення показників безпеки), №ВІК -000075 від 31.10.2010 р. на суму 27420,56 грн. (за сушку, очищення, приймання, визначення показників безпеки), №ВІК -000010 від 30.11.2010 р. на суму 232524,49 грн. (за сушку, очищення, приймання, визначення показників безпеки), №ВІК-000132 від 31.12.2010р. на суму 8624,30 (за сушіння, очищення, приймання, переоформлення, визначення показників безпеки), №№ВІК-000054 від 31.03.2011р. на суму 152248,56 грн. (за зберігання), №ВІК-000066 від 30.04.2011р. на суму 27276,02 грн. (за зберігання), №ВІК-000072 від 10.05.2011р. на суму 9041,11 грн. (за зберігання, переоформлення), №ВІК-000074 від 13.05.2011р. на суму 1550,40 грн. (за відвантаження), свідчать про прийняття позивачем послуг вказаних в актах, оскільки останні підписані та скріплені печатками сторін.

Вважаючи, що кошти отримані відповідачем згідно платіжних доручень № 1175 від 28.04.2011 р., № 1191 від 06.05.2011 р. є безпідставно перерахованими, позивач, посилаючись на норми ст. 1212 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 190434,99 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ч.ч.1, 3 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна" визначено, що зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна (ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна").

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Додатком №1 до договору складського зберігання зерна від 23.09.2010р., сторонами узгоджено тарифи на послуги Зернового складу, якими не передбачено оплати послуг за зберігання зерна, а лише передбачено, тарифи за його приймання, сушку, очистку, навантаження, визначення показників безпеки та ГМО, а також оформлення передачі зерна.

Матеріалами справи встановлено, що платіжним дорученням від 28.04.2011р. №1175 позивач сплатив відповідачу 179524,58грн. за надання послуг згідно рахунку №ВІК-000051 від 11.04.2011р. Зі змісту даного рахунку вбачається, що останній виставлявся за надання послуг з сушіння, очищення, приймання, визначення показників безпеки, переоформлення кукурудзи 3 класу на загальну суму 553 274,87 грн. та ніяким чином не стосувався вартості послуг пов'язаних із зберіганням.

Таким чином доводи позивача проте, що вказані кошти отриманні відповідачем за надання останнім послуг пов'язаних із зберіганням кукурудзи є надуманими, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами. Отже, кошти зазначені у платіжному дорученні від 28.04.2011р. №1175 та набуті ПП "Кочубіївським" не є безпідставно набутим майном в розумінні ст. 1212 ЦК України, зважаючи на те, що сторонами погоджено тарифи на послуги сушіння, очищення, приймання, визначення показників безпеки, переоформлення кукурудзи 3 класу та даний факт не заперечується самим позивачем.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №1191 від 06.05.2011р. позивачем сплачено відповідачу 10910,41грн. за надання послуг згідно рахунку №ВІК-000063 від 04.05.2011р. Так, зі змісту вказаного рахунку вбачається, що відповідачем надано позивачу послуги зі зберігання кукурудзи 3 класу на суму 10 910,41 грн. згідно договору №ВІК-000021 від 23.09.2010 р.

При цьому, згідно наявних матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі наданих послуг за березень-травень 2011 року вбачається, що позивач прийняв надані відповідачем послуги по зберіганню кукурудзи на загальну суму 188515,69 грн. (з ПДВ), в тому числі за послуги з квітня по травень 2011 р. в сумі 36267,13 грн. (з ПДВ). Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін. Останнє в свою чергу свідчить про те, що не тільки договір від 23.09.2010 р. слугував підставою для виставлення рахунку на суму 10910,41 грн., але й зазначені вище акти здачі-приймання наданих послуг.

Доводи позивача про те, що оскільки додатком до договору не визначено тарифів на послуги зберігання, тому останні надаються безоплатно, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, умовами договору складського зберігання зерна №21 від 23.09.2010 р. (пункти 1.1, 3.8, 4.2) передбачено обов'язок позивача протягом трьох банківських дня з дня виписки рахунку сплатити вартість послуг пов'язаних із зберіганням зерна. Крім того, аналіз змісту договору та його правова природа свідчить про те, що послуги пов'язані із зберіганням зерна є саме оплатними та в разі несвоєчасної оплати передбачена можливість стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення (п. 6.3 договору).

