Рішення № 16927814, 12.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2011Справа №5002-32/2132-2011 За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гурзуфська, 5 ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Комунального підприємства «Молодіжне» (97501, АР Крим, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 3 ідентифікаційний код 20695091)

Про стягнення 74844, 41 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. № 2 від 04.01.2010р.

Від відповідача не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Молодіжне» про стягнення 74844, 41 грн. за договором № 705 від 23.09.2008р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.06.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 02.06.2011р., 14.06.2011р., 29.06.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договорів № 705 від 01.11.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 54445, 62 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16301, 75 грн. інфляційних втрат, 4097, 04 грн. 3 відсотків річних.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи ( а.с. 45-47).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Водоканал)(позивач) та Комунальним підприємством «Молодіжне» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 705 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 8-14).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Водоканал бере на себе зобовязання надання Абонентові послуг з централізованого забезпечення холодною водою та приймання стічних вод в комунальну систему каналізації, а Абонент зобовязується споживати послуги у кількості не більше встановленого ліміту та своєчасно оплачувати отримані послуги.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються згідно затвердженим базовим тарифам за 1 м куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків без врахування ПДВ в розмірі 1, 05 грн. за куб м води для населення і 5, 533 грн. за куб. м води для інших споживачів, 0, 25 грн. за куб. м відведених стоків для населення та 1, 267 грн. за куб. м стоків для інших споживачів.

Строки оплати передбачені пунктом 4.2 Договору, оплата здійснюється наступним шляхом: протягом звітного місяця оплачуються платіжні документи (рахунки) в розмірі : 1-а декада місяця 30% від вартості спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в попередньому місяці, 2 га декада місяця -30% від вартості спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в попередньому місяці. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється до спливу поточного місяця.

Строк дії Договору встановлений пунктом 14.1 Договору, тобто до 01.11.2008р.

Позивач обовязки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується двосторонніми актами по абоненту та рахунками підписаними з боку відповідача виконуючим обовязків начальника Комунального підприємства «Молодіжне» ОСОБА_2 (а.с. 15, 18, 61).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 54445, 75 грн. за період 23.09.2008р. по 22.10.2008р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 54445, 62 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4097, 04 грн. 3% річних та 16301, 75 грн. інфляційних втрат.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з жовтня 2008р. по квітень 2011р. повинна обчислюватись наступним чином:

Оскільки відповідно до умов договору, обовязок оплачувати отримані послуги ділиться на частини у залежності від декади місяця, то нараховувати інфляцію за розрахунковий місяць можна тільки на 30% платежу, який повинен бути здійснений до 10 числа розрахуноковго місяця.

інфляційні втрати = ( (7122, 76 грн. ( 30 % від вартості послуг за рахунком № 705 від 23.09.2008р. ) х 101,7) / 100 ) 7122, 76 грн. = 121, 08 грн.

інфляційні втрати = ( (23742, 54 грн. ( заборгованість за рахунком № 705 від 23.09.2008р.) х 101,5х 102,1х 102,9х101,5х101,4х100,9х100,5х 101,1х 99,9х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1х100,9 х101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х100,3х100,8 х 101,0 х 100,9х 101,4х 101,3) / 100 ) 23742, 54 грн. = 7815, 11 грн.

інфляційні втрати = ( (9210, 92 грн. ( 30 % від вартості послуг за рахунком № 705 від 23.10.2008р. ) х 101,5 / 100 ) 9210, 92 грн. = 138, 16 грн.

інфляційні втрати = ( (30703, 08 грн. ( заборгованість за рахунком № 705 від 22.10.2008р.) х х 102,1х 102,9х101,5х101,4х100,9х100,5х 101,1х 99,9х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1х100,9 х101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х100,3х100,8 х 101,0 х 100,9х 101,4х 101,3) / 100 ) 30703, 08 грн. = 9503, 15 грн.

Отже, позивачем вірно розрахована сума інфляційних втрат за період з жовтня 2008р. по квітень 2011р. в розмірі 17577, 50 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 16301, 75 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних повинна обраховуватись з 10.10.2008р. по 21.04.2011р. та повинна бути розрахована наступним чином :

7122, 76 грн. х 10 днів прострочення х 3% / 365 днів = 5, 85 грн.

14245, 52 грн. х 20 днів прострочення х 3% / 365 днів = 23, 42 грн.

23742, 54 грн. х 903 дня прострочення х 3% / 365 днів = 1762, 15 грн.

9210, 92 грн. х 10 днів прострочення х 3% / 365 днів = 7, 57 грн.

18421, 84 грн. х 10 днів прострочення х 3% / 365 днів = 15, 14 грн.

30703, 08 грн. х 872 дня прострочення х 3% / 365 днів = 2200, 53 грн.

Таким чином, позивач вірно розрахував суму 3% річних в розмірі 4014, 66 грн., а отже ця сума визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Комунального підприємства «Молодіжне» (97501, АР Крим, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 3 ідентифікаційний код 20695091)на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гурзуфська, 5 ідентифікаційний код 20671506) 54445, 62 грн. заборгованості, 16301, 75 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 4014, 66 грн., 747, 62 грн. державного мита та 235, 61 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.