Рішення № 16932793, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/3054/11

вх. № 3054/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мухтіндінов Р.Д.;

відповідача - Залеська А.С.;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Восточная фруктовая компанія", с. Грушівка

до ПСП Вікторія плюс", с. Нечволодівка

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 274375,67грн., яка включає суму основного боргу - 50000,00грн., сума штрафу 30% - 15000,00грн.; сума різниці в ціні - 190000,00грн., сума інфляційних втрат - 15605,17грн., сума 3% річних - 3770,50грн., а також витрати пов"язані зі сплатою державного мита - 2743,76грн. та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою суду від 26.04.11 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.05.11.

16.05.11 відповідач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№10992) документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі й відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.

16.05.11 позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№10969) документи для долучення до матеріалів справи.

16 травня 2011 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що договір № 30/05/2008 від 30.05.2008р. вважається виконаним належним чином, оскільки позивач вивіз пшеницю замість насіння соняшника, що підтверджується накладною № 23 від 23.07.09 р. та довіреністю серії НБЄ № 138315 від 23.07.09 р., оскільки сторони усно домовились про заміну насіння соняшника на пшеницю, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Щодо нарахування штрафу, різниці в ціні, інфляційних витрат та 3% річних, проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність вини у діях відповідача. Крім того, відповідач посилається на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу, та просить суд її застосувати.

Розгляд справи було відкладено на 16.06.11р.

15.06.11р. позивач надав суду пояснення щодо обставин спору.

В судовому засіданні призначеному на 16.06.11 було оголошено перерву до 17.06.11.

17.06.11 від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналу довіреності та призначення по справі судової експертизи, яке було прийнято судом до розгляду.

Також, 17.06.11 відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, яке було задоволено судом.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 24.07.11 та до 29.06.11.

24.06.11 позивачем було надано до суду оригінал довіреності НБЄ №138349 від 12.10.08, яку було оглянуто судом та повернуто позивачу.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд визнав його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Із обставин, викладених відповідачем в своєму клопотанні, не вбачається, що вони не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування, та те, що вирішення питання про ці обставини, їх наявність чи відсутність належить лише до сфери спеціальних, та належать до кола питань, що вирішуються судовою експертизою.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

30.05.2008р. між сторонами було укладено договір № 30/05/2008, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити за умовами даного договору продукцію - насіння соняшника врожаю 2008 року в кількості відповідно до відвантажних документів.

Пункт 2.3 договору встановлює, що загальна сума договору на момент підписання складає 50000,00 грн. та може бути змінена за угодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець оплачує товар, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у формі 100% попередньої оплати.

Виконуючи умови договору, позивач перерахував відповідачу 50000,00 грн., в якості попередньої оплати за майбутню поставку продукції, що підтверджується відповідною банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.1 Договору від 30.05.2008 року № 30/05/2008, товар поставляється покупцеві (Позивачу) на умовах самовивозу в строк до 15 жовтня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено намір самовивозу, що підтверджується нижченаведеним.

10.10.2008р. між ФОП ОСОБА_1. та позивачем був укладений договір про надання транспортних послуг.

12.10.2008р. генеральному директору позивача ОСОБА_2 була видана довіреність серія НБЄ №138349 на отримання від відповідача соняшника в кількості 102 тон. Дана довіреність була зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей.

13.10.2008р. на виконання умов договору про надання транспортних послуг від 10.10.2008р. позивач разом з ФОП ОСОБА_1. приїхали на транспортному засобі до відповідача для завантаження соняшника.

Однак, завантаження соняшника не відбулося у звязку з відмовою відповідача, про, що ФОП ОСОБА_1 був складений акт від 13.10.2008р.

Тому, вказане свідчить про те, що позивачем було виконано п. 3.1 Договору від 30.05.2008 року № 30/05/2008.

Таким чином твердження відповідача про те, що позивач не здійснив вивіз товару за договором № 30/05/2008 від 30.05.2008 є необґрунтованими та спростовується вищенаведеним.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п.5.1. договору в разі не поставки або поставки неповного обєму товару Продавець (Відповідач) зобовязується повернути грошові кошти на суму не поставленого товару та сплатити Покупцю штраф в розмірі 30% від вартості недопоставленого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з тим, що відповідач не передав у власність позивача товар відповідно до договору № 30/05/2008 від 30.05.2008, як це передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, то відповідач вважається таким, що прострочив.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вiн не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, вiдповiдає перед кредитором за завданi простроченням збитки i за неможливiсть виконання, що випадково настала пiсля прострочення. Якщо внаслiдок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило iнтерес для кредитора, вiн може вiдмовитися вiд прийняття виконання i вимагати вiдшкодування збиткiв. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслiдок прострочення кредитора.