Отже, зважаючи на те, що договором від 23.09.2010 р. та установчими документами відповідача (статутом) не передбачено можливості безоплатного зберігання речі (зерна) позивача, в даному випадку є неможливим застосування п. 4 ст. 946 ЦК України.

Також, звертається увага позивача, що додаток до договору №1 регулює саме тарифи на послуги зернового складу та ніяким чином не може свідчити про безоплатність зберігання.

Таким чином, підписання позивачем актів здачі-приймання наданих послуг за квітень-травень 2011 року, сплата останнім в добровільному порядку грошових коштів в сумі 10910,41 грн. за послуги по зберіганню зерна протягом строку визначеного пунктом 4.2 договору та на підставі рахунку від 04.05.2011 р., свідчить про погодження сторонами тарифу на послуги зберігання, а тому за своєю природою є платою на виконання умов договору зберігання зерна.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем перераховані грошові кошти в сумі 10910,41 грн. на виконання умов договору зберігання зерна на підставі рахунку від 04.05.2011 р. та сторонами узгоджено тарифи на оплату послуг зберігання, грошові кошти в сумі 10 910,41 грн. не можна вважати такими, що набуті без достатньої правової підстави.

Стосовно здійсненої позивачем оплати в сумі 179524,58 грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №ВІК-000051 від 11.04.2011р.", судом приймається до уваги те, що вищезазначений рахунок спростовує твердження позивача про оплату послуг за зберігання зерна, оскільки даним рахунком передбачено оплату послуг з сушіння, очищення, приймання, визначення показників безпеки, переоформлення кукурудзи 3 класу, отже суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 179524,58 грн. відповідач набув від позивача за чинним договором зберігання зерна, який встановлює тарифи за вказані послуги. Тому, спірні кошти не можна вважати такими, що набуті безпідставно, у зв'язку з чим суд також відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача про те, що відповідач шляхом шантажу та вимог заволодів коштами позивача перерахованими платіжними дорученнями №1175 від 28.04.2011 р. та №1191 від 06.05.2011 р., оскільки останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Надані в матеріали справи листи стосуються лише питань які виникали в процесі виконання сторонами умов договору складського зберігання зерна.

Не підтверджені також доводи позивача щодо неможливості повернення в інший спосіб переданого на зберігання зерна. Проте, згідно з розділом 5 договору, зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, а останній є власником зданого на зберігання зерна.

Крім того, задоволення позовних вимог у будь-якому разі є не можливим з огляду на те, що позивачем не направлялась відповідачу жодної вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 190434,99 грн. перерахованими платіжними дорученнями №1175 від 28.04.2011 р. та №1191 від 06.05.2011 р. (про що свідчать наявні матеріали справи та пояснення представника позивача в судовому засіданні 11.07.2011 р.) Проте, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені вище факти, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що грошові кошти в сумі 190434,99 грн. вказані у платіжних дорученнях №1175 від 28.04.2011 р. та №1191 від 06.05.2011 р. перераховані позивачем на виконання умов договору зберігання зерна, отже спірні кошти не є безпідставно отриманими, тому в задоволені позову слід відмовити з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в позові.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути приватному підприємству "Кочубіївське" (Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Кочубіїв, код 31949131) з Державного бюджету України 0,65 грн. зайво сплаченого державного мита при зверненні з позовом до суду, про що слід видати довідку.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повернути приватному підприємству "Кочубіївське" (Хмельницька область, Чемеровецький район, с. Кочубіїв , код 31949131) з Державного бюджету України 0,65 грн. (шістдесят п'ять копійок) зайво сплаченого державного мита, про що видати довідку.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повний текст рішення підписано та складено 11.07.2011 р.

Помічник судді Гураль Л.Л.