Рішення № 16932798, 04.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/4026/11

вх. № 4026/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.01.2011р.).

відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", с. Княжичі, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда", с. Караван, Харківської області

про зобов'язання повернути товар

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон", с. Княжичі, Київської області звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда", с. Караван, Харківської області, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда" повернути Малому приватному підприємству Фірма "Ерідон" 588584 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири ) кг. соняшника, який був переданий на зберігання, відповідно до умов договору складського зберігання зерна № 58 від 15.04.2009 року. Позивач вказує на те, що на підставі вказаного договору позивач передав відповідачеві на зберігання зерно - соняшник 2008 року врожаю фізичною та заліковою вагою 588584 кг., з наступними якісними характеристиками згідно ГОСТ 22391/89: вологість - 7%, сміттєва домішка - 2,0%, однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення позивачеві зерна не виконав, що стало причиною звернення позивача з цим позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2011 року порушено провадження у справі №4026/11, розгляд справи призначено на 06.06.2011 року.

Ухвалами господарського суду від 06.06.2011 року та від 16.06.2011 року в зв'язку із неявкою представника відповідача в судові засідання, розгляд справи відкладався.

В процесі розгляду справи представник позивача за вх. №16703 від 04.07.2011 року надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда" повернути Малому приватному підприємству "Ерідон" 588584 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) кг. соняшника з наступними якісними характеристиками, згідно ГОСТ22391/89: вологість - 7%, сміттєва домішка - 2,0%.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'являвся, документів витребуваних судом не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Ухвала суду, направлена за адресою відповідача: 63240, Харківська обл, Нововодолазький р-н, село Караван, вул. Леніна, буд.40, що зазначена в позовній заяві, повернулась до суду з поміткою пошти "за зазначеною адресою не знаходиться".

Господарським судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.07.2011 року, відповідно до якого підтверджено місцезнаходження відповідача 63240, Харківська обл, Нововодолазький р-н, село Караван, вул. Леніна, буд.40. Саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Надєжда", м. Харків належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, проте правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

15.04.2009 року між Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надєжда" укладено договір складського зберігання зерна №58.

Відповідно до умов п.1.1., п.1.2. договору сторонами передбачено, що поклажодавець передає зберігачу зерно на зберігання і оплачує вартість наданих ним послуг, а зберігач приймає зерно і забезпечує його зберігання на умовах, визначених цим договором. Зерно, передане на зберігання, є власністю поклажодавця.

В п.3.4., п.3.5. договору, сторонами передбачено, що зберігач забезпечує зберігання зерна за такими базисними якісними показниками:

для зернових культур: вологість -14%, засміченість -1%, для олійних культур: вологість - 7%, засміченість - 2%. Зберігач на підтвердження прийняття зерна на зберігання видає поклажодавцю складські документи на зерно (складські квитанції на зерно, прості або подвійні складські свідоцтва).

Розділом п'ятим договору сторони передбачили вартість послуг та взаєморозрахунки сторін, а саме пунктами 5.1, 5.2. договору сторони передбачили, що розрахунки за надані послуги проводяться поклажодавцем у грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість. В разі відсутності коштів для оплати послуг зберігача поклажодавець зобов*язаний здійснити натуральну оплату наданих послуг і передати зберігачу відповідні бухгалтерські та податкові документи. Вартість зерна, що передається в рахунок оплати, визначається за погодженням сторін. Тарифи на послуги зберігача, що надаються на підставі цього договору, наведені у додатках до нього та є невід'ємними частинами цього договору.

Розділом четвертим цього договору сторони передбачили права і обов'язки сторін, зокрема пунктами 4.5, 4.6. договору сторони передбачили, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно, не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку від зберігача розрахуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов*язаних із зберіганням зерна. Порушення строків оплати може бути підставою для відшкодування зберігачем витрат з наданих послуг за рахунок зерна, власником якого є поклажодавець. В разі здійснення розрахунків за послуги надані зберігачем натуральною оплатою, поклажодавець зобов*язаний у строк не пізніше трьох календарних днів після таких розрахунків надати зберігачу відповідні бухгалтерські та податкові документи - накладні на передачу зерна, податкові накладні тощо.

Розділом третім договору сторони передбачили порядок приймання, зберігання та відвантаження зерна, зокрема стосовно відвантаження зерна, а саме відповідно до пунктів 3.9, 3.10 сторони передбачили, що при відвантаженні зерна автомобільним транспортом поклажодавець повинен надати зберігачу відповідне замовлення не пізніше ніж за три робочих дні до дати запланованого відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов вищевказаного договору позивач передав відповідачеві на відповідальне зберігання зерно - соняшник 2008 року врожаю фізичною заліковою вагою 588584 кг., з наступними якісними характеристиками згідно ГОСТ 22391/89: вологість - 7%, сміттєва домішка - 2,0%, що підтверджено Складською квитанцією на зерно №285 від 27.05.2009 року, серія №АН№037945.