Таким чином позовні вимоги відносно стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 50000,00 грн., індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми підлягають до задоволення.

Також підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача суму різниці в ціні, з наступних підстав.

Відповідно до п.5.3. договору у випадку не поставки Продавцем (Відповідач) товару в повному обємі в строк передбачений п.3.1. договору і зростом цін на даний вид с/г продукції Продавець (Відповідач) за кожну недопоставлену тону товару виплачує Покупцю (Позивач) різницю між ціною обговореною в п.2.1. даного договору і ціною, що діє на ринку на момент придбання відсутньої кількості товару Покупцем (Позивач). Підтвердженням такої ціни є біржова довідка, що надається Покупцем (Позивач) як обґрунтування ринкової ціни.

Різниця ціни підтверджується копією довідки Харківської товарної біржі № 53 від 12.04.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до 654 Цивільного кодексу України змiна або розiрвання договору вчиняється в такiй самiй формi, що й договiр, що змiнюється або розривається, якщо iнше не встановлено договором або законом чи не випливає iз звичаїв дiлового обороту.

Договір від 30.05.2008р. № 30/05/2008 був укладений в письмовій формі.

Таким чином з вищевказаного вбачається, що будь які зміни до договору від 30.05.2008р. № 30/05/2008 повинні бути також укладені в письмовій формі, тому твердження Відповідача про усну домовленість є неналежними доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

11.04.2011р. між Позивачем та ТОВ «Паритет агро» був укладений договір № 11-04-К/11 купівлі продажу.

Відповідно до п.1.1. договору № 11-04-К/11 купівлі продажу ТОВ «Паритет агро» зобовязується поставити, а Позивач прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію насіння соняшника в кількості 100 тон. +/- 10% за вибором Позивача.

П.2.2. договору № 11-04-К/11 купівлі продажу передбачено, що загальна вартість договору складає 480000,00 грн.

За змістом п.3.2. договору № 11-04-К/11 купівлі продажу Позивач сплачує за поставлений товар протягом 5 банківських днів, з моменту виставлення рахунку фактури.

11.04.2011р. Позивачу був виставлений рахунок фактура № СФ-0000144 по договору № 11-04-К/11 купівлі продажу.

18.05.2011р. Позивачу надійшла претензія від ТОВ «Паритет агро» в якій зазначалося те, що у звязку з невиконанням Позивачем умов договору № 11-04-К/11 купівлі продажу по сплаті за товар, просили сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «Паритет агро» штраф в розмірі 96000,00 грн.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається те, що Відповідач не виконав умови договору від 30.05.2008р. № 30/05/2008 і на підставі чого Позивач тепер повинен ще сплатити штраф ТОВ «Паритет агро».

Отже, вищевказане свідчіть про те, що Позивачем було здійснено намір придбання соняшника і різниця ціни підтверджується копією довідки Харківської товарної біржі № 53 від 12.04.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Ст. 258 ЦК України передбачає спеціальний строк позовної давності у один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивачу стало відомо про порушення, на його думку, умов виконання зобов'язань відповідачем 15 жовтня 2008 року (строк виконання договору), то строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу сплив 15 жовтня 2009 року. А відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому в цій частині суд, визнає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст. 258, 267, 526, 612, 625, 654, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 32, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 54, 65, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відмовити.

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія Плюс» (63724, Харківська область, Купянський район, с. Нечволодівка, вул. Радянська, 3, код ЄДРПОУ 32471750, р/р № 26004052297875 Приватбанк м. Куп'янськ, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОЧНАЯ ФРУКТОВАЯ КОМПАНИЯ» (63751, Харківська область, Купянський район, с. Грушівка, пл. Леніна 1, код ЄДРПОУ 33180933, р/р № 26000301760851 в філії «Відділення Промінвестбанка в м. Купянськ Харківської області», МФО 351511) суму боргу у розмірі 50000 грн., суму різниці в ціні в розмірі 190000 грн., суму інфляційних в розмірі 15605,17 грн., річні в розмірі 3770,50 грн., 2593,76 грн. державного мита та 223,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.