Рішення № 16932339, 29.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2011 р.

Справа № 29/17-2014-2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Соліра”

про стягнення 13485,37грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Соліра” про стягнення заборгованості в сумі 13485,37 грн., з якої 9504,60грн. сума основного боргу, 1383,74 грн. пені, 864,92грн. інфляційних витрат та 20% річних в сумі 1732,11грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

17.02.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” та товариством з обмеженою відповідальністю „Соліра” було укладено договір купівлі – продажу товару Д-1/1 №538.

Згідно до умов договору позивач зобов’язується продати та передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов’язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму (п1.1 договору).

Частиною 1 п. 1.2 договору передбачено, що товаром згідно з договором є кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока та обладнання, кількісні, якісні та інші характеристики яких визначатимуться у додатках та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Фактичне найменування товару, що купується відповідачем, його кількість ціна за одиницю, строк(и) поставки відповідачу, гривнева ціна товару, порядок та строки оплати ціни товару (в т.ч. частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та інші умови, погоджені сторонами –визначені у видаткових накладних та додатках до договору, які є невід’ємною частиною договору (ч.2 п.1.2 договору).

Відповідно п.1.5 договору сторони зобов’язались належним чином виконувати умови договору, зокрема в частині пов’язаній із своєчасною поставкою товару, своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків за якими проводяться оплати, оформлення документів та інше.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 9504,60грн., що підтверджується видатковими накладними №2463 від 01.06.2010р. та №2555 від 04.06.2010р.

Згідно п.4.6 договору, відповідач зобов’язаний розрахуватись за товар двома частинами. Перша частина сплачується до моменту поставки товару шляхом перерахування авансового платежу у формі попередньої оплати у розмірі 70% вартості кожної партії товару. Друга частина в розмірі 30% сплачується відповідачем на протязі 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Втім, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав заборгованість за поставлений товар в сумі 9504,60 грн. не сплатив.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі –продажу №538 від 17.02.2010р. складає 9504,60 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що порушення строків оплати товару відповідачем тягне за собою право позивача в стягненні пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку відповідачем.

Кім того, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 відсотків річних з простроченої суми (п.7.3 договору).

Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання по договору купівлі - продажу, позивач на підставі умов договору, нарахував 1383,74 грн. пені, 864,92грн. індексу інфляції та 20% річних в сумі 1732,11грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 13485,37 грн., з якої 9504,60грн. сума основного боргу, 1383,74 грн. пені, 864,92грн. інфляційних витрат та 20% річних в сумі 1732,11грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Соліра” (66500, Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Ватутіна, 12; код 34738144) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” (19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул.. Гагаріна, 39 кв. 10; код 34323885) суму основного боргу 9504,60грн., 1383,74 грн. пені, 864,92грн. інфляційних витрат та 1732,11грн. 20% річних, держмито 134,85 грн. та 236, 00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.07.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.