В п.п.7.2. та п.11.1 договору сторони визначили строк зберігання зерна, а саме, сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 15 червня 2009 року, тобто, до кінцевого строку зберігання зерна, а з питань здійснення розрахунків - до їх завершення. Додатковими угодами від 15.06.2009 року, від 30.09.2009 року, від 01.01.2010 року сторони продовжили строк зберегання зерна до 31.12.2010 року, тобто до кінцевого строку зберігання зерна, а з питань здійснення розрахунків - до їх завершення.

В пункті 4.2. договору сторони передбачили, що поклажодавець (Позивач) має право у будь - який час під час дії цього договору вивезти належне йому зерно з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 3.9. цього договору, або розпорядитися ним в інший спосіб. В будь-якому випадку поклажодавець зобов'язаний вивезти належне йому зерно не пізніше дати, зазначеної в п.7.2. цього договору.

Відповідно п.п. 3.10 договору відвантаження зерна проводиться зберігачем тільки після повної оплати поклажодавцем наданих йому послуг зі зберігання, додаткових послуг, послуг з відвантаження зерна та відшкодування інших витрат зберігача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення зерна, а саме за вих.№4358 від 02.12.2009 року, №5265 від 3012.2009 року , №1036 від 08.04.2011 року та №1864 від 17.06.2011 року. Також, позивач у своїй вимозі, зокрема за №1864 від 17.06.2011 року просив відповідача повернути зерно та надати позивачеві розрахунок вартості послуг зі зберігання, рахунки на оплату даних послуг та акти виконаних робіт, відповідно до яких визначається грошове зобов'язання позивача щодо оплати послуг зі зберігання за весь період зберігання. Крім того, позивач в своїй вимозі зауважував про те, що оплата послуг зі зберігання може бути здійснена позивачем при відвантаженні зерна зі зберігання в безготівковій грошовій формі або в натуральній формі за рахунок зерна, що перебуває на зберіганні, виходячи із середньозважених ринкових цін.

У відповідь на пред*явлені вимоги, відповідач листом від 01.06.2009 року за вих.№153 проінформував позивача, що з 08.06.2009 року по 07.07.2009 року елеватор стає на ремонт та підготовку технічної бази до нового сезону, внаслідок чого відвантаження та інші операції буде призупинено на вищевказаний період часу, також, листом №218 від 25.12.2009 року відповідач повідомив позивача проте, що елеватор матиме можливість відвантаження продукції після 15.01.2010 року та просив сплатити за послуги елеватора суму заборгованості 69217,54грн., вказуючи про долучення до листа рахунків, та актів звірки виконаних робіт.

В своїх поясненнях за вх.№11090 від 06.06.2011 року та в судовому засіданні позивач зазначає про неотримання від відповідача вказаних у листі від 25.12.2009 року рахунків та актів виконаних робіт та наголошував про те, що після 15.01.2010 року та до цього часу відповідач про строки відвантаження зерна позивача жодного разу не повідомляв та до цього часу вимоги позивача не виконав, зерно не відвантажив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.

Вимоги ст.948 ЦК України передбачають, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Стаття 949 ЦК України передбачає, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Господарським судом встановлено, що договір складського зберігання зерна №58 укладений сторонами 15.04.09 р. припинив свою дію 31.12.2010 року, проте відповідач вимоги позивача щодо належного повернення зерна не здійснив, в судовому порядку інше не спростував.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, ТОВ «Надежда» зобов'язане було повернути прийняте на зберігання зерно не пізніше ніж в семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги щодо повернення товару.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо повернення зерна - насіння соняшника, а відповідач ТОВ «Надежда» відповідно до умов договору зобов*язаний був повернути прийняте на зберігання зерно, проте в порушення умов діючого законодавства та вимог укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна №58 своє зобов*язання щодо повернення товару не виконав, доказів направлення поклажедавцеві відповідних рахунків за надані послуги зі зберігання суду не надав, за таких обставин, господарський суд, приходить до висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором відповідального зберігання щодо повернення Приватному підприємству "Ерідон" 588584 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири ) кг. соняшника з наступними якісними характеристиками згідно ГОСТ22391/89: вологість - 7%, сміттєва домішка - 2,0%, в зв*язку з чим позовні вимоги МПП Фірма "Ерідон" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 12419,12 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,0 гривень слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 936, 938, 948, 949Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда" (63240, Харківська обл., Нововодолазький р-н, село Караван, вул. Леніна, буд.40, код 30773924, рахунок №260013078369 у АКБ «Золоті ворота» в м. Харків, МФО 351931) повернути Малому приватному підприємству Фірмі «Ерідон» (Київська обл., Києво Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, буд. 46, код 19420704, рахунок №26009012714230 у філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 380333) - 588584 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири ) кг. соняшника з наступними якісними характеристиками згідно ГОСТ22391/89: вологість - 7%, сміттєва домішка - 2,0%.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда" (63240, Харківська обл., Нововодолазький р-н, село Караван, вул. Леніна, буд.40, код 30773924, рахунок №260013078369 у АКБ «Золоті ворота» в м. Харків, МФО 351931) на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» (Київська обл., Києво Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, буд. 46, код 19420704, рахунок №26009012714230 у філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 380333) - витрат по сплаті державного мита в сумі 12419,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Накази видати після набранням рішення законної сили

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 06.07.2011 року.