Постанова № 16927362, 07.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. Справа № 5019/212/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Капацин Н.В. доповідача у справі

суддів :Грека Б.М.,

Студенця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2011

у справі№ 5019/212/11

господарського судуРівненської області

за позовомПриватного підприємства - фірми "МЕКА"

доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

провизнання недійсним договору № 1705 від 23.05.2008р. за участю представників від: позивача ОСОБА_1 (довір. 24.01.2011р.) відповідача ОСОБА_2 (довір. 03.11.2009р.) ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.03.2011 року у справі №5019/212/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2011, визнано недійсними пункти А7, 4.2 кредитного договору №1705 від 23.05.2008р., укладеного між Приватним підприємством фірмою "Мека" (Позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (Відповідач), зобовязано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" провести перерахунок заборгованості за кредитним договором №1705 від 23.05.2008р., виходячи зі ставки 21 % річних за період з 23.05.2008р. по 07.01.2009р., 23 % річних за період з 08.01.2009р. з урахуванням фактично сплачених Приватним підприємством фірмою "Мека" коштів, на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" покладено судові витрати.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що до кредитного договору включені умови, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду у справі №5019/212/11, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Приватного підприємства фірми "Мека".

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк надає кредит позичальникові на умовах, встановлених договором, в силу статтей 212, 611 Цивільного кодексу України правомірним є застосування кредитної ставки при порушенні позичальником кредитних зобовязань.

В судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.2011р.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 23.05.2008р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (Банк) і Приватним підприємством фірмою "Мека" (Позичальник) укладено кредитний договір №1705, за умовами якого Банк відкрив позичальникові кредитну лінію лімітом у 160000 грн. з оплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 21 % річних, терміном повернення кредиту до 22.05.2009р.

Відповідно до пунктів А9, А10, А11 договору Позичальник зобовязаний сплачувати банку винагороду за відкриття позичкового рахунку на суму 250 грн., за кредитне обслуговування у розмірі 0,17 % від встановленого ліміту, 2% від встановленого ліміту за управління фінансовим інструментом.

Крім того, пункт А7 кредитного договору передбачає, що при порушенні Позичальником будь-якого зобовязання щодо погашення кредиту останній сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 50% річних від залишку непогашеної заборгованості.

В пункті 4.2 договору закріплені умови, при яких нараховується 50% річних за користування кредитом.

Додатковим договором №1 від 08.01.2009р. сторони узгодили проценти за кредит у розмірі 23 % річних та пункт А7 кредитного договору виклали у редакції, яка передбачає нарахування 53% річних при порушенні Позичальником будь-якого зобовязання щодо погашення кредиту.

Слід зазначити, що серед підстав, які передбачають нарахування кредитної ставки у розмірі 53 % є:

-неотримання від Позичальника згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом;

-порушення цільового використання кредиту;

-порушення заставодавцями зобовязань за договорами застави, що були укладені на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором;

-порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;

-порушення господарським судом справи про банкрутство Позичальника або про визнання недійсними установчих документів Позичальника, або про скасування державної реєстрації Позичальника;

-відсутності у Банку вільних коштів, про що Банк повідомляє Позичальника ;

-наявності судових рішень, що вступили в законну силу, про стягнення грошових коштів з поточного рахунку Позичальника, наявності арешту на поточних рахунках, що належать Позичальникові, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит не буду повернутий вчасно;

-інші обставини (пункт 4.2 кредитного договору ).

В лютому 2011 року Приватне підприємство фірма "Мека" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним пунктів А7, 4.2 кредитного договору №1705 від 23.05.2008р., зобовязання Банку провести перерахунок заборгованості за кредитним договором, виходячи із кредитної ставки 21% річних за період з 23.05.2008р. по 07.01.2009р., 23 % річних з 08.01.2009р. з урахуванням фактично сплачених Позивачем сум.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статтей 1054, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Кредитним договором №1405 від 23.05.2008р. кредитна ставка встановлена у розмірі 21% , а з 08.01.2009 23% .

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобовязання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, субєкти господарських відносин при укладені договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності і підстави її застосування сторони передбачили пунктами А7, 4.2, розділом 5 кредитного договору.

Право передбачити в договорі проценти на суму позики надано сторонам частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а в статті 627 Цивільного кодексу України закріпленні положення про свободу договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, висновки суддів попередніх інстанцій про те, що пункти А7, 4.2 кредитного договору суперечать нормам чинного законодавства є неправильними.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, відображеними в постанові від 30.05.2011р. у справі №42/252.

За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2011р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р. у справі №5019/212/11 скасуванню.

З аналізу норм чинного законодавства колегія суддів вбачає підстави для відмови у задоволенні позову Приватного підприємства фірми "Мека"

Керуючись ст.ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2011р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р. у справі № 5019/212/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства - фірми "МЕКА".

Головуючий - суддяН.В. Капацин

СуддіБ.М. Грек

В.І. Студенець