Рішення № 16924302, 04.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа№ 5015/2748/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м. Київ

до відповідача: Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, м. Львів

третя особа: Міністерство оборони України, м. Київ

про: стягнення 9630 грн. 87 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності 182/12/10 від 07.12.2011 року;

відповідача: не зявився;

третьої особи: не зявився;

Суть спору: Ухвалою господарського суду від 23.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 23.05.2011 року про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9630 грн. 87 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 24.06.2011 року. Ухвалою господарського суду від 24.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 04.07.2011 року з огляду на неявку представників відповідача та третьої особи.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 04.07.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Відповідач в судове засідання не зявився, подав відзив на позовну заяву № 2109 від 24.06.2011 року, яким визнав суму позову та пояснив зволікання в оплаті відсутністю відповідних коштів на початок бюджетного 2011 року. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, страхового акту, висновку товарознавчого дослідження), копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

04.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 06.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 9630 грн. 87 коп. витрат по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу. Позивач вказує, 22 грудня 2008 року він уклав договір страхування із ОСОБА_2 на автомобіль «DAEWOO LANOS»2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1. Внаслідок страхового випадку, що стався з вини працівника відповідача, автомобіль, що був застрахований позивачем був пошкоджений, в результаті чого позивач поніс витрати, які, згідно закону, повинен відшкодувати відповідач. Представлені суду матеріали позивач вважає достатніми для обґрунтування своєї вимоги.

Позивач вказує, що на момент розгляду справи борг відповідача перед ним складає 9630 грн. 87 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 22 грудня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія Гарантія»уклало договір страхування наземного транспорту № 5-2526/08.047 із ОСОБА_2 на автомобіль «DAEWOO LANOS»2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1.

22 січня 2009 року у м. Львові по вул. Сорохтея, 2 відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «ЛАЗ»реєстраційний номер НОМЕР_2, за кермом якого був ОСОБА_3, що на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з Академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та автомобіль «DAEWOO LANOS»реєстраційний номер НОМЕР_1, який використовувався ОСОБА_2, що на момент скоєння ДТП перебувала в договірних відносинах із ВАТ «СК Гарантія»по договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-2526/08.047 від 22.12.2008 року.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова по справі № 3-371/2009 року від 16 лютого 2009 року винним в порушенні Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу автомобіля «DAEWOO LANOS»д.н.з НОМЕР_1, визнано ОСОБА_3.

Зазначена дорожнього транспортна подія була визнана страховою, про що 30.01.2009 року було складено страховий акт № 39 та складено розрахунок страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику в розмірі 9630 грн. 87 коп. Платіжним дорученням № 127 від 04.02.2009 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 було здійснено виплату страхового відшкодування на суму 9630 грн. 87 коп.

13.01.2010 року на адресу відповідача, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України, було направлено лист-претензію, який було визнано відповідачем (відповідь на претензію № 153 від 22.01.2010 року), однак в звязку із відсутністю коштів, на момент подання позову не задоволено.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, представниками сторін не спростовуються.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших обєктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості. В даному випадку автомобіль небезпечний неможливістю його раптової зупинки. Джерело підвищеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може заподіяти шкоду оточуючим під час його експлуатації при зведенні заподіяння шкоди вольовим зусиллям володільця джерела підвищеної небезпеки до можливого мінімуму. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності трьох підстав для відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного звязку між протиправною дією та шкодою. Обовязок відшкодування завданої шкоди джерелом підвищеної небезпеки покладається на його володільця.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 116 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Як встановлено судом, розмір виплаченого відшкодування складає 9630 грн. 87 коп.

Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначає, що юридична відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обовязків. Покладання обовязку відшкодувати шкоду на юридичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку втілює її волю. Тобто юридична особа реалізовує свою цивільну правоздатність через дії її працівників. Таким чином, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної особи. Дана позиція закріплена в п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - «відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації». Згідно ч.1, п.1 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 9630 грн. 87 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 116, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, м. Львів, вул. Гвардійська, 32 (код ЄДРПОУ 08410370) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 (код ЄДРПОУ 34046341) грошові кошти в розмірі 9630 грн. 87 коп., 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя