Рішення № 16924300, 24.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2765/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна», м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка монтажу», м. Львів

про стягнення 67764 грн. 36 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

          Ухвалою господарського суду від 23.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 16.05.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 67764 грн. 36 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 24.06.2011 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися. Позивач позовні вимоги виконав, надіслав суду витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 23.05.2011 року не виконав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

          24.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.06.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка монтажу»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 67764 грн. 36 коп. боргу за отриманий товар. Позивач вказує, що на момент подання позову відповідач не повністю оплатив поставлену йому продукцію, внаслідок чого борг відповідача перед ним становить 67764 грн. 36 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі видаткових накладних РН-0005800 від 29.10.2010 року на суму 15469 грн. 92 коп., № РН-0005658 від 22.10.2010 року на суму 44291 грн. 16 коп. та № РН-0005560 від 18.10.2010 року на суму 53473 грн. 20 коп. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 113234 грн. 23 коп. Продукцію отримувала Задорожна Т.Г. на підставі відповідних довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Після отримання вимоги про сплату боргу, в розмірі 129687 грн. 72 коп, про що сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, відповідачем здійснено часткову оплату внаслідок чого на момент подання позову розмір заборгованості перед позивачем складає 67764 грн. 36 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару. Укладення разових договорів поставки підтверджується накладнми РН-0005800 від 29.10.2010 року, № РН-0005658 від 22.10.2010 року та № РН-0005560 від 18.10.2010 та фактом проведення часткової оплати.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов’язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у відповідних видаткових накладних.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка монтажу»зобов’язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу претензію від 29.03.2011 року № 591 на суму 129687 грн. 72 коп., після чого було проведено часткову оплату. Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 67764 грн. 36 коп. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 67764 грн. 36 коп.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 67764 грн. 36 коп. боргу.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка монтажу», м. Львів, вул. Садова, 2а (код ЄДРПОУ 30650109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна», м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75 офіс 37 (код ЄДРПОУ 35953560) 67764 грн. 36 коп. основного боргу, 677 грн. 64 коп. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя