Рішення № 16928085, 24.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.11 р. Справа № 23/70

за позовом: Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” м. Маріуполь

про стягнення 11191, 44 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 22.06.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 24.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство ”Донецька залізниця” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” м. Маріуполь, 11191, 44 грн. додаткових зборів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-відправлення відповідачем 07.10.2010р. зі станції (далі - ст.) Сартана вантажу ”рейки” на зчепах з вагонів на ст.Чукурсай Узбецьких залізниць;

-виявлення на всіх вагонах на прикордонній передатній ст.Красна Могила порушення кріплення вантажу, у звязку з чим вагони були затримані на станції для усунення виявлених комерційних несправностей, а ці факти засвідчені актом загальної форми № 727;

-усунення порушення кріплення вантажу силами вантажовідправника, після чого протягом 09.10.2010р.-10.10.2010р. вагони були відправлені на станцію призначення, що засвідчено актами загальної форми №735, №738;

-нарахування залізницею відповідачу додаткових зборів в загальній сумі 11191, 44 грн. у звязку з затримкою вагонів на ст.Красна Могила;

-відмову відповідача від підписання накопичувальної картки № 12030243;

-п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. № 113 (далі - Правила користування);

-п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила зберігання);

-п.1.11. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила розрахунків);

-ст.ст. 46, 119, 124 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут);

-ст.ст. 9, 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: 07.10.2010р. залізничний зчеп з вагонів з рейками відповідач передав позивачу згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення); відсутні претензії до стану навантаження зчепу зі сторони позивача на момент здачі вантажу до перевезення; залізниця відповідає за збереження вантажу, стан його завантаження згідно ст.ст. 22, 110 Статуту та ст.22 СМГС; акти загальної форми не підписані представниками відповідача; оскільки акти загальної форми оформлені залізницею з порушенням норм чинного законодавства, то вони не можуть бути належними доказами у справі; позивач не довів, що порушення кріплення вантажу сталось з вини відповідача; позивач не надав суду відомостей плати за користування вагонами; позивач не навів обґрунтувань, на підставі яких нормативних актів нарахований збір за маневрові роботи; суду не були надані відомості плати за маневрові роботи (див. п.4 Правил користування); у позивача відсутні підстави вимагати сплати збору за зберігання вантажу, передбаченого п.8 Правил зберігання вантажів, оскільки не доведено факту вини відповідача як вантажовідправника.

Відповідач 17.05.2011р. подав суду заяву про зміну свого найменування з відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” на публічне акціонерне товариство ”Металургійний комбінат ”Азовсталь”. Ухвалою від 07.06.2011р. господарський суд Донецької області у звязку із зміною найменування відповідача по справі визначив, що відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство ”Металургійний комбінат ”Азовсталь”.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

07 жовтня 2010р. відкрите акціонерне товариство ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” зі ст.Сартана Донецької залізниці за перевізними документами №№ 52509382, № 52509383, 52509385, 52509387, 52509388, 52509389 були відправлені вантажі - ”рейки” на зчепах з вагонів №№ 44168961-44779478, 44737385-44627263, 44556488-44712024, 44900488-44739647, 44933307-44901858 на ст.призначення Чукурсай Узбецьких залізниць.

08 жовтня 2010р. зазначені вагони у складі потягу № 3803 прибули на прикордонну передатну ст.Красна Могила, де за даними залізниці було виявлено на всіх вагонах порушення кріплення вантажу. У звязку з цим зазначені вагони були затримані на станції для усунення виявлених комерційних несправностей. Затримка вагонів засвідчена актом загальної форми № 727, складеним залізницею, направлено повідомлення на станцію відправлення.

Після усунення порушення кріплення вантажу силами вантажовідправника зазначені вагони протягом 09.10.2010р.-10.10.2010р. були відправлені на станцію призначення, що засвідчено актами загальної форми № 735 та № 738.

Згідно ст.30 Статуту завантаження вантажів у вагони здійснюється відправниками. В даному випадку саме відповідач здійснив завантаження вищезазначених вагонів. Пунктом 20 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що навантаження вагонів здійснюється з дотриманням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, Правил перевезення вантажів і забезпечення безпеки руху, схоронності вантажів. Пунктом 13.4. гл.1 ч.4 додатку 14 СМГС встановлено, що саме відправник (якщо завантаження проводилось його засобами) несе відповідальність за виконання умов розміщення і кріплення вантажів у вагонах, а залізниця перевіряє дотримання відправником умов розміщення і кріплення вантажу по зовнішньому огляду завантаження, доступного для огляду. Аналогічна норма щодо огляду вантажу залізницею вказана в абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що саме позивач повинен нести відповідальність за якість кріплення вантажу і згідно ст.614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довести відсутність своєї вини у розкріпленні вантажу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46, оскільки згідно п.4 Правил користування вони складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження - в даному випадку вантаж лише перезакріплювався.

Пунктом 2 Правил користування за користування вагонами вантажовідправники вносять плату, у т.ч. і у випадках, зазначених у 2-му абзаці п.6 Правил користування.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків усі належні залізниці платежі за додаткові послуги (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки - такий документ суду був наданий.

Частиною 4 ст.129 Статуту встановлено, що в усіх інших випадках (крім випадків, які засвідчуються комерційними актами) обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми. У п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334, наведено перелік засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу. За загальним правилом акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Тобто, цей підзаконний акт не визначає, не конкретизує, хто саме, представники яких підприємств, установ чи організацій (окрім залізниці) повинні підписувати такий акт, є лише одне застереження - таких осіб повинно бути двоє.

Акт загальної форми, згідно п.8 Правил користування, складається для засвідчення затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника. Але у даному випадку такий акт повинен підписуватись представниками станції і вантажовласника.

Суд не приймає до уваги зауваження позивача, що під словом ”станція” п.8 Правил користування слід розуміти станцію, яка подає вагони для завантаження, тому що: в цих Правилах це не зазначено; в цьому позові позивач вимагає стягнути з відповідача в т.ч. і плату за користування вагонами, що знову ж таки регламентується саме Правилами користування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки акти загальної форми складались позивачем для засвідчення затримки вагонів на станції з причин, які залежать, за твердженням залізниці, від вантажовласника, то такі акти повинні підписуватись в т.ч. і представниками вантажовласника. Подані позивачем акти загальної форми представниками відповідача не підписувались, доказів виклику представників відповідача для складання і підписання цих атів позивач не надав, позивач у позові зазначив, що усунення порушення кріплення вантажу було здійснено силами вантажовласника, тобто на ст.Красна Могила були особи, які від імені відповідача могли підписати акти; акти загальної форми не містять позначки, що представники вантажовласника відмовились від підписання цього документа. Тому згідно ст.129 Статуту, Правил перевезення вантажів суд визнає акти загальної форми, додані до позову односторонніми і такими, що не мають доказової сили і відмовляє позивачу у задоволенні його вимог.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 307, 308 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 30, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

В судовому засіданні 24.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2011р.