Рішення № 16928309, 06.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.11 р. Справа № 7/146

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка

Предмет спору: стягнення 3% річних 8828, 62 грн., пені 22843, 26 грн., інфляційних 36287,31 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов.

У судовому засіданні 29.06.2011р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення 3% річних 8828, 62 грн., пені 22843, 26 грн., інфляційних 36287,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р. з протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей, додатковими угодами до нього; договір про постачання електричної енергії №54 від 29.10.2010р. з додатками та додатковими угодами до нього; рахунки на сплату за квітень-липень 2010р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на фінансування його підприємства з Державного бюджету та відсутність своєї вини у простроченні виконання грошових зобовязань по оплаті за електроенергію перед позивачем. Відповідач також просить зменшити суму пені на 80% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, надав контррозрахунок пені, інфляційних та 3% річних.

Позивач проти зменшення розміру стягуваної пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

03.06.1998р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р. (далі Договір), згідно з умовами якого, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невідємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період виникнення боргу, на який нараховані заявлені до стягнення суми, сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно заявлених вимог та пояснень позивача, спірні суми по даній справі нараховані у звязку із невиконанням відповідачем грошового зобовязання по сплаті вартості спожитої у квітні липні 2010р. електроенергії.

Позивач надав рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2010р. №38/196, яким встановлено факт наявності заборгованості та прострочення виконання грошового зобовязання ДП „Укршахтгідрозахист” з оплати за спожиту електроенергію за вищевказаний період.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2010р. №38/196, копія якого міститься в матеріалах справи, позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” про стягнення з ДП „Укршахтгідрозахист” заборгованості за спожиту активну електроенергію 439940, 94 грн., за реактивну електроенергію 3923, 34 грн., 3% річних 2283, 32 грн., пені 13063, 44 грн. задоволені у повному обсязі.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Отже й надання розстрочки та/або відстрочки виконання рішення також не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобовязання по сплаті встановленого рішенням суду від 10.11.2010р. №38/196 боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8828, 62 грн. за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011р., інфляційні у сумі 36827, 31 грн. за цей же період.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, стягнена в межах справи №38/196 заборгованість, як база для нарахування заявлених у позові 3% річних та інфляційної індексації, розцінюється судом як преюдиціальний, у розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України, факт наявності простроченого відповідачем грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунку позивача період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по сплаті за спожиту електроенергію у повному обсязі не виконав. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття рішень господарським судом Донецької області та звернення їх до примусового виконання, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобовязань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Враховуючи те, що погашення відповідачем заборгованості не відбулося у повному обсязі протягом вказаного у розрахунку позивача періоду, а також дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та вказані суми складають:

інфляційні 35902, 02 грн.

3% річних 8828, 62 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8828, 62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, інфляційних частково у сумі 35902, 02 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Посилаючись на той факт, що протягом періоду з 01.09.2010р. по 11.02.2011р. відповідач взяті на себе зобовязання по сплаті за отриману у квітні-липні 2010р. електричну енергію належним чином не виконав, позивач звернувся до суду та просить стягнути суму пені за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 22843, 26 грн.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору з урахуванням редакції протоколу погодження розбіжностей до Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.2 -2.2.3 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня перерахована судом, розрахунок пені на суму 22843, 26 грн. здійснено позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства та умов Договору.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 80%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства та неналежне фінансування з бюджету, разом з цим в підтвердження викладених у клопотанні обставин жодного документа не надав.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач не надав суду жодного документа та доказів неможливості негайного виконання рішення суду, не довів наявність підстав для зменшення пені, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 22843, 26 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення 3% річних 8828, 62 грн., пені 22843, 26 грн., інфляційних 36287,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” (86104, Донецька обл.., м.Макіхвка, вул.Абакумова, 1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р структурної одиниці Центральних електричних мереж №26001301636289 у філії відділення ПІБ в м.Єнакієве, Донецька обл.., МФО 334215, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) 3% річних 8828, 62 грн., пеню 22843, 26 грн., інфляційні 35902, 02 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” (86104, Донецька обл.., м.Макіхвка, вул.Абакумова, 1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р структурної одиниці Центральних електричних мереж №26009190725600 в обл..дирекції Укрсоцбанку м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) державне мито 675, 74 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 234, 66 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В залишковій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 07.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.