Рішення № 16932716, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/3571/11

вх. № 3571/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.05.11 р.;

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь

до Приватного підприємства "Селена Компані", м. Харків

про стягнення 21 848,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Селена Компані", м. Харків, 18 956,53 грн. основного боргу, 48,30 грн. 3% річних, 2843,48 грн. штрафу та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 133 від 24.03.11 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 червня 2011 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 р., від 16 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

14 березня 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь, (позивач) та Приватним підприємством "Селена Компані", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 133 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача м"ясопродукцію, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити її. Пунктом 5.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача напротязі 7-ми календарних днів після прийняття товару представниками відповідача, у виключних випадках розрахунки між сторонами можуть здійснюватись шляхом уплати готівки в касу контрагенту. Пунктом 6.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 р., а в частині взаєморозрахунків- до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 26719,89 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19289 від 28.03.11 р., яка підписана обома сторонами.

У вказаній накладній зазначений договір № 133, що свідчить про те, що поставка здійснювалась саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності серії ЯПВ № 199305 від 28.03.11 р., яка видана на отримання цінностей від ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь.

Відповідач частково повернув товар на суму 7763,36 грн. на підставі накладної № 1 від 07.04.11 р.

Як було вищезазначено, сторони чітко узгодили порядок розрахунків- напротязі 7-ми календарних днів після прийняття товару представниками відповідача.

Проте відповідач товар отримав, але за нього не розрахувався.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 18956,53 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 18956,53 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 48,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок перевірений судом).

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом- є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочку оплати поставленого товару більше ніж на 5 календарні дні відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від суми неоплаченого за весь строк товару за кожен випадок прострочки оплати.

Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а саме як було визначено умовами договору, напротязі 7-ми календарних днів після прийняття товару, позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 2843,48 грн., який було передбачено п.7.2 договору- 15% від суми неоплаченого за весь строк товару, підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Селена Компані", м. Харків (61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 49-А, кв. 19, код ЄДРПОУ 37365446, р/р № 2600406038100 у відділенні № 1 ХГРУ "Приватбанку", МФО 351533) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 00443513, р/р № 26006976713091 у ПАТ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623 ) 18 956,53 грн. основного боргу, 48,30 грн. 3% річних, 2843,48 грн. штрафу, 218,48 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 01 липня 2011 року